Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №389/3443/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

15.01.2026

ЄУН 389/3443/25

Провадження №1-кп/389/126/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000547 від 07 липня 2025 року стосовно

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чигирин Чигиринського району Черкаської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , відповідно до ст.89 КК вважається таким, що не має судимості,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

27.06.2025 приблизно о 23.00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився біля магазину «Цифро Тех», розташованого за адресою вул.Привокзальна, 2 Ф, в м.Знам`янка Кіровоградської області.

Перебуваючи у вказаному місці у ОСОБА_4 раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, а саме на крадіжку належного ОСОБА_5 мобільного телефону «Infinix HOT 50» (Х6882), які знаходився в сумці, яка знаходилася на плечі потерпілого.

Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, скориставшись тим, що його злочинні дії не помічені сторонніми особами, ОСОБА_4 , під приводом привітання з ОСОБА_5 , підійшов до останнього, та, перебуваючи поруч, шляхом вільного доступу з сумки, яка знаходилася на плечі ОСОБА_5 , таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон «Infinix HOT 50» (Х6882) вартістю 4785,67 грн.

З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4785,67 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю та надав суду показання, які повністю відповідають викладеному в обвинувальному акті, згідно яких він дійсно 27.06.2025 приблизно о 23.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився біля магазину «Цифро Тех» по вул.Привокзальна в м.Знам`янка Кіровоградської області, де привітався з ОСОБА_5 та з сумки, яка була на його плечі викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон, потім з місця вчинення кримінального правопорушення зник. Викрадений телефон здав у ломбард і отримав за нього 2000 грн. У скоєному щиро розкаюється, вчинив це через скрутне матеріальне становище.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та кваліфікацію своїх дій, крім того, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє, усвідомлює зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор та обвинувачений.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України за ознаками таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, мотив та мету вчиненого злочину, а також дані про особу: те, що він, відповідно до ст.89 КК вважається таким, що не має судимості, не одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, за місцем проживання без реєстрації характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, висновок досудової доповіді, відповідно до якої, у ОСОБА_4 є високий рівень вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Частиною 1 ст.368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Водночас суд наголошує, що досудова доповідь має рекомендаційний характер.

Відповідно до вимог ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання

ОСОБА_4 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить надання правдивих та послідовних показань.

Відповідно до вимог ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Так, враховуючи вищевикладене, суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 , виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, його відношення до вчиненого, посткримінальну поведінку, щире каяття та бажання стати на шлях виправлення, позицію сторони обвинувачення про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбуття покарання, та позицію потерпілого, який у своїй заяві претензій до обвинуваченого не має, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

Разом з тим, щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень, передбачених ст.75 КК України, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.403, 405, 407, 408, 429 КК, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Під час вирішення питання про можливість виправлення засудженого без відбування реального покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням беруться до уваги тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи.

За таких обставин, беручи до уваги позицію Верховного Суду України, зазначену у постанові від 26.09.2024, а також з огляду на право судової дискреції (повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості судового рішення тощо), суд переконаний, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, шкодує про скоєне, думку потерпілого, який претензій до нього не має, а також, враховуючи ступінь суспільної небезпеки особи ОСОБА_4 , який хоча і має місце, однак, з огляду на негативне ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, його щире каяття, не є критичним та беззаперечно не свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без реального відбування покарання та наявна можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інституту звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст.76 КК України, що у даному випадку, відповідатиме принципам законності і справедливості, а також буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстави до застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання не встановлені.

До того ж слід відзначити, що покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в інший передбачений законом спосіб. Покарання повинно визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_4 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Згідно з п.1 ч.4 ст.374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Обраний запобіжний захід у виді особистого зобов`язання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою Знам`янського міськрайонного суду від 29.09.2025 був продовжений строком до 29.11.2025, проте на час судового розгляду сплинув, інших клопотань про обрання чи продовження запобіжного заходу обвинуваченому не надходило, а тому суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого.

Згідно ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню за проведення судово-товарознавчої експертизи складають 1782,67 грн.

Речові докази та цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.124, 349, 367, 368, 373, 374, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 на період іспитового строку, наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/112-25/10305-ТВ від 23.07.2025 у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1