Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №604/11/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/11/26

3/604/20/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року сел. Підволочиськ

Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Федорович І.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

на розгляд Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшли матеріали відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ст. 278 КУпАП суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує в тому числі питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення серед іншого зазначаються: суть адміністративного правопорушення.

Відповідно до Протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД423265 від 01.01.2026 гр. ОСОБА_1 , 1991р.н., 31.12.2025 о 20:45 год за місцем свого колишнього проживання вчинив домашнє насильство в АДРЕСА_2 відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 фізичного характеру, а саме ображав її нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Диспозиція статті 173-2 КУпАП (у редакції Закону України 22.05.2024 № 3733-IX) передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Таким чином, правопорушення визначене ст. 173-2 КУпАП є правопорушенням з матеріальним складом, наслідком вчинення котрого є заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства є в діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Враховуючи викладене, домашнє насильство має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

Таким чином, наслідки заподіяння шкоди фізичному або психічному здоровю потерпілого мають бути реальними (шкода мала бути заподіяна неправомірними діями), а не потенційними (могла бути заподіяна).

Відсутність підтвердження завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а лише можливість завдання такої шкоди, не містить складу правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, та відповідно виключає відповідальність за вказаною нормою закону.

Крім того, в Протоколі зазначено, що правопорушник завдав потерпілій шкоду фізичного характеру, яка полягала у нецензурній лайці.

Відтак у Протоколі допущено помилку/невизначеність щодо виду завданої шкоди, оскільки вочевидь була завдана шкода саме психологічного характеру, а не фізичного.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання про відсутність належних і достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогост.173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За наведених вище обставин суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Так, у письмових поясненнях до Протоколу ОСОБА_2 вказано, що присутньою того дня при діях ОСОБА_1 була неповнолітня дитина.

Відповідно до ч.4 ст. 269 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Разом з тим, у Протоколі неповнолітню особу, яка була присутня при таких неправомірних діях правопрушника, не зазначено як потерпілу у відповідності до вимог ст. 269 КУпАП, що є суттєвим недоліком Протоколу.

У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, Європейський суд з прав людини робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи.

Керуючись ст. ст.173-2, 247, 251, 252, 256, 269, 278, 279, 283, 284 КУпАП суд,-

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення та на неї може бути внесено подання прокурора у той же строк.

Суддя І.В. Федорович