Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №741/1136/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/1136/25

Провадження № 2/741/141/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 13 січня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспних дворів. Станом на 15 квітня 1991 року членами даного колгоспного двору був він (позивач) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які на підставі рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2022 року оформили за собою право власності на 3/4 частини зазначеного житлового будинку. Він (позивач) звертався до державного реєстратора з метою реєстрації за собою права власності на належну йому 1/4 частину зазначеного житлового будинку, але йому було відмовлено в реєстрації.

Позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити, справу розглянути без їх участі.

У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити без участі їх представника.

Суд проводить підготовче засідання у відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідач визнав позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

За таких обставин ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 належало по 1/4 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору.

У судовому засіданні встановлено, що після ліквідації колгоспних дворів позивач не зареєстрував у встановленому порядку право власності на належну йому частину зазначеного житлового будинку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У судовому засіданні встановлено, що позивач звертався до державного реєстратора з метою реєстрації за собою права власності на належну йому частину вищезазначеного житлового будинку, але йому було відмовлено в зв`язку з тим, що державний реєстратор не наділений правом визначення часток у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно колгоспного двору, що підтверджується повідомленням № 145/01-16 від 5 червня 2025 року (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що на будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація (а.с. 12-14).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР, ст. 392 ЦК України, ст.ст. 200, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд, –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 83 кв. м, житловою площею 54,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, як членом колишнього колгоспного двору.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв