Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №750/14958/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/14958/25

Провадження № 2-о/750/28/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар Сіра П.А.,

за участю представника заявника - адвоката Марченка Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Марченка Руслана Григоровича про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з спадкодавцем на час відкриття спадщини понад п`ять років,

заінтересована особа - Чернігівська міська рада, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні Заявника - приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Бондар Микола Костянтинович, -

в с т а н о в и в:

у жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова із заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з спадкодавцем на час відкриття спадщини понад п`ять років, заінтересована особа - Чернігівська міська рада, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні Заявника - приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Бондар Микола Костянтинович.

В обґрунтування поданої заяви Заявник зазначила, що вона у 1961 році вийшла заміж за ОСОБА_2 . Станом на час їхнього одруження її чоловік ОСОБА_2 вже мав доньку від попереднього шлюбу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в подальшому постійно проживала разом з ними. У 1976 році Виконавчим комітетом Деснянської районної ради депутатів трудящих ОСОБА_2 було видано ордер №671 від 24 березня 1976 року на право зайняття ним з членами сім`ї 3-ї квартири за адресою: АДРЕСА_1 (поточна адреса АДРЕСА_2 , де вона фактично і проживає на поточний час. ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік Заявника - ОСОБА_2 помер. Після смерті її чоловіка та батька ОСОБА_3 . Заявником спільно з донькою ОСОБА_3 було приватизовано у рівних частинах вищевказану квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 та оскільки вони донькою проживали весь час разом та були зареєстровані за однією адресою, то в силу приписів статті 1268 ЦК України заявник вважала себе такою, що прийняла спадщину після покійної доньки, оскільки за правилами частини 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Однак листом від 20.10.2025 року №02-14 нотаріус повідомив Заявника, що відповідно до приписів статті 1264 Цивільного кодексу України вона є спадкоємцем четвертої черги за законом, до яких віднесено осіб, які проживали зі спадкоємцем однією сім?єю не менше п?яти років до часу відкриття спадщини, оскільки інших спадкоємців у ОСОБА_3 немає.

Таким чином, факт проживання однією сім`єю спадкодавця ОСОБА_3 та спадкоємця ОСОБА_1 можна встановити лише в судовому порядку, при цьому Заявниця не має інших можливостей підтвердити даний факт. Встановлення факту проживання однією сім`єю пов`язано з правом спадкування.

Ухвалою суду від 06.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження.

Через «Електронний суд» представник заінтересованої особи подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з чим його відкладено на 14.01.2026.

У судовому засіданні 14.01.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, надав поясненні аналогічні змісту позовної заяви. Представник заінтересованої особи - Чернігівської міської ради в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомили.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У 1961 році ОСОБА_1 вийшла заміж за ОСОБА_2 , що підтверджується записом у трудовій книжці Заявника з посиланням на відповідне свідоцтво про шлюб (а.с. 27).

Станом на час одруження ОСОБА_2 вже мав доньку від попереднього шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 1976 році Виконавчим комітетом Деснянської районної ради депутатів трудящих ОСОБА_2 було видано ордер №671 від 24 березня 1976 року на право зайняття ним з членами сім`ї (у складі 5-ти чоловік) 3-ї квартири за адресою: АДРЕСА_1 (поточна адреса АДРЕСА_2 (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом ЗАГС Чернігівського виконкому (а.с. 23).

Після смерті чоловіка та батька ОСОБА_3 заявником спільно з донькою ОСОБА_3 було приватизовано у рівних частинах квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (поточна адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15.12.1994 виданого Виконавчим комітетом Деснянської районної ради народних депутатів (а.с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 12.10.2009 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції (а.с.24).

За життя ОСОБА_3 набула права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_4 , а тому Заявник звернулася до нотаріуса, у зв`язку з чим була відкрита спадкова справа за № 21/2025 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 (а.с. 42-52).

Листом від 20.10.2025 року №02-14 нотаріус повідомив Заявника, що відповідно до приписів статті 1264 Цивільного кодексу України вона є спадкоємцем четвертої черги за законом, до яких віднесено осіб, які проживали зі спадкоємцем однією сім?єю не менше п?яти років до часу відкриття спадщини, оскільки інших спадкоємців у ОСОБА_3 немає (а.с. 7).

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Нормами ст.ст.1216-1218 ЦК України, встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в п. 6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї", окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб`єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Згідно з положеннями ст. ст. 1268-1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 4.4 факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є зокрема, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правилами ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положення ч. 1 та ч. 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Допитана судом в якості свідка ОСОБА_4 пояснила суду, що з 1976 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 та є сусідкою ОСОБА_5 , які проживали у цій квартирі приблизно з цього самого часу.

До складу сім`ї ОСОБА_5 входили ОСОБА_2 , який помер на початку 90 років, його дружина ОСОБА_1 , двоє їхніх спільних дочок: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також дочка ОСОБА_2 від першого шлюбу - ОСОБА_3 , яка померла у 2009 році.

Пізніше ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли заміж та змінили місце свого проживання. Натомість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1976 року постійно проживали у вказаній квартирі. Вони вели спільне господарство та фактично були сім`єю, допомагали одна одній, оскільки обоє були інвалідами.

Допитані у якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили суду, що вони є дочками ОСОБА_2 , який помер у 1991 році та ОСОБА_1 , а також звідними сестрами по батьку ОСОБА_3 , яка померла у 2009 році.

ОСОБА_3 з 1976 року та до моменту своєї смерті постійно проживала разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 . Вони обоє були інвалідами, одна іншій допомагали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, оскільки пенсію, яку кожна з них отримувала, вони витрачали на спільні потреби та фактично це була сім`я. Про ці обставини свідкам відомо, оскільки вони часто відвідували ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , спілкувалися з ними.

Факт спільного проживання підтверджується також фотознімками, на яких ОСОБА_3 зафіксована у різних локаціях поряд з членами сім`ї, зокрема позивачем (а.с. 25-26).

Таким чином, судом встановлено, що заявниця проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, вони вели спільне господарство та мали спільний побут та бюджет, доглядали один одного, тобто здійснювали взаємні права та обов`язки, що виникли із факту спільного проживання, а досліджені судом докази на підтвердження такого висновку є належними, допустимими та з точки зору закону, достовірними та достатніми.

З огляду на вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сторона заявника вимоги щодо стягнення судових витрат не заявляла, а тому, керуючись принципом диспозитивності, рішення про розподіл судових рішень суд не ухвалює.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 15, 76, 80, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 315, 318 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1258 - 1270 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з спадкодавцем на час відкриття спадщини понад п`ять років, заінтересована особа - Чернігівська міська рада, - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім`єю на час відкриття спадщини понад п`ять років.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Олег КОСЕНКО