Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №670/213/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 670/213/25

Провадження № 22-ц/820/55/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (далі – Рада) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_2 , внаслідок чого відкрилася спадщина на дві земельні ділянки площею 1,26 га і 0,21 га, розташовані на території Женишковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області. На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав один у будинку по АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк позивач не подав нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини, внаслідок чого йому було відмовлено в оформленні спадкових прав. Позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він не знав про наявність у брата земельних ділянок.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк у 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 як спадкоємець другої черги за законом не прийняв спадщину після смерті брата ОСОБА_2 . Названі ОСОБА_1 причини пропуску строку для прийняття спадщини (проживання в іншому населеному пункті, відсутність спільного побуту з померлим, незнання про наявність спадкового майна) не є поважними, внаслідок чого підстави для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він не був обізнаний про наявність у брата ОСОБА_2 спадкового майна. Суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, не застосував чинні норми закону та правові позиції Верховного Суду і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Рада не подала відзив на апеляційну скаргу.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 .

На підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД №003750 від 16 травня 2007 року та серії ЯД №003942 від 16 травня 2007 року ОСОБА_2 належали на праві власності відповідно земельна ділянка площею 1,2603 га з кадастровим номером 6820683000:07:003:0077 та земельна ділянка площею 0,2183 з кадастровим номером 6820683000:06:003:0064, які розташовані на території колишньої Женишковецької сільської ради Віньковецького (на тепер – Хмельницького) району Хмельницької області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав один у будинку по АДРЕСА_1 .

22 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловської В.О. з заявою про оформлення спадщини після смерті брата ОСОБА_2 .

Листом приватного нотаріуса Янцаловської В.О. від 22 січня 2025 року №33/01-16 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском ним шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За змістом статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Як передбачено частиною першою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В силу статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців).

Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. У разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом право на спадкування виникає у спадкоємців за законом почергово.

Рідні брати та сестри спадкодавця відносяться до спадкоємців другої черги за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк, перебіг якого починається з дня смерті спадкодавця. У цей строк спадкоємець, який не проживав із спадкодавцем, вправі подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо протягом указаного строку спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, він є таким, що не прийняв її.

У разі пропущення спадкоємцем шестимісячного строку для прийняття спадщини з поважних причин суд може визначити додатковий строк для її прийняття.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Тобто, при вирішенні питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суд повинен встановити, чи були у спадкоємця перешкоди для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини та чи виникли ці перешкоди з поважних причин.

Якщо суд не визнає заявлені спадкоємцем обставини поважними, то він відмовляє у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) зазначила, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців – в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем рідного брата ОСОБА_2 другої черги за законом. При цьому ОСОБА_1 не вчинив дії на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Як пояснив ОСОБА_1 , це сталося внаслідок того, що він проживав окремо від брата та не знав про наявність спадкового майна.

Отже, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що названі ОСОБА_1 причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними, внаслідок чого підстави для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Твердження ОСОБА_1 щодо пропуску ним строк для прийняття спадщини з поважних причин не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є необґрунтованими.

Водночас висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим висновкам Верховного Суду України у постанові від 4 листопада 2015 року (справа №6-1486цс15) та Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року (справа №565/1145/17), від 22 грудня 2021 року (справа №703/4978/19) щодо підстав визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 21 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 січня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Мамаєв В.А.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 39