Рішення від 18 листопада 2025 р. у справі №766/13106/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13106/24

н/п 2/766/2458/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19.11.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участі секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна» у серпні 2024 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар у розмірі 329800,00 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 50000,00 грн. та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «БТЛ-Україна» оставило фізичній особі ОСОБА_1 фізіотерапевтичний комплекс BTL-6000 FSWT. Товар було поставлено за допомогою логістичної компанії ТОВ «Нова Пошта» 23.11.2021 року, що підтверджується експрес-накладною № 20450472636462 від 22.11.2021 року.

Згідно рахунку-фактури № СФ-0000511 від 16.11.2021 року вартість вказаного товару дорівнює 849800,00 грн.

Відповідно до картки рахунку та банківської виписки, ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «БТЛ-України» відповідно до виставленого рахунку-фактури № СФ-0000511 від 16.11.2021 року грошові кошти у розмірі 520000,00 грн.

Грошові кошти сплачувалися відповідачем на рахунок позивача наступним чином: 19.11.2021 року – 260000,00 грн.; 11.01.2022 року – 90000,00 грн.; 27.01.2022 року – 50000,00 грн.; 02.02.2022 року – 60000,00 грн.; 08.02.2022 року – 60000,00 грн.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 329800,00 грн.

На адресу відповідача направлялася претензія з вимогою здійснити розрахунок за поставлений товар у семиденний термін з моменту отримання вказаної претензії. Відповіді на вказану претензію позивач не отримав, грошові кошти на рахунок ТОВ «БТЛ-Україна» не надходили.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

18.11.2024 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява представника позивача – адвоката Суньова Є.В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , та яка перебуває у власності відповідача – ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.11.2024 року відмовлено у забезпеченні позову.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик до суду за адресою реєстрації місця проживання відповідача та опублікування судових повісток на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст.280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст.280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ТОВ «БТЛ-Україна» було поставлено ОСОБА_1 фізіотерапевтичний комплекс BTL-6000 FSWT, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000389 від 22.11.2021 року.

Поставка товару, а саме фізіотерапевтичного комплексу BTL-6000 FSWT, здійснювалася за посередництвом логістичної компанії «Нова Пошта», що підтверджується експрес-накладною № 20450472636462 від 22.11.2021 року.

Також 16.11.2021 року позивачем було надано ОСОБА_1 рахунок-фактуру № СФ-0000511 на суму 849800,00 грн., у тому числі ПДВ.

Відповідно до копії картки рахунку НОМЕР_2 за період з 01.01.2001 – 30.06.2024 року та копії банківської виписки за рахунком ТОВ «БТЛ-Україна» НОМЕР_3 , відкритому в АТ «Сенс-Банк», ОСОБА_1 було перераховано на користь позивача наступні суми коштів:

19.11.2021 року грошові кошти в сумі 260000,00 грн., призначення платежу «за фізіообладнання рахунок СФ-511 від 16.11.2021 року, ОСОБА_1 »;

11.01.2022 року грошові кошти в сумі 90000,00 грн., призначення платежу «за фізіообладнання рахунок СФ-511 від 11.01.2022 року, ОСОБА_1 »;

27.01.2022 року грошові кошти в сумі 50000,00 грн., призначення платежу «часткова оплата 50000 за рахунок СФ-0000511 від 27.01.2022 в тому числі ПДВ 7%. Платіж за власні кошти, ОСОБА_1 »;

02.02.2022 року грошові кошти в сумі 60000,00 грн., призначення платежу «часткова оплата 60000 за рахунок СФ-0000511 від 02.02.2022 в тому числі ПДВ 7%. Платіж за власні кошти, ОСОБА_1 »;

08.02.2022 року грошові кошти в сумі 60000,00 грн., призначення платежу «часткова оплата 60000 за рахунок СФ-0000511 від 16.11.2021 в тому числі ПДВ 7%. Платіж за власні кошти, ОСОБА_1 ».

19.06.2024 року ТОВ «БТЛ-Україна» за вих. № було направлено на адресу ОСОБА_1 претензію № 1 про сплату заборгованості, що підтверджується описом вкладенням до поштового відправлення № 0315081299774 від 20.06.2024 року, накладною та фіскальним чеком до поштового відправлення № 0315081299774 від 20.06.2024 року. Відповідно до зазначеної претензії ТОВ «БТЛ-Україна» вимагало сплатити протягом 7 днів з моменту отримання претензії грошові кошти в сумі 329800,00 грн.

Судом встановлено, що протягом 19.11.2021 року – 08.02.2022 року ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ «БТЛ-Україна» грошові кошти в загальному розмірі 520000,00 грн.

Отже, залишок заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «БТЛ-Україна» складає 329800,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

За змістом статей 626, 629, 638 та 903 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб..

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Великою Палатою Верховного Суду України у постанові № 338/180/17 від 05 червня 2018 року зазначено, що вищевказані приписи свідчать про те, що не можливо вважати договір неукладеним після його повного або часткового виконання сторонами.

Отже, враховуючи виконання умов договору Позивачем та часткове виконання умов Договору Відповідачем, можливо стверджувати про існування договірних відносин між сторонами.

Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, заборгованість не сплатив, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення із відповідача заборгованості за поставлений товар.

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі складають 4947,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Практика Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, зроблено висновок, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21).

Крім цього, підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 року по справі № 904/8308/17).

На підтвердження отриманих правничих послуг позивач надав суду: копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1573549 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 3992/10.

Отже, позивачем не надано документів на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді за позовом ТОВ «БТЛ-Україна» до ОСОБА_1 .

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16).

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із необгрунтованістю.

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна» заборгованість за поставлений товар в сумі 329800 (триста двадцять дев`ять тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна» 4947 (чотири тисячі дев`ятсот сорок сім) гривень в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Найменування сторін :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БТЛ-Україна», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. В.Тютюнника, буд. 53, прим. 1147. Код ЄДРПОУ 36257851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 19.11.2025 року

СуддяЯ. В. Шестакова