Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №214/12191/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/12191/25

1-кп/214/544/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі, кримінальне провадження внесеного до ЄРДР за №12025041750001457 від 09.12.2025 щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має повну середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, що має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2024 року у справі № 212/6133/24, яка вступила в законну силу 08 липня 2024 року, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 (п`ятдесят одна тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

В подальшому, ОСОБА_3 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, діючи умисно, без посвідчення водія достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду, що набрала законної сили, щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 29.01.2025, будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці сів за кермо транспортного засобу «ВАЗ 21113» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У подальшому ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, використовуючи вказаний транспортний засіб в особистих цілях, здійснював керування останнім.

Так, 29.01.2025 року о 09:43 поблизу буд. 77 вул. Едуарда Фукса, в Покровському районі м. Кривого Рогу, ОСОБА_3 здійснював керування транспортним засобом « ВАЗ 21113» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. У зв`язку з чим відносно ОСОБА_3 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП.

У подальшому, постановою Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року по справі № 216/5487/24, яка вступила в законну силу 12 лютого 2025року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот ) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Так, ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 29.11.2025 року, будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці сів за кермо транспортного засобу «ВАЗ 21113» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У подальшому ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, використовуючи вказаний транспортний засіб в особистих цілях, здійснював керування останнім.

Так, 29.11.2025 о 21:27 по вулиці Віктора Оцерклевича. в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, ОСОБА_3 здійснював керування транспортним засобом « ВАЗ 21113» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. У зв`язку з чим ОСОБА_3 визнано винним та винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП про адміністративні правопорушення (серія ЕПР1/52 №6216747) та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

19 грудня 2025 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_5 , якій на підставі статті 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12025041750001457 від 09.12.2025 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. ст. 52, 468-470, 472 КПК України.

Згідно даних угоди прокурор і підозрюваний дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 382 КК України, істотних обставин для даного кримінального провадження, підозрюваний ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити.

Захисник також просив затвердити угоди про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні також просив вказану угоду про визнання винуватості від 19 грудня 2025 року затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому, обвинувачений в повному обсязі визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Виходячи з положень пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Згідно з частиною 5 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На запитання суду обвинувачений пояснив, що зміст обвинувачення, правова кваліфікація дій, вид, міра та порядок виконання передбаченого угодою покарання йому зрозуміла, укладання угоди є добровільним, відносно нього не застосовувалось насильство, примус, погрози та укладення угоди не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбаченої ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Суд приходить до висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, а саме: дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначеним ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_3 , не одруженого, має на утриманні малолітнього сина, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Відповідно до ч. 4 ст.12 КК України діяння, передбачене ч.1 ст.382 КК України, є нетяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 згідно з ст. 66 КК України, є його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгоджену міру покарання.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся, раніше не судимий, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, у межах, визначених санкцією ч.1 ст.382 КК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 369-371, 373-374, 468-469, 471, 472-475 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 19 грудня 2025 року між обвинуваченим ОСОБА_3 , захисником ОСОБА_6 , прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025041750001457 від 09.12.2025 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме: диск DVD-R 4.7 GB з відеозаписом з бодікамер поліцейських, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1