Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №682/20/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/20/26

Провадження № 2-а/682/10/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючого судді Мотонок Т. Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача,

ГУНП в Хмельницькій області Чорного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута справу № 682/20/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського ВП № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Цілінського Миколи Сергійовича та Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

05.01.2026 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського ВП № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Цілінського М.С., про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування поданого позову вказано, що постановою інспектора Цілінського М.С. серії ЕНА № 6404240 віх 24.12.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді 510 грн. штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що позивач керувала автомобілем державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на вул. Козацькій в м. Славута та не надала перевагу в русі для ТЗ, який рухався по головній дорозі, не надала перевагу в русі для ТЗ, який рухався в напрямку стрілки, вві», чим порушила п. 16.9 ПДР за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Поліцейський в присутності позивача виніс постанову про адміністративне правопорушення. Жодних доказів, що передбачені ст. 251 КУпАП, на підтвердження тих обвинувачень, які вказано в постанові, не існує, відео з місця події також не містить доказів саме « порушення вимог п.16.9 ПДР ». Позивач вказує, що вона дотрималась правил дорожнього руху, крім того зазначила, що в той день керувала автомобілем ВМW Х3, д.н.з. НОМЕР_2 , а не TOTOTA САМRУ, НОМЕР_1 , як зазначено у постанові.

За таких обставин позивач звернулась до суду та просила: скасувати постанову серії ЕНА Хо6404240 від 24.12.2025 про накладення на неї, ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 06.01.2026 у даній справі відкрито провадження із призначенням судового засідання на 14.01.2026 о 11 год. 30 хв. Крім того, до участі у справі у якості співвідповідача залучено ГУНП в Хмельницькій області.

12.01.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ГУНП в Хмельницькій області, згідно із яким, ГУНП в Хмельницькій області заперечує проти скасування вищевказаної постанови та вважає, що вона була винесена суб`єктом владних повноважень поліцейським відділення поліції № 1 (м. Славута) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області сержантом поліції Цілінським М.С. з дотриманням вимог КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію». Так, ОСОБА_1 24 грудня 2025 року в м. Славута вул. Козацька (Дзержинського), 33, керуючи транспортним засобом, не надала перевагу в русі для транспортного засобу, який рухався по головній дорозі. Відповідно до п. 16.11 ПДР, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Підтвердженням вказаних обставин є відеозапис цих подій, здійснений на нагрудний відеореєстратор поліцейського та відеореєстратор, встановлений на службовому транспортному засобі. З відеозапису вбачається, що на перехресті доріг наявні дорожні знаки 2.1 «Дати дорогу» (зі сторони руху Воробей Н.В.) та 2.3 «Головна дорога» (по якій рухались поліцейські), транспортний засіб BMW-X3 виїхав з другорядної дороги на головну, не надавши перевагу в русі транспортному засобу, в якому перебували поліцейські. В подальшому поліцейські наздогнали вказаний транспортний засіб та на водія склали постанову про накладення адміністративного стягнення. Процес розгляду справи про адміністративне правопорушення зафіксований на нагрудний відеореєстратор. Щодо посилання позивачки на невідповідності інформації зазначеної в постанові щодо транспортного засобу, а саме поліцейським помилково в постанові вказано замість транспортного засобу BMW-X3, д.н. НОМЕР_2 , зазначено TOYОТА САМRY, НОМЕР_1 . На відеозаписах зафіксовано транспортний засіб BMW-X3, д.н. НОМЕР_2 . Зазначену помилку представник відповідача вважає формальною. На думку представника відповідача, формальні недоліки не виключають факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. За таких обставин представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Під час судового засідання 14.01.2026 позивач ОСОБА_1 поданий позов підтримала. Пояснила, що 24.12.2025 в обідній час вона рухалась автомобілем BMW-X3, д.н. НОМЕР_2 , а не TOYОТА САМRY, НОМЕР_1 , як зазначено у постанові. Крім того, вона не рухалась на стрілку, а здійснювала виїзд із другорядної дороги прямо перетинаючи головну дорогу. Рухаючись вказаним відрізком дороги вона виконала вимоги дорожнього знаку " Дати дорогу" та пропустила декілька автомобілів, які рухались по головній дорозі. Оцінивши обстановку та відсутність транспортних засобів, які б рухались по головній дорозі і яким би вона могла перешкодити у русі, вона почала рух свого авто. В свою чергу позивачка наголошувала на тому, що авто поліцейських не рухалось по головній дорозі, а тільки від`їжджало з парковки направо. Вона проїхала перша, оскільки від її авто до авто поліцейських було достатньо місця і вона ніяким чином не могла створити перешкоду. В подальшому поліцейські не одразу відреагували на її ніби-то порушення та продовжили рух прямо за її авто, подавши сигнал проблисковим маячком та звуковим сигналом вже впритул наблизившись до її авто. Свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає. Крім того, вказала на грубі порушення при винесенні постанови про притягнення її до відповідальності. Оскільки, транспортний засіб вказано невірно. Формулювання правопорушення не відповідає п. 16.9 ПДР, що свідчить про незаконність вказаної постанови, тому позивач просила суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, ГУНП в Хмельницькій області, Чорний А.С., підтримав доводи, визначені у відзиві на позов. Додатково зауважив, що допущена поліцейським помилка в транспортному засобі є формальною, оскільки постанова формується на планшеті автоматично і при введені номеру т/з автоматично підтягується марка автомобіля, а поліцейський помилково не звернув увагу на те, що невірно було зазначено останню літеру у номерному знаку відповідного автомобіля. Посилання на невірну норму ПДР також, на думку представника відповідача, є формальним, оскільки при складанні постанови пункти ПДР також підтягують автоматично до кожного правопорушення, визначеного відповідною статтею КУпАП, на що при складанні постанови не звернув увагу поліцейський. Зазначені факти, за твердженням представника, не спростовують факту порушення позивачем ПДР, оскільки вона рухалась другорядною дорогою та не надала перевагу в русі автомобілю під керуванням поліцейських, який рухався головною дорогою.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, постановою серії ЕНА № 6404240 від 24.12.2025, винесеної поліцейським ВП № 1 (м. Славута) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, сержантом поліції Цілінським М.С., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с. 7).

Зі змісту постанови слідує, що 24.12.2025 о 11 год. 37 хв. в м. Славута по вул. Козацька (Дзержинського), 33, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA CAMRY НОМЕР_1 , не надала перевагу в русі для т/з, який рухався по головній дорозі, чим порушила п. 16.9 ПДР – Порушення водієм т/з вимог надання переваги в русі під час руху в напрямку стрілки (а.с. 7).

Отже, ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідальність передбачена за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Дана норма закону є бланкетною (відсилочною) до інших норм законодавства, зокрема, до Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі Правила).

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими

В спірній постанові вказано на порушення ОСОБА_1 п. 16.9 ПДР України.

Так, вказаною нормою ПДР визначено, що під час руху в напрямку стрілки, ввімкнутої в додатковій секції одночасно з жовтим або червоним сигналом світлофора, водій має дати дорогу транспортним засобам, що рухаються з інших напрямків. Під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, водій повинен зайняти крайню праву (ліву) смугу руху та дати дорогу транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків.

Однак, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з місця події слідує, що рух транспортних засобів позивача та поліцейських відбувався на ділянці дороги, яка не регульована світлофором, відповідно, за відсутності світлофору будь-які стрілки напрямку руху зеленого кольору – відсутні.

Таким чином, зазначені у постанові відомості, по-перше, не відповідають дійсним обставинам справи, по-друге, містять невірне посилання на пункт ПДР, в порушенні якого звинувачується позивач ОСОБА_1 .

Варто звернути увагу на те, що надання переваги в русі транспортному засобу, який рухається головною дорогою, передбачено п. 16.11 ПДР, згідно із яким, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Слід зауважити, що і представник відповідача у своєму відзиві посилається на даний пункт ПДР України як на вірний щодо кваліфікації порушення зі сторони позивача.

Крім того, як вказує позивач, вона не керувала транспортним засобом марки TOYOTA CAMRY НОМЕР_1 , а рухалась автомобілем BMW-X3, д.н. НОМЕР_2 , тобто вказівка у постанові на т/з під керуванням позивача також не відповідає дійсним обставинам справи.

Зазначені порушення представник відповідача вважає формальними, однак із зазначеним твердженням суд не може погодитись, оскільки вказані невідповідності є суттєвими при визначення об`єктивної сторони правопорушення, яка не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, варто зауважити, що за твердженням позивача, автомобіль під керуванням поліцейських не здійснював рух по головній дорозі, а виїжджав із парковки. Вона в свою чергу надала перевагу в русі автомобілям, які рухались головною дорогою, а пропускати автомобіль поліцейських, відповідно, вона обов`язку не мала.

Зазначені твердження позивача стороною відповідача не спростовано.

Згідно правовій позиції ВС, викладеній у Постанові від 26.04.2018 у справі №338/855/17 зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи позивача про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, тому суд дійшов переконання, що представник суб`єкта владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність рішення про притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином докази того, що ОСОБА_1 порушила вимоги пункту п. 16.9 ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відсутні. Інших належних та допустимих доказів по справі відповідачем суду не надано.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відсутність у матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17). Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Таким чином, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а поліцейський, розглядаючи дану справу не з`ясував всі обставини, які підлягають доказуванню, та, допустивши суттєві помилки при складанні постанови, не відтворив вірно об`єктивно сторону правопорушення, у зв`язку із чим притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 с т. 122 КУпАП не є правомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з урахуванням вказаної норми, судові витрати у виді судового збору у сумі 605,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позов – задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 6404240 від 24.12.2025, винесену поліцейським Відділення поліції № 1 (м. Славута) Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції, сержантом поліції Цілінським Миколою Сергійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративно відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. – скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідачі:

ОСОБА_2 , поліцейський ВП № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області (адреса: м. Славута, вул. Козацька, 33)

Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, ЄДРПОУ: 40108824)

Повний текст рішення складено: 15.01.2026.

Суддя Мотонок Т. Я.