Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №603/657/25 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/657/25

Провадження № 1-кп/603/18/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025211130000235 від 15 листопада 2025 року, про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Узбекистан Хорезмської області, район Тумані ПВ, місто Хіва, жителя АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Узбекистан, який проживає на території України на підставі посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , яка видана 04.12.2014 органом № 6101, із середньою освітою, одруженого, безробітного, не судимого, не депутата, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в:

06 жовтня 2025 року постановою Бучацького районного суду Тернопільської області (справа № 595/1374/25, провадження № 3/595/559/2025), яка набрала законної сили 11.11.2025, ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

В подальшому ОСОБА_5 , достовірно знаючи про те, що вищевказаним рішенням суду він позбавлений права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 68 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом за таких обставин.

Так, 14 листопада 2025 року о 13 годині 47 хвилин ОСОБА_5 керував транспортним засобом - автомобілем марки «MERSEDES- BENZ SPRINTER» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався вулицею Шевченка, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, де в ході патрулювання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області.

Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

11 грудня 2025 року, згідно вимог ст. 472 КПК України між прокурором Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури ОСОБА_6 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025211130000235 від 15 листопада 2025 року, з одного боку та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_5 і його захисником ОСОБА_4 , з іншого боку укладена угода про визнання винуватості, згідно якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 382 КК України, істотних для даного кримінального правопорушення обставин . Зазначеною угодою, підозрюваний ОСОБА_5 беззастережно і повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та зобов`язується: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні; активно сприяти суду та прокуратурі у забезпеченні виконання завдання кримінального провадження, проведення судового провадження в розумні строки.

Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за ч. 1 ст. 382 КК України, а саме у виді штрафу розміром 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, грошова сума якого становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Окрім того, угодою передбачено наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, встановлені ст. 476 КПК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні також просять угоду укладену з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та міри покарання.

Заслухавши учасників кримінального провадження, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, вважаю, що угода підлягає до затвердження з таких підстав.

Суд встановив те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Згідно вимог п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_5 розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом.

Укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, про що вони підтвердили під час підготовчого судового засідання.

За місцем проживання ОСОБА_5 характеризується позитивно, на обліку в лікарня-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Узгоджена між сторонами угоди міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, інтересам суспільства не суперечить.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Враховуючи викладене, а також те, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам закону, заслухавши думку сторін кримінального провадження, прихожу до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, яке з врахуванням таких пом`якшуючих обставин як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, за відсутності обтяжуючих обставин, а також те, що ОСОБА_5 позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності, буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 11 грудня 2025 року, яка укладена між прокурором Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури ОСОБА_6 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025211130000235 від 15 листопада 2025 року, з одного боку та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_5 і його захисником ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання у виді штрафу розміром 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, грошова сума якого становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речовий доказ DVD-R диск, на якому є відеозаписи із місця вчинення злочину залишити при матеріалах кримінального провадження № 12025211130000235.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1