Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №592/541/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/541/26

Провадження № 3/592/324/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Фоменко Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Сумського РУП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 779594, 04.01.2026 року, о 22:47 год., гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , з ознаками сильного алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство відносно своєї матері гр. ОСОБА_2 , а саме умисні дії психологічного характеру: висловлював словесні образи, кричав, погрожував фізичною розправою, принижував. Даними умисними діями завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не сповістив, клопотання про відкладення розгляду справи до канцелярії суду не надходило.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що її син ОСОБА_1 нечасто вживає алкоголь. Дуже переживає розрив із дружиною, яка виїхала з дитиною за кордон. В той день ОСОБА_1 дійсно був в стані алкогольного сп`яніння, але до неї не вчиняв будь-яких протиправних дій. Він сам із собою голосно розмовляв. Сама ОСОБА_2 після оперативного втручання, погано себе почувала, побоялася, що син в стані алкогольного сп`яніння може щось вчинити, тому викликала поліцію. Просила не притягувати сина до адміністративної відповідальності, оскільки в той день до неї не було вчинено домашнє насильство. У сина проблеми зі здоров`ям, тому він не зміг прибути в судове засідання.

В матеріалах справи наявні: протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 779594 від 04.01.2026 року (а.с.1), матеріали ЖЄО Сумського РУП (а.с.2), протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.01.2026 року (а.с.3), письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с.4), копія термінового заборонного припису (а.с.5), копія заповненої форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.6).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про запобігання і протидію домашньому насильству», домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами.

У відповідності до ст.ст. 283, 284 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Разом з тим, в ході судового розгляду не знайшли підтвердження факти вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , яка пояснила, що син вів себе адекватно, хоч і був в стані сильного алкогольного сп`яніння, до неї не застосовував будь-яких дій.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а також не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, а також неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення не додано жодних належних, достатніх і достовірних доказів, які б надали можливість ствердно встановити факт вчинення ОСОБА_1 дій, що мають ознаки психологічного насильства, відносно його матері ОСОБА_2 , що мали місце 04.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

З врахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява №926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції не винуватості як об`єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян.

Суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення адмінпритягуємого, приходить до висновку про відсутність у достатній мірі належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 173-2 ч. 1, 247 п. 1, 251, 280 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ірина ФОМЕНКО