Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №212/11514/24 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/11514/24

2/212/210/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого-судді Борис О.Н., секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна

встановив:

У листопаді 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з відповідачем ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з 13 квітня 2017 року, який за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27.04.2021 розірваний. Під час шлюбу сторони придбали автомобіль Mercedes-Benz, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, державний номер НОМЕР_1 , право власності зареєстровано за відповідачем. Відповідач використовує автомобіль та відмовляється виплатити половину його вартості. Крім того, їй стало відомо, що автомобіль виставлений на продаж. Вважає, що автомобіль Mercedes-Benz, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, державний номер НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, а частки у праві власності є рівними. Просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль Mercedes-Benz, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, державний номер НОМЕР_1 ; в порядку поділу майна виділити ОСОБА_2 автомобіль Mercedes-Benz, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, державний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації вартості 1/2 частки транспортного засобу Mercedes-Benz, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, державний номер НОМЕР_1 , згідно визначеної вартості експертом; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на автомобіль Mercedes-Benz, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, державний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір, витрати на правничу допомогу, витрати на проведення експертизи.

Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

25 грудня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Крім того, зазначив, що автомобіль придбаний у шлюбі, але за особисті заощадження, які мав ще до укладення шлюбу. Вважає, що позивач не надала доказів на підтвердження спільних витрат на придбання автомобіля. Спірний автомобіль був придбаний відповідачем за власні кошти після продажу двох попередніх автомобілів, які були придбані відповідачем до шлюбу з позивачем. Окрім того, відповідач не погоджується із заявленою вимогою компенсації вартості автомобіля, оскільки автомобіль є його особистою власністю.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2025 року призначена у справі судова автотоварознавча експертиза, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2025 року залишено без змін.

14 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта №165/25 судової транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню ринкової вартості від 27.09.2025.

Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 15 жовтня 2025 року провадження у справі відновлено та призначено підготовче судове засідання.

13 листопада 2025 року закрито підготовче судове засідання та справа призначена до судового розгляду.

16 грудня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі. У поясненнях представник позивача вказує на те, що між позивачем та відповідачем була домовленість про те, що відповідач виплатить позивачу половину вартості спірного автомобіля, однак відповідач у березні 2024 року відмовився від сплати компенсації. Вважає , що позивачем не порушений строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права у березні 2024 року, коли відповідач відмовився від сплати компенсації половини вартості автомобіля. На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Крім того, 16 грудня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про стягнення судових витрат, у якому представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000,00 грн, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, витрати на проведення судової експертизи у розмірі 6 000,00 грн.

Позивач та представник позивача у судове засідання 15.01.2026 не прибули, подали заяву в якій просили розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач до суду не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показала, що вона є сестрою позивача, відповідача знає з 2006 року. Між сторонами були гарні подружні відносини, але через деякий час відносини погіршилися. Під час шлюбу сторони придбали спочатку автомобіль марки ВАЗ, потім Мерседес Віто. Після розірвання шлюбу автомобілем користується відповідач. Відповідач обіцяв виплатити позивачу половину вартості майна, але через те, що позивач мала вийти заміж вдруге за іншого чоловіка відповідач відмовився від свої слів та кошти за автомобіль не повернув. Крім того, зазначила, що автомобіль був придбаний за кошти подаровані на весіллі, тобто за спільні кошти подружжя. Також пояснила, що ОСОБА_1 офіційно працювала та мала дохід, чи офіційно працював відповідач їй невідомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що позивач ОСОБА_1 є її донькою. Позивач у 2007 році донька вийшла заміж за ОСОБА_2 . У шлюбі перебували 14 років. Під час подружнього життя сторони купували автомобілі, спочатку марки ВАЗ, потім марки Мерседес Віто. Під час розірвання шлюбу відповідач обіцяв виплатити позивачу грошові кошти за машину, однак в подальшому відмовився. Крім того, зазначає, що автомобіль ВАЗ сторони купували у кредит та ОСОБА_1 була поручителем. Щодо офіційного працевлаштування відповідача їй невідомо.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 квітня 2007 року. Шлюб між сторонами розірваний за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2021 року. Рішення набрало законної сили 28 травня 2021 року.(а.с.10-12)

ОСОБА_6 05 червня 2024 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу прийняла прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 (а.с.13).

27 серпня 2013 року ОСОБА_2 зареєстрував автомобіль Mercedes-Benz, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, державний номер НОМЕР_1 . Власником зазначений ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.31-32)

Відповідно до Висновку експерта №165/25 Судової транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню ринкової вартості транспортного засобу, ринкова вартість транспортного засобу марки Mercedes-Benz Vito, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, VIN – НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 на момент проведення експертизи складає 177 667,90 гривень (а.с.134-157).

Суд виходить з того, що спірне майно є спільною сумісною власністю. Відповідач не спростував презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Зважаючи на викладене, доведеним обсягом спільного сумісного майна подружжя, що підлягає поділу по частці кожному, судом визнається автомобіль марки Mercedes-Benz Vito, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, VIN – НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 .

За змістом статті 70 СК України, статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права Відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання Відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність Відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц).

Отже, зважаючи на те, що метою позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу, та отримання компенсації, позовні вимоги про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності не є належним способом захисту прав сторін на такий поділ (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 761/17817/19). Наведене є підставою для відмови в позові в цій частині.

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).

Верховний Суд наголошує на тому, що основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися (висновок щодо вирішення питання про поділ майна подружжя в постанові Верховний Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 286/2349/16).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

У доктрині зазвичай виокремлюється компенсаційна функція приватного права, яка спрямована на відновлення порушених цивільних прав і полягає в наданні таких засобів (зазвичай, грошей), завдяки яким це стало б можливим. Так, при пошкодженні майна особи сплачується його вартість або гроші, необхідні для ремонту; при завданні шкоди здоров`ю особи - кошти для лікування, протезування, реабілітації тощо; при поширенні неправдивої інформації про особу - її спростування та грошова компенсація моральної шкоди та ін. «Сompensare» (з лат.)) означає відшкодовувати або урівноважувати. По своїй суті компенсація в приватному праві - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквіваленту всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року в справі № 369/3056/21 (провадження № 61-8040св23)).

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (див. пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

У справі, що розглядається, Суд установив, що спірні автомобілі є спільною сумісною власністю подружжя. Цей висновок зроблено на основі таких обставин справи: спірний автомобіль набутий подружжям за час їхнього перебування у зареєстрованому шлюбі, відсутні доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя.

Оскільки подружжя не змогло дійти згоди щодо порядку поділу цих автомобілів, а фактично ними користується Відповідач, Суд, керуючись принципом диспозитивності та з урахуванням принципу пропорційності, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Рішення суду про поділ майна полягає у припиненні права спільної сумісної власності на автомобілі та виділенні їх у власність Відповідача.

Натомість, задля дотримання справедливості та принципу пропорційності, на Відповідача покладається обов`язок сплатити Позиваці грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно. Розмір цієї компенсації визначено як половина загальної ринкової вартості автомобілів згідно висновку експертизи, проведеної під час розгляду справи судом. Зазначена вартість становить 177 667,90 грн, що означає присудження Позивачці компенсації у розмірі 88 833,95 грн. Розмір грошової компенсації, що підлягає стягненню на користь Позивачки, Відповідачем не спростований і не оспорювався.

У такий спосіб Суд забезпечує справедливий баланс інтересів сторін, дозволяючи Відповідачу зберегти користування майном, яке для нього, ймовірно, має більшу цінність, одночасно компенсуючи Позивачці вартість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, що відповідає висновкам Верховного Суду у пунктах 84, 85 постанови від 22.02.2025 у справі № 629/3710/20 щодо порядку поділу спільного майна подружжя у подібних правовідносинах.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача суд зазначає таке.

Згідно з ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В свою чергу, щодо початку перебігу позовної давності в даній категорії справ Верховний Суд у своїй Постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18 зазначив, що вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя.

Окрім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20 дійшов правового висновку, що початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106. 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними.

Відповідач у своїй заяві про застосування позовної давності вказав, що 27 квітня 2021 року рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюбу між сторонами розірваний. З часу розірвання шлюбу до часу подання позовної заяви про поділ майна минуло більше трьох років, позивач була обізнана про існування спільного майна, яке не поділене між ними, із позовом до суду не зверталась.

У судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами була усна домовленість про те, що відповідач сплатить половину вартості автомобіля позивачу, однак відповідач у березні 2024 року відмовився від сплати половину вартості спірного автомобіля. Внаслідок чого, позивач змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав та 25 листопада 2024 року подала до суду зазначену позовну заяву, тобто в межах строку позовної давності, а тому такий строк позивачем не пропущений.

У будь-якому разі Суд зауважує, що враховуючи положення пунктів 12 та 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також періоди запровадження в Україні карантину та воєнного стану, Суд констатує, що період з квітня 2021 року перебуває в межах позовної давності (постанова Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 754/4237/22). Таким чином, посилання Відповідача на сплив строку позовної давності є юридично неспроможними, оскільки в спірний період законодавець передбачав зупинення та продовження цих строків у зв`язку з об`єктивними обставинами, які мали місце в країні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до спору про поділ майна подружжя, про який просить відповідач у своїй заяві, немає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Представник позивача у клопотанні про стягнення понесених судових витрат просила стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 34 000,00 грн, витрати на залучення експерта у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

При вирішенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 34 000,00 грн судом враховується таке.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представництво позивача Голдовської Л.П. здійснюється Адвокатським об`єднанням «ФАВОРИТ» на підставі Договору про надання адвокатських послуг №161224/1 від 16.12.2024.

Факт надання позивачу правничої допомоги підтверджується копією Акту приймання-передачі виконаних робіт за надану правничу допомогу на підставі Договору про надання правничої допомоги №161224/1 від 16 грудня 2024 року на суму 24 000,00 грн з детальним описом наданих послуг, а також копією Додатку №1 до Договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №16122/1 від 16.12.2024 у якому у п.2 зазначено, що клієнт здійснює оплату на користь виконавця по закінченню вищезазначеної справи, тобто після ухвалення рішення суду про задоволення/часткове задоволення позовних вимог (гонорар успіху) 10 000,00 грн, які сплачуються Клієнтом на користь Виконавця у строк не пізніше п?яти днів з дня набрання рішення законної сили.

При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд повинен ураховувати складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і витрачений адвокатом час на їх надання, а не лише дані, наведені в акті приймання-передачі наданих адвокатом послуг. Про це зазначила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 7 вересня 2023 року по справі №202/8301/21.

Враховуючи надані адвокатським об`єднанням послуги, значення справи для позивача та відповідача, а також те, що дана справа не є складною, розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що позовні вимог позивача задоволено, суд доходить переконання, що заявлена до стягнення сума у розмірі 34000,00 грн буде відповідатиме принципам справедливості та верховенства права.

Також під час розгляду справи проведена судова транспортно-товарознавча експертиза, вартість якої становить 6 000,00 грн. Вартість експертизи сплачена позивачем, що підтверджується рахунком-фактурою №186 від 04.09.2025 та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №21 від 05.09.2025.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню витрати по?язані із проведенням експертизи у розмірі 6 000, 00 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 63,70,71, 72 СК України, 256,257,260,261,364,365,372 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 79-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна - задовольнити частково.

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя таким чином:

- виділити ОСОБА_2 автомобіль марки Mercedes-Benz Vito, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, VIN – НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 ;

- припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на автомобіль марки Mercedes-Benz Vito, 2003 року випуску, білого кольору, модель 111CDI, VIN – НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частку ринкової вартості автомобіля в сумі 88 833,95 грн.

У задоволенні позовних вимог про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн, витрати на залучення експерта у сумі 6 000,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 34 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 15 січня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис