Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №344/3352/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/3352/25

Провадження № 22-ц/4808/113/26

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 жовтня 2025 року, у складі судді Польської М. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 жовтня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №01738-10/2023, за яким відповідач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач в свою чергу зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 65200,00 грн, а саме: 12000,00 грн - за тілом кредитом, 53 200,00 грн - за відсотками.

29.03.2024 ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 29032024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Аванс Кредит», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №01738-10/2023 від 02.10.2023.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість за кредитним договором №01738-10/2023 від 02.10.2023 в розмірі 65 200 грн та сплачений судовий збір.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 жовтня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» Паньків І. П. подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду ухвалене з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що 02.10.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №01738- 10/2023, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 65 200,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 12000,00 грн; заборгованість за відсотками – 53200,00 грн.

Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу.

Договір про надання фінансового кредиту №01738- 10/2023 від 02.10.2023 року містить електронний підпис (одноразовим ідентифікатором) відповідача W8499. Також даний договір містить реквізити ОСОБА_1 , а саме : ІПН: НОМЕР_1 , ID-картка номер НОМЕР_2 , виданий 27.10.2021, орган, що видав 2610, також адресу, номери телефону та рахунок №: 4149 - 51xx - xxxx - 9546

Вважає, що аргументи щодо недоведеності підписання позичальником договору на думку товариства, є безпідставними.

Згідно Постанови Верховного Суду від 11.09.2024 № 204/7787/21 суд дійшов висновку, що «Недоведення суми заборгованості не є підставою для відмови у задоволенні позову банку, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву».

Вважає, що ОСОБА_1 , уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за договором про надання фінансового кредиту.

Зазначає, що до позовної заяви долучено повідомлення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №01738-10/2023 від 02.10.2023 p., котре містить усі необхідні реквізити, а тому може вважатися первинним документом і підтверджувати надання позичальнику кредитних коштів.

Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.11.2025 8 сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначена довідка не містить повних реквізитів Банківської картки.

Зазначає, що позивач з метою отримання доказів щодо переказу коштів на картковий рахунок відповідача, у справі №344/3352/25, подав до суду клопотання про витребування доказів із банку емітента картки щодо перерахунку кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Однак, у даному клопотанні з технічних причин, представником позивача було допущено описку у сумі переказаних коштів, а саме: невірно зазначено банк АТ КБ «Приватбанк», замість вірного АТ «Райффайзен Банк». В електронному кабінеті системи ЄСІТС по справі №344/3352/25 датою 07.07.2025 зареєстрована відповідь банку, щодо клопотання про витребування доказів, проте дана відповідь не доступна для ознайомлення, а відтак позивач не мав можливості ознайомитись з цією інформацією, а про зміст дізнався із тексту самого рішення. Виходячи з цього представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не мав можливості виправити дану описку.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2025 року по справі Справа № 344/7660/25 зазначено, що Відповіддю АТ «Райффайзен Банк», наданою на виконання ухвали суду першої інстанції у цій справі, підтверджено, що банківська карта № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Отже, належність карткового рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 доведено.

На підтвердження укладення кредитного договору надано такі документи, як: копія Договору про надання фінансового кредиту №01738-10/2023 від 02.10.2023 року; копія Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №01738-10/2023 від 02.10.2023 року; копія паспорту споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит; копія Заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс кредит»; копія інформаційного повідомлення споживача; копія повідомлення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №01738-10/2023 від 02.10.2023; копія розрахунку заборгованості по кредитному договору №01738- 10/2023 від 02.10.2023 року, підписаного електронним цифровим підписом; копія довідки про ідентифікацію.

Як доказ ідентифікації відповідача в електронному кабінеті, з метою отримання кредитних коштів, до позовної заяви було додано довідку про ідентифікацію, у якій зазначено усі персональні дані відповідача, зокрема такі дані як: РНОКПП та дата народження. За вказаними у довідці відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор W8499 та ким підписано договір №01738-10/2023.

На вимогу ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.05.2025 представником позивача було надано всі наявні докази, які було передано первісним кредитором ТОВ «Аванс кредит».

Зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не володіє виписками по рахунку за договором про надання фінансового кредиту №01738-10/2023, оскільки ні первісний кредитор ні позивач не є за своєю організаційно-правовою структурою банком. Проте відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості.

Вважає, що відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором (ТОВ «Аванс кредит») ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Просить скасувати рішення суду, прийняти постанову про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у справі № 344/3352/25 в повному обсязі та стягнути на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір за подання позовної заяви, вирішити питання стягнення на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_1 адвокат Обласов С. А. подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою.

Зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів.

Також на момент прийняття рішення судом першої інстанції, позивачем не було надано будь-яких доказів, що підтверджували перерахування коштів ОСОБА_1 . Позивачем до суду не було надано будь-які підтвердження отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за договором.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних матеріалів справи не вбачається, що первісний кредитор виконав умови кредитного договору, а саме перерахував грошові кошти відповідачу відповідно до умов договору.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №01738-10/2023, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачу на власні потреби грошові кошти в розмірі 12000,00 грн, строком на 360 днів (дата погашення кредиту 25.09.2024 року), з процентною ставкою 2,5 % на день, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

В ході укладання кредитного договору відповідач електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора підписав договір про надання фінансового кредиту, інформаційне повідомлення споживача, анкету-заяву на кредит, паспорт споживчого кредиту, заяву на отримання кредиту, графік платежів за договором.

29.03.2024 року «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 29032024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

У наданому позивачем розрахунку заборгованості відповідача загальна сума заборгованості станом на дату звернення до суду становить 65 200,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 12000,00 грн, заборгованість за відсотками 53 200,00 грн.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на предмет спору та обставини, на які посилалося ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», останнє було зобов`язане надати суду докази на підтвердження укладення між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем договору про надання фінансового кредиту №01738-10/2023 від 02 жовтня 2023 року, надання відповідачу кредиту у відповідності до умов договору, наявності заборгованості та докази на підтвердження переуступки на його користь прав вимоги за таким договором у відповідному розмірі.

У постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором Верховний Суд зазначив, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що 02.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №01738-10/2023, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачу на власні потреби грошові кошти в розмірі 12000,00 грн, строком на 360 днів (дата погашення кредиту 25.09.2024 року), з процентною ставкою 2,5 % на день, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Разом з тим, позивачем не надало суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували сам факт надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до частини 2, 3 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як видно з відповіді АТ «ПриватБанк» від 01.07.2025 №20.1.0.0/7-250624/99920 на 344/3352/25 від 17.06.2025, витребуваної судом за клопотанням позивача, на ім`я ОСОБА_1 в банку АТ «ПриватБанк» не імітовано картку № НОМЕР_3 та він не є клієнтом даного банку.

Таким чином, позивачем не надано доказів зарахування відповідних коштів на рахунок відповідача або доказів наявності та погашення заборгованості за договором, зокрема шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача чи їх списання. У матеріалах справи відсутні платіжні документи, такі як платіжні доручення, меморіальні ордери або інші документи, які б підтверджували здійснення відповідних операцій.

Наданий ТОВ «ФК «Кредит-капітал» розрахунок заборгованості, складений позивачем самостійно, не є належним і допустимим доказом факту надання відповідачу кредитних коштів та виникнення заборгованості за цим договором.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах справи доказів того, що первісний кредитор виконав умови договору, а саме перерахував грошові кошти відповідачу відповідно до умов договору.

Посилання позивача на описку в клопотанні та неможливість ознайомлення з відповіддю АТ «ПриватБанк» не заслуговують на увагу.

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, відповідь АТ «ПриватБанк» від 01.07.2025 №20.1.0.0/7-250624/99920 на 344/3352/25 від 17.06.2025 отримана судом першої інстанції 07 липня 2025 року. Представник позивача вказує, що в електронному кабінеті «Електронного суду» бачили про отримання відповіді з банку. Проте матеріали справи не містять даних про те, що до дати ухвалення рішення суду 14 жовтня 2025 року позивач подавав клопотання про ознайомлення матеріалами справи та відповіддю банку. Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо неможливості ознайомитись з матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції надав належну оцінку наданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про перерахування коштів відповідачу, а відтак правильно залишив позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 14 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин