Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №685/496/25 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/496/25

Провадження № 2/685/31/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року с-ще Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Теофіполь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

встановив:

позивач звернувся в суд із позовом до відповідачів про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, мотивуючи його тим, що він, як працівник та член ТОВ «Полква» Теофіпольського району Хмельницької області в процесі розпаювання земель колективної власності, набув право на земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,58 га, що знаходилася на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. Право власності на дану земельну ділянку посвідчувалося виданим на його ім`я Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХМ № 038649 від 11 грудня 1998 року на підставі рішення Новоставецької сільської ради від 3 грудня 1998 року. Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю членам сільськогосподарських підприємств Новоставецької сільської ради, акту та схеми розподілу земельних часток (паїв) між членами ТОВ «Полква», йому було виділено земельну ділянку під № НОМЕР_1 , поряд із його земельною ділянко, знаходяться земельні ділянки його брата ОСОБА_5 під № 651 та його дружини ОСОБА_6 під № 650. Починаючи з 2007 року Теофіпольська селищна рада вирішувала питання про виділення земельних ділянок для облаштувати кладовища для захоронення померлих з селища цукрового заводу смт Теофіполь та с. Коров`є Теофіпольського району. Для реалізації цієї мети, членами районної комісії по вибору земельних ділянок в 2007 році було прийнято рішення про розміщення кладовища на земельних ділянках для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (паях), які на той час перебували у власності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . За позовом Теофіпольської селищної ради, рішенням Теофіпольського районного суду від 27 липня 2007 року право власності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на земельні ділянки, що належали їм на підставі державних актів від 11 грудня 1998 року серії П-МХ за № 038644, 038643 та 038645 було припинено, і в подальшому рішенням Теофіпольського районного суду від 4 жовтня 2007 року скасовано державну реєстрацію цих державних актів. Цим же рішенням суду зобов`язано Теофіпольську РДА ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , взамін земельних ділянок на які було припинено право власності, виділити рівноцінні земельні ділянки. На виконання рішення Теофіпольського районного суду, ОСОБА_8 розпорядженням голови Теофіпольської РДА № 342 від 26 листопада 2008 року «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки», затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 2,5094 га і видано Державний акт серії ЯЗ №119125 від 12.10.2008 з кадастровим номером 6824785000:04:004:0246. 7 травня 2024 року власницею цієї земельної ділянки стала її дочка - ОСОБА_4 шляхом оформлення спадщини після смерті ОСОБА_8 . У 2010 році в Теофіпольській громаді (Теофіпольській РДА) знову піднялося питання щодо створення нового кладовища для похоронення померлих осіб - жителів цукрового заводу смт Теофіполь та с. Коров`є Теофіпольського району та віднайдення для цього нових земельних ділянок, оскільки попереднє місце, яке відводилося під кладовище за рахунок земель ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виявилося не ефективним та не в повній мірі відповідало інтересам жителів громади. За результатами засідань комісій було прийнято рішення про розміщення кладовища на земельних ділянках (паях) трьох осіб, а саме: на його земельній ділянці право власності на яку посвідчено державним актом серії ІІ-ХМ № 038649 від 11.12.1998 року, на земельній ділянці його дружини ОСОБА_6 право власності посвідчено державним актом серії ІІ-ХМ № 038650 від 11.12.1998 року та його брата ОСОБА_5 право власності посвідчено державним актом серії ІІ-ХМ № 038585 від 11.12.1998 року. Для реалізації цього питання Новоставецька сільська рада в 2010 році звернулася до Теофіпольського районного суду. 3 січня 2011 року Теофіпольським районним судом у справі № 2-32/11 прийнято рішення відповідно до якого земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 площею 2,58 га, ОСОБА_6 площею 2,60 га та ОСОБА_5 площею 2,79 га перенесено в межах масиву на рівноцінні в частині вартості площі ділянки на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району, згідно технічної документації для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі зазначеного рішення, їм були видані державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: йому – ОСОБА_1 державний акт серії ЯЛ № 807281 від 01.07.2011 року на земельну ділянку площею 2,6537 га з кадастровим номером 6824785000:04:004:0293, ОСОБА_6 державний акт серії ЯЛ № 807282 від 01.07.2011 року на земельну ділянку площею 2,6697 га з кадастровим номером 6824785000:04:004:0294 та ОСОБА_5 державний акт серії ЯЛ № 960467 від 27.06.2012 року на земельну ділянку площею 2,6618 га з кадастровим номером 6824785000:04:004:0292. Щодо його земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:004:0293 зазначив, що Теофіпольським районним відділом Хмельницької регіональної Станом на день звернення до суду, земельну ділянку із кадастровим номером 6824785000:04:004:0293 він обробляє самостійно, за цільовим призначенням і претензій з боку інших осіб стосовно обробітку ним цієї земельної ділянки, ніколи не було. Однак, переглядаючи доступний в мережі інтернет сайт: https://kadastr.live. задаючи на пошук кадастровий номер його земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:004:0293 він виявив, що цієї ділянки в кадастрі немає. Він звернувся до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області для з`ясування причин відсутності його земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:004:0293 у реєстрі та вирішення цієї проблеми. Йому державний кадастровий реєстратор повідомив, що необхідно внести земельну ділянку з кадастровим номером 6824785000:04:004:0293 до бази Державного земельного кадастру, і виконання цієї роботи провести на підставі технічної документації із землеустрою, яка виготовлялася Теофіпольським районним відділом Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» на підставі рішення Теофіпольського районного суду 13 січня 2011 року. З цією метою, 21 лютого 2025 року була створена заява про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-6800382042025) про його земельну ділянку з кадастровим номером 6824785000:04:004:0293, однак державним кадастровим реєстратором Відділу №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Одеській області було прийнято рішення № РВ-5100013242025 від 21.02.2025 року про відмову у внесенні відомостей до ДЗК у зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138, в яких межі і площа співпадають на 100%. В подальшому, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138 ним було з`ясовано, що це земельна ділянка площею 2,6537 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоставецької сільської ради і її власницею була ОСОБА_8 згідно державного акта серії ІІ-ХМ № 038643 від 11.12.1998, який скасований рішенням Теофіпольського районного суду у 2007 році. 31 травня 2024 року право власності на цю земельну ділянку перейшло в порядку спадкування до ОСОБА_4 , яку вона в подальшому передала в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП», запис про виникнення речового права оренди від 13.06.2024 року № 009. Таким чином, вважає, що оформлення ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138, з подальшим набуттям права власності на цю земельну ділянку ОСОБА_4 є протиправним, оскільки право власності ОСОБА_8 посвідченого державним актом серії ІІ-ХМ № 038643 від 11.12.1998 року припинено шляхом скасування цього державного акта рішенням Теофіпольського районного суду у 2007 році і рівноцінна земельна ділянка ОСОБА_8 була виділена в іншому місці, що підтверджується Поземельною книгою на земельну ділянку з кадастровим номером 6824785000:04:004:0246 та виданим на її ім`я державним актом ЯЗ № 119125 від 12 жовтня 2008 року з кадастровим номером 6824785000:04:004:0246. У даному випадку незаконна державна реєстрація права приватної власності за особою, яка не мала на неї законного права на підставі неіснуючого (скасованого рішенням суду) державного акта, фактично стала інструментом, який обумовив набуття відповідачкою права власності на спірну земельну ділянку. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138 має бути витребувана з чужого незаконного володіння відповідачки ОСОБА_4 . Оскільки ОСОБА_8 незаконно зареєструвала земельну ділянку з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138 , то є незаконним в подальшому реєстрація земельної ділянки її спадкоємицею ОСОБА_4 , що зумовлює незаконність передачі в оренду цієї земельної ділянки ПрАТ «Зернопродукт МХП», а тому зазначена земельна ділянка також має бути витребувана і в орендаря - ПрАТ «Зернопродукт МХП». На підставі викладеного просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» на його користь земельну ділянку площею 2,6537 га з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138, яка розташована на території Новоставецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити Представник позивача заперечила проти застосування строку позовної давності та зазначила, що ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права ОСОБА_4 лише 21 лютого 2025 року, коли отримав рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку зі 100% накладенням земельних ділянок. Саме цей документ уперше засвідчив наявність подвійної реєстрації та фактичне вибуття земельної ділянки з його володіння. До цього часу у позивача не було жодних об`єктивних підстав сумніватися у належності йому земельної ділянки, оскільки з 2011 року він обробляв її самостійно, здійснював сільськогосподарські роботи, використовував землю за цільовим призначенням, і жодних перешкод з боку третіх осіб не мав. Також представник позивача в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України заявила про стягнення витрат на правову допомогу.

Представник відповідачки ОСОБА_4 – ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_4 . ОСОБА_8 , після її смерті відкрилася спадщина і ОСОБА_4 прийняла в порядку спадкування усе належне покійній матері майно та зареєструвала його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 30 травня 2024 року приватним нотаріусом Сурмою Г.Ф. зареєстроване в реєстрі за №1705 Свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 2,6537 га, кадастровим номером 6824785000:04:004:0138, яка розташована на території Новоставецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та належала померлій на підставі Державного акту на праві, приватної власності на землю серії ІІ-ХМ №038643, виданого Новоставецькою сільською радою Теофіпольського району Хмельницької області 11.12.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №643. На момент відкриття спадщини Державний акт серії ІІ-ХМ №038643 не був анульований, визнаний недійсним чи скасований у встановленому законом порядку, а тому підтверджував право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку. 02 січня 2008 року між ОСОБА_8 та ТОВ «Старт» укладено Договір оренди землі, який був зареєстрований у Теофіпольському відділі ХРФДПЦДЗК 30 липня 2008 року №040876200450, до Договору долучений план земельної ділянки та Акт приймання-передачі об`єкта оренди згідно державного акту серії ІІ-ХМ №«038643. 01 липня 2011 року між ОСОБА_8 та ПАТ «Зернопродукт МХП» укладено договір оренди землі №70-Н-Т-Х, який був зареєстрований у відділі Держкомзему в Теофіпольському районі про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 01.06.2012 за №682470004004378. 27 грудня 2015 року відділ Держгеокадастру у Теофіпольському районі Хмельницької області зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_8 , з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138, 16 лютого 2019 року між ОСОБА_8 та ПАТ «Зернопродукт МХП» укладено додаткову угоду до договору оренди, якою продовжено строк оренди до 01.07.2031 року. Враховуючи те, що ОСОБА_10 мала оригінал державного акту серії 11-ХМ №038643, що належав її матері та оригінали вказаних договорів та додаткової угоди, у неї була відсутня інформації щодо визнання недійсним чи скасування державного акту чи його реєстрації, тому будь-яких сумнівів щодо належності її матері цієї земельної ділянки, не виникало. Про винесення рішень Теофіпольським районним судом у 2007 році ОСОБА_4 не було відомо. Крім того, на ім`я ОСОБА_8 видавався Державний акт серії II -ХМ №038643, а в постанові Теофіпольського райсуду у справі №2-а-25 зазначено «серії НОМЕР_2 », тобто є невідповідність. Відомостей про наявність рішення суду про визнання недійсним чи скасування державного акту серії II -ХМ №038643 у відповідачки немає. Таким чином, державний акт виданий на ім`я спадкодавиці був дійсним, його реєстрація не скасована на момент відкриття спадщини, а отже, право власності на земельну ділянку набулося ОСОБА_4 в порядку спадкування на законних підставах. Також зазначила, що зі змісту технічної документації, копію якої долучено не в повному обсязі, не вбачається, що вона виготовлялась саме на підставі рішення суду від 13.01.2011 За період понад 13 років з моменту виготовлення документації (2011-2024), позивач не вчинив дій для реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Тобто, позивач вважаючи дану земельну ділянку власною, мав змогу реалізувати своє право власності та зареєструвати її, однак з незрозумілих причин, самостійно не скористався цим правом. За цей час ОСОБА_8 здійснювала володіння ділянкою, внесла відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, передала її в оренду, а після її смерті право успадкувала відповідачка — ОСОБА_10 , яка зареєструвала право власності у встановленому законом порядку. Таким чином, державний акт серії II -ХМ №038643 не був скасований, не визнавався недійсним, держава в особі її органів визнавала право власності та земельну ділянку ОСОБА_8 до самої її смерті, а тому ОСОБА_4 є добросовісним спадкоємцем усіх прав та обов`язків спадкодавця. Відповідачка діяла добросовісно, обґрунтовано та відповідно до чинного законодавства. На підставі викладеного, вважає, що відсутні правові підстави для витребування земельної ділянки, позов є необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, просить у позові відмовити. Також просила застосувати строк позовної давності, оскільки вважає, що з 2011 року позивачеві було відомо про те, що він мав не лише виготовити технічну документацію, але й звернутись з заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру. ОСОБА_8 діяла відкрито та з 2008 року передавала земельну ділянку в оренду, строк дії договору оренди продовжено до 01.07.2031 року. Ще з 2011 року позивач мав внести відомості до Державного земельного кадастру та сплачувати податок за землю, однак цього не зробив. Натомість, ОСОБА_8 уклавши договір оренди отримала пільгу зі сплати земельного податку передбачену п.281.3 ст.281 Податкового кодексу України, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 24.07.2025. ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спадкового майна. ОСОБА_1 міг і повинен був довідатися про порушення свого права з 27.12.2015р., тобто трирічний строк позовної давності сплив до моменту звернення до суду у 2025 році, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також представник відповідача в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України заявила про стягнення витрат на правову допомогу

Відповідач ПрАТ «Зернопродукт» та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до ст.128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які є у матеріалах справи, у судове засідання не з`явилися, про причину неявки не повідомили, клопотань не подали. Третя особа подала до суду письмові пояснення в яких зазначено, що кадастровий реєстратор на момент звернення спірної земельної ділянки зареєстрував земельну ділянку згідно норм чинного законодавства та не було підстав для відмови у здійснення Державної реєстрації земельної ділянки, які передбачені в ст. 24 ЗУ «Про ДЗК». Разом з тим, позивач звернувся до Державного кадастрового реєстратора про внесення своєї ділянки до Державного земельного кадастру та отримав відмову від 21.02.2025 року про відмову у внесенні відомостей в ДЗК у зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки з кадастровим номером 624775000:04:04:0138, площа співпадіння 100%. Просив розглянути справу без участі представника третьої особи.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності представників відповідача ПрАТ «Зернопродукт МХП» та третьої особи, які не з`явилися в судове засідання.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та досліджені у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, 13,14 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (далі ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п.а ч.3 ст 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Указом Президента України « Про порядок паювання земель, переданих у

колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено організаційні та правові засади розпаювання та виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам. Таким чином, чинне законодавство України не передбачає можливості членам колективного сільськогосподарського підприємства безоплатно отримувати у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва два або більше рази.

Відповідно до ч.4 ст 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Теофіпольського райсуду від 27 липня 2007 року у справі №2-312 2007 рік припинено право власності , зокрема, ОСОБА_8 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на підставі державного акту 038643 від 11 грудня 1998 року. ОСОБА_8 була присутня в судовому засіданні та позовні вимоги визнала. Постановою Теофіпольського райсуду від 4 жовтня 2007 року у справі №2-а-25 2007 рік, яка в набрала законної сили 16.10.2007 року, встановлено, що оскільки рішенням Теофіпольського райсуду від 27 липня 2007 року, яке набрало законної сили, право власності ОСОБА_8 на належну їй земельну ділянку припинено у зв`язку із вилученням для облаштування кладовища в селищі цукрового заводу, то необхідно скасувати державну реєстрацію державного акту на право власності на землю, зобов`язано Теофіпольський відділ Хмельницької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру та Хмельницьку регіональну філію ДП «Центр державного кадастру» скасувати, зокрема, державну реєстрацію державного акту на право власності на землю П-МХ №038643 від 11 грудня 1998 року, виданого на ім`я ОСОБА_8 , зобов`язано Теофіпольську районну державну реєстрацію виділити ОСОБА_8 взамін земельної ділянки на якій припинено її право власності рівноцінну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 24, 120-122)

Рішенням Теофіпольського райсуду від 13.01.2011 року у справі №2-32/11 у зв`язку із облаштуванням кладовища в селищі цукрового заводу та с.Коров`є, зобов`язано перенести в межах масиву на території Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема ОСОБА_1 на рівноцінні в частині вартості площі земельної ділянки, згідно технічної документації для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язано , зокрема, ОСОБА_1 виготовити новий Державний акт на право приватної власності на землю. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 01.02.2011 року видано державний акт серії ЯЛ №807281 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6824785000:04:004:0293 . 21.02.2025 позивач звернувся із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо реєстрації належної йому земельної ділянки, однак йому було відмовлено у зв`язку із накладкою на його земельну ділянку земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138 площею 2,6537, площа співпадіння 100% ( а.с. 123-124, 15-17).

ОСОБА_8 на підставі розпорядження Теофіпольської райдержадміністрації від 26.11.2008 року №342/2008 12.10.2008 року , прийнятого на підставі п.12 Перехідних положень та ст. 81 ЗК України ( в редакції, чинній станом на день виникнення правовідносин) (а.с. 11-14) , видано державний акт серії ЯЗ № 119125 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6824785000:04:004:0246 (а.с.29). Згідно відомостей поземельних книг, ОСОБА_8 27.12.2015 зареєструвала земельну ділянку з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138 площею 2,6537 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, документ, що посвідчує право - державний акт ІІ-ХМ№038643 від 11.12.1998, а 28.02.2020 також зареєструвала земельну ділянку з кадастровим номером 6824785000:04:004:0246 площею 2,5094 га , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , документ, що посвідчує право - державний акт ЯЗ № 119125, вказані земельні ділянки перебувають в оренді ПрАТ «Зернопродукт МХП» ( а.с. 37-50)

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України.

З огляду на викладене, суд дійшов переконання, що ОСОБА_8 знаючи, що рішенням Теофіпольського райсуду від 27 липня 2007 припинено її право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту ІІ-ХМ№038643 від 11.12.1998, 27.12.2015 зареєструвала на підставі вказаного державного акту земельну ділянку з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138 площею 2,6537 га та в подальшому недобросовісно повторно отримала на підставі ст. 81 ЗК України у власність земельну ділянку 6824785000:04:004:0246 площею 2,5094 га , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

07.05.2024 та 30.05.2024 року відповідач набула право власності в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785000:04:004:0246 площею 2,5094 та 6824785000:04:004:0138 площею 2,6537 га. Оскільки право спадкування спадкоємця є похідним від права власності спадкодавця ( ст. 1216, 1225 ЦК України), суд , враховуючи, що право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку 6824785000:04:004:0138 площею 2,6537 га припинене рішенням Теофіпольського райсуду від 27 липня 2007 , дійшов переконання про відсутність правових підстав включення вказаної земельної ділянки до складу спадкового майна, а відтак переходу права власності на земельну ділянку в порядку спадкування до відповідачки.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, тому майно не може бути у неї витребуване, оскільки відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Також суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що позивач обрав не ефективний спосіб захисту, оскільки мав би заявляти позов про скасування державної реєстрації земельної ділянки земельну ділянку з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138 площею 2,6537, оскільки відповідно правової позиції ВС, висловленої ним у , зокрема, постанові 12 квітня 2022 року у справі № 685/555/20 власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Земельна ділянка із кадастровим номером 6824785000:04:004:0293 яка належить позивачу згідно державного акту серії ЯЛ №807281 на право власності на земельну ділянку , виділена в натурі на місцевості, визначені межі вказаної земельної ділянки та суміжні землевласники (а.с.11, 21), підтвердженням 100% накладки на вказану земельну ділянку земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138 є висновок державного кадастрового реєстратора та винесене на підставі нього рішення про відмову у внесенні відомостей до ДЗК, тому віндикаційний позов є ефективним способом захисту прав позивача.

Також суд критично оцінює твердження представника відповідача про закінчення строку позовної давності на час звернення до суду, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачу у 2011 році виданий державний акт із визначенням кадастрового номеру земельної ділянки 6824785000:04:004:0293, відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.03.2025 року очевидно, що на вказану земельну ділянку обмінний файл не був переданий ХРФ ДП «ЦДЗК» для наповнення відомостей про дану земельну ділянку в подальшому в Національній кадастровій системі, яка утворилася у 2013 році (а.с.27). Оскільки позивач не знав та не міг знати, що уповноваженими особами не був виконаний обов`язок щодо передачі обмінного файлу, що призвело до відсутності реєстрації кадастрового номеру земельної ділянки у ДЗК, йому стало відомо про це лише у 2025 році, коли він сам перевірив земельний кадастр, суд вважає, що позовна заява подана у межах строків позовної давності, визначених ЦК України.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138 , яка 100% накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6824785000:04:004:0293, підлягає витребуванню на користь позивача.

Відповідно до квитанції від 26.05.2025, при поданні позовної заяви позивач сплатив 1388,60 грн судового збору. Вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідачів відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 81, 116 ЗК України, с. 1216, 1225 ЦК України, ст. 12, 81,82, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» (ЄДРПОУ 32547211) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) земельну ділянку площею 2,6537 га, з кадастровим номером 6824785000:04:004:0138, яка розташована на території Новоставецької сільської ради ( в даний час Теофіпольська ТГ), Хмельницького району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» (ЄДРПОУ 32547211) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) по 694,3 грн судових витрат з кожного.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуюча