Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №212/12852/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/12852/25

2/212/1119/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 року місто Кривий Ріг Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Терещук М.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, встановив таке.

До суду звернувся представник позивача ОСОБА_3 . Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив розгляд на 12.12.2025, а потім – на 08.01.2026.

В обидва судові засідання сторони та/або їх представники не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Від представника відповідача Кафтасьєвої Г.В. на адресу суд надійшла заява про часткове визнання позовних вимог та про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Оскільки всі учасники справи не з`явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України, скористався своїм правом відкласти складення повного рішення.

Позиції сторін.

Позивач заявив про стягнення з відповідача аліментів на своє утримання у розмірі 1/5 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з моменту пред`явлення позову, на період навчання.

Позов обґрунтував таким. ОСОБА_1 є сином відповідача, наразі є студентом 1 курсу групи ГР-25 гірничо-металургійного факультету, спеціальність G16 Гірництво та нафтогазові технології, денної форми здобуття вищої освіти за кошти державного бюджету Криворізького національного університету. Тривалість навчання за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти становить 3 роки 10 місяців. Користуючись законним правом, позивач звертається до суду та просить стягнути з відповідача аліменти на своє утримання на період навчання, до 30.06.2029 року, у розмірі 1/5 від сукупного доходу відповідача. Також просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідач через представника подав заяву про визнання позовних вимог, в якій зазначив таке. Заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання сина на період навчання в розмірі 1/5 частки від доходів – визнає. Заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу, оскільки до позовної заяви не долучені докази понесення вказаних витрат позивачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, у цій справі, не зважаючи на визнання позову відповідачем, суд має перевірити, чи таке визнання не суперечить закону, чи воно не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Матеріали, досліджені судом. Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 5).

Згідно з Довідкою Криворізького національного університету від 02.09.2025 року ОСОБА_1 є студентом 1 курсу групи ГР-25, гірничо-металургійного факультету, за спеціальністю G16 Гірництво та нафтогазові технології, денної форми здобуття вищої освіти за кошти державного бюджету Криворізького національного університету. Тривалість навчання за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти становить 3 роки 10 місяців: з 01.09.2025 року до 30.06.2029 року (а. с. 6).

Відповідач наведені обставини не заперечив.

Зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з принципом 7 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки; суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.

Суд дійшов висновку про те, що, оскільки нормою ст. 199 Сімейного кодексу України регулюється право повнолітньої дитини на утримання з боку батьків у зв`язку з продовженням навчання до досягнення 23 років дитиною або до припинення навчання (якщо ця обставина настала раніше), то принцип забезпечення найкращих інтересів дитини розповсюджується на такі відносини.

Отже, у цій справі суд керується принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, що має під собою обов`язок, серед інших, державних органів вчиняти дії та приймати рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Цей принцип також розповсюджується на дітей, які досягли повноліття, але продовжують навчання і не можуть, у зв`язку з цим, повноцінно себе забезпечувати та утримувати. Водночас право на навчання та освіту – гарантоване.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення з нього аліментів на користь сина, не заперечував щодо фактичних обставин, зазначених позивачем.

Враховуючи зазначене, виходячи з принципів розумності та справедливості, з урахуванням того, що відповідач не заперечує проти сплати аліментів, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/5 частини від його доходу щомісячно, починаючи з дати звернення до суду та до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення позивачем двадцяти трьох років, що, на думку суду, буде відповідати найкращим інтересам позивача як дитини, що продовжує навчання.

Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн позивач не надав жодних доказів.

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позивачем вимоги про стягнення на його користь судових витрат. У задоволенні цієї вимоги суд вважає за необхідне відмовити.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, якого звільнено від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в дохід держави слід стягнути з відповідача.

Водночас, відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, тому у відповідності зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути 50 відсотків судового збору, що становить 605,60 грн.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 182, 199 , 200 СК України, статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263, 264, 265, 279, 430 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/5 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05 листопада 2025 року строком до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення сином двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 гривень.

Судові витрати у розмірі 605,60 гривень компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 15 січня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець