Рішення від 24 грудня 2025 р. у справі №191/331/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/331/25

Провадження № 2-а/191/5/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2025 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Порошиної О.О.

за участю секретаря – Будакової Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Красюк І.В. до Поліцейського Синельниківського районного Управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лопати Володимира Володимировича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Красюк І.В. звернувся до суду із позовом до Поліцейського Синельниківського районного Управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лопати Володимира Володимировича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Просив суд скасувати постанову поліцейського Синельниківського районного Управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лопати Володимира Володимировича серії ЕНА №3839373 від 11.01.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510.00 гривень за ч. 5 ст. 121 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його ( ОСОБА_1 ) діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову зазначає, що постановою поліцейського Синельниківського районного Управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лопати В.В. серія ЕНА № 3839373 від 11.01.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510.00 гривень за ч.5 ст.121 КУпАП за те, що 11.01.2025 року о 22.21 годині в смт. Славгород, Синельниківського району, Дніпропетровської області по вул. Транспортній, будинок № 152, керував транспортним засобом – VOLKSWAGEN CADDY, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. в) ПДР України. У зазначений вище день та час він дійсно керував транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY з номерним знаком НОМЕР_1 та був зупинений співробітниками поліції з тієї причини, як останні йому повідомили, що був непристебнутий ременем безпеки. Така зупинка транспортного засобу, на його погляд, була незаконною та безпідставною, оскільки під час руху на вказаному вище автомобілі, він був пристебнутий ременем безпеки. Працівники поліції фізично не могли бачити того чи він був чи не був пристебнутий ременем безпеки, оскільки безпосередньо та деякий час перед зупинкою його транспортного засобу, останні на службовому автомобілі рухалися позаду його автомобілю. Очевидним є те, що працівники поліції, рухаючись позаду його автомобілю, ніяким чином не могли бачити те, чи був він пристебнутий чи ні ременем безпеки. Після зупинки його автомобілю, він зібрався виходити до поліцейського зі свого автомобілю та відстебнув ремінь безпеки, однак під час руху він був пристебнутий ременем безпеки.

Від відповідача, Головного Управління національної поліції в Дніпропетровській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими, просили відмовити у задоволенні позову, вважають, що постанова про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 11.01.2025 року серії ББА№ 3839373 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Водночас, вважає, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 11.02.2025 року серії ББА № 3839373 складена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

Представник позивача Красюк І.В. до початку судового засідання надав суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився з невідомої суду.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. В судовому засіданні від 23.04.2025 року вимоги не визнав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Постановою поліцейського Синельниківського районного Управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лопати В.В. серія ЕНА № 3839373 від 11.01.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень за ч.5 ст.121 КУпАП, відповідно до якої 11.01.2025 року о 22.21 годині в смт.Славгород, Синельниківського району, Дніпропетровської області по вул. Транспортній, будинок №152, керував транспортним засобом – VOLKSWAGEN CADDY, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3. в) ПДР України.

Частиною 5 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Відповідно до п.2.3 в Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Разом з тим, суд вважає, що дана постанова була винесена без урахування всіх вимог закону.

Дослідивши складену постанову серії серія ЕНА №3839373 від 11.01.2025 року та матеріали справи, суд вбачає, що жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відеофіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, зокрема, не виконання вимог п.2.3 в) ПДР, крім викладених інспектором обставин, в постанові не міститься.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, поліцейського Синельниківського районного Управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лопата Володимиром Володимировичем при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями а 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Доказів того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідачем до суду надано не було та такі докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3839373 від 11.01.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень підлягає скасуванню, із закриттям провадження у вказаній справі.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 121 ч.5, 246, 251, 280, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського Синельниківського районного Управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лопати Володимира Володимировича серії ЕНА №3839373 від 11.01.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень за ч. 5 ст. 121 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. О. Порошина