Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №505/4130/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 505/4130/25

№ 3/505/97/2026

13 січня 2026 року м. Подільськ

суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області Ващук О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстрованого АДРЕСА_2 ,

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення

в с т а н о в и л а:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №460967 від 04 листопада 2025 року, ОСОБА_1 , 13 жовтня 2025 року близько о 07 год. 30 хв., вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме забрав її мобільний телефон, чим спричинив останній душевні хвилювання та матеріальний збиток, позбавивши зв`язку, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засідання ОСОБА_1 свою вину не визнав, заперечував проти обставин, зазначених в протоколі та пояснив, що навесні 2025 року вони помирилися та почали знову разом проживати, однак вже восени 2025 року він з дружиною перебував на стадії розлучення, шлюб було розірвано судом в грудні 2025 року. Зазначив, що 13 жовтня 2025 року близько о 07 год. 30 хв. приїхав до ОСОБА_2 , щоб забрати особисті речі, у них виникла сварка, зокрема і стосовно того, що ОСОБА_2 без його відома продала худобу, яку вони разом ростили і доглядали.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали вказаної вище адміністративної справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №460967 від 04 листопада 2025 року ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини, а саме насильство економічного характеру, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає, в тому числі, на права і свободи громадян.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає, вчинення насильства в сім`ї це умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру

Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених частиною 1 статті 173-2 КУпАП, факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той же час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 04 листопада 2025 року, ОСОБА_1 13 жовтня 2025 року близько о 07 год. 30 хв., вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме забрав її мобільний телефон, чим спричинив останній душевні хвилювання та матеріальний збиток, позбавивши зв`язку.

В засіданні ОСОБА_1 заперечив проти обставини, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, викладені в протоколі обставини ґрунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_2 , яка є заінтересованою особою у справі, а жодних інших доказів, які б підтверджували таку версію матеріали справи на містять.

Отже, аналіз матеріалів справи засвідчує лише факт конфлікту, який виник на побутовому рівні між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якого при кваліфікації дій за ч.1 ст.173-2 КУпАП недостатньо, адже конфлікт між особами без наслідків - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди в розумінні ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яка була чи могла бути завдана потерпілій, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а такого матеріали справи не містять.

Тому, з врахуванням відсутності об`єктивних даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, в контексті застосування ч.1 та 3 ст.5, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю, що відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.283-284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Подільський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.В. Ващук