Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №645/5733/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5733/25

Провадження № 1-кп/645/216/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань – ОСОБА_2 , , за участю прокурора Немишлянської окружної прокуратури Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження за №12025221190000600 від 23.04.2025року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Каменськ-Шахтинський, Ростовської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В:

23.04.2025 року, в період часу з 11 години 30 хвилин по 11 годину 40 хвилин, точний час судом не встановлено, у період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив повз житлового будинку АДРЕСА_2 .

В подальшому біля вказаного житлового будинку, на земельній ділянці, ОСОБА_5 побачив сумку, в якій знаходився мобільний телефон Samsung Galaxy A14, який належить потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та мобільний телефон Xiaomi Redmi 13 C, який належить потерпілій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які відлучились з вказаного місця по власним справам, залишивши сумку, та в цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.Надалі, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, підійшов до земельної ділянки, розташованої біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та користуючись тим, що потерпіла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відволіклись та за ним не спостерігають, таємно викрав сумку, в якій знаходився мобільний телефон «Samsung Galaxy A14 4 GB/64 GB Light Green (SM-A145F/DSN», S/N НОМЕР_1 ), вартість якого становить 2 497,00 грн. та мобільний телефон торгової марки «Xiaomi» моделі «Redmi 13 C», 4/128 GB, Midnight Black, вартість якого становить 3229, 50 грн. Після чого із викраденими мобільними телефонами ОСОБА_5 місце вчинення кримінального правопорушення залишив, звернувши викрадене майно на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму гривень 2 497 грн 00 коп. та потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму гривень 3229 грн 50 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 беззаперечно визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені. Дійсно, в квітні 2025 року, в передобідній час він проходив біля житлового будинку № 242/2 по проспекту Героїв Харкова в місті Харкові на землі побачив сумку з двома мобільними телефонами Samsung та Xiaomi, які були залишені без нагляду, в цей час він рішив їх таємно викрасти. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, таємно викрав сумку з зазначеними мобільними телефонами.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним кримінального діяння, розуміючи яка міра покарання загрожує, показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, а саме про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, кількість та вартість викраденого майна, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз`яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує в межах пред`явленого прокурором обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого, процесуальних витрат, речових доказів. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз`яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Вину обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України суд вважає доведеною.

Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 суд вважає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не засуджений (Довідка № 67-30072025/63059), є пенсіонером (пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 ), як вбачається з повідомлення КЗОЗ «Обласна клінічна наркологічна лікарня» № 3787 від 19.05.2005 року ОСОБА_5 на обліку в не перебуває, згідно повідомлення КНП «Міський психоневрологічний диспансер» № 2689 від 26.05.2025 року ОСОБА_5 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до закладу не звертався. Як вбачається з Висновку судово-психіатричного експерта № 509 від 05.08.2025 року, ОСОБА_5 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_5 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст. 12 КК України, є умисним тяжким кримінальним правопорушенням, наслідки вчинення кримінального правопорушення, обставину, що пом`якшує покарання, особу обвинуваченого, зокрема його похилий вік, стан здоров`я, відношення обвинуваченого до скоєного злочину, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в порядку ст. 75 КК України, оскільки його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції від суспільства.

Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.

Окрім того, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК.

Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ВизнатиОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

У зв`язку зі звільненням засудженого ОСОБА_5 з випробуванням покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи,

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-25/15027-ТВ від 23.06.2025 року у розмірі 2674 грн. 20 коп. (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні двадцять копійок), витрати на проведення судової-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/15028-ТВ від 18.06.2025 року у розмірі 2674 грн 20 коп. (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні двадцять копійок) (Стягувач платежу Держава, код доходів 24060300).

Речові докази:мобільний телефон марки «Samsung» моделі «A14», 4/64 гб SM-A145F/DSN в чохлі чорного кольору, корпус мобільного телефону зеленого кольору, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , картонна коробка від телефону Samsung Galaxy A14 model: SM-A145FLGUSEK, коробку від зазначеного телефону, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , після набрання вироком законної сили - вважати їй повернутим.

Мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 13C 4/128 GB», S/N НОМЕР_5 , в чохлі червоного кольору, корпус телефону чорного кольору, Imei1: НОМЕР_6 Imei 2: НОМЕР_7 , який передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , після набрання вироком законної сили - вважати їй повернутим.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з дня вручення копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок який набрав законної сили є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: