Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №447/78/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3-зв/447/1/26

Справа №447/78/26

П О С Т А Н О В А

14.01.2026 Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Бачун О.І.

розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026, судді Друзюк М.М. передані для розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення № 447/78/26 щодо ОСОБА_1 .

13.01.2026 суддя Друзюк М.М. подала заяву про самовідвід, з якої вбачається що матеріали перевірки та проект протоколу про вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП відносно інспектора відділу рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 надсилався для затвердження керівнику керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Друзюком М.В., який є чоловіком судді Друзюк М.М.

Суд, вивчивши матеріали заяви про самовідвід, прийшов до наступного.

Відповідно до приписів статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII) суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або самовідвід, та, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід). Однак згідно з положеннями частиною 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов`язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Згідно з положеннями статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (від 29 червня 2004 року №1906-IV) визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до пункту 55 Рішення Європейського Суду з прав людини «Гурепка проти України» «з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції, та, відповідно, й статті 2 Протоколу №7 до Конвенції.

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід (самовідвід), порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід) та визначення підсудності. Проте діючий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України) передбачає відповідні статті, а тому, при розгляді заяви про відвід (самовідвід), слід застосувати аналогію права.

Відповідно статті 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Згідно зі статтею 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-76 КПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

У силу приписів частини 2 статті 8 КПК України у кримінальному провадженні застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, який у справі «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), скарга № 72286/01, §22, ECHR 2006, зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

У справі «Білуха проти України», рішення від 09.11.2006 р., ЄСПЛ зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, за наявності до того підстав, повинен заявляти самовідвід.

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, враховуючи положення статті 245 КУпАП, за змістом якої одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є об`єктивне з`ясування обставин справи та зважаючи на вимоги статті 248 КУпАП, з метою недопущення сумнівів щодо упередженості та необ`єктивності розгляду цієї справи суд вважає за необхідне задоволити заяву судді Друзюк М.М. про самовідвід.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 8 Конституції України, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, статтями 6, 9, 48, 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори», статтями 75, 81 КПК України, статтями 245, 283, 284 КУпАП, суддя ,

постановив:

Задоволити заяву судді Миколаївського районного суду Львівської області Друзюк Маряни Михайлівни про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення №447/78/26 провадження №3/447/223/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Матеріали справи передати до канцелярії Миколаївського районного суду Львівської для повторного визначення судді у порядку, визначеному Законом.

Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Бачун О. І.