Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №461/9944/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9944/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року Галицький районний суд міста Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4; ідентифікаційний номер: 41915308) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 28’963,55 грн. та судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що 25.04.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і боржником, яким є ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № C-001-021901-18-980 (далі – Кредитний договір). Відповідно до укладеного Кредитного договору Відповідач отримав кредит у розмірі 10’000,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності) терміном до 25.04.2024, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,0% річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості, відповідно до графіку щомісячних платежів. Свої зобов`язання кредитор виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФНАНС» (Фактор) укладений Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».

26.07.2023 між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФНАНС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор), укладений Договір факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Позивач зазначає, що внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 28’963,55 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що на теперішній час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, Позивач просить позов задовольнити. Окрім того, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10’000 грн.

Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року Галицький районний суд м. Львова відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд цього позову були повідомлені належним чином.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України.

Як вбачається з інформації, розміщеній на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта», вказане відправлення Одержувач (Відповідач) не отримав через його відсутність за вказаною адресою та таке повернулося Відправнику (Суду).

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».

Клопотання від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надходили.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розгляд справи по суті відбувся 15.01.2026.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частинах 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 25.04.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і боржником, яким є ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № C-001-021901-18-980 (далі – Кредитний договір).

Відповідно до укладеного Кредитного договору Відповідач отримав кредит у розмірі 10’000,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності) терміном до 25.04.2024, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,0% річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості, відповідно до графіку щомісячних платежів.

Свої зобов`язання кредитор виконав, надавши Відповідачу грошові кошти у розмірі 10’000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку останнього.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФНАНС» (Фактор) укладений Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».

26.07.2023 між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФНАНС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор), укладений Договір факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № C-001-021901-18-980 від 25.04.2018 у розмірі 28’963,55 грн., яка складається зі простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9’948,39 грн. та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 19’015,16 грн.

Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У частині 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у цьому випадку Відповідачка, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 статті ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд встановив, що Відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти. Кредитор виконав свої зобов`язання згідно з умовами договору, надавши грошові кошти позичальнику. Однак, Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором№ C-001-021901-18-980 від 25.04.2018, розмір заборгованості Відповідачки становить 28’963,55 грн., та складається зі простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9’948,39 грн. та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 19’015,16 грн.

Згідно зі ст.ст.525, 526, 530ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк.

Суд встановив, що Відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих процентів, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, не представив суду жодних доказів на спростування вимог Позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 28’963,55 грн.

Відповідно до приписів п.13 ч.3 ст. 2 ЦПК України, однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

До матеріалів справи долучений договір № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024; акт прийому-передачі наданих послуг №109 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, відповідно до якого загальна сума витрат щодо надання юридичних послуг професійної правничої допомоги у справі становить 10’000 грн.; витяг з реєстру № 1 до акту прийому-передачі наданих послуг №109 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Руденку Костянтину Васильовичу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією, яка міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що процесуальне законодавство передбачає механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Так, у питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, у якому, серед іншого наголошено, що: - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони/відповідача щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє, чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

При вирішенні вказаного питання суд враховує те, що сторони вільні у своєму виборі у захисті своїх прав, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» скористалося своїм правом та обрало саме такий спосіб, шляхом укладання Договору правової допомоги з визначенням її вартості. У свою чергу, Відповідачка не заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та, відповідно, не довела неспімірність таких витрат.

Таким чином, зважаючи на виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов до висновку про необхідність стягнути з Відповідачки на користь Позивача 10’000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з Відповідачки підлягають стягненню на користь Позивача понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2’422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 351 - 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРЛОБАЛ-ФІНАНС» (адреса: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ: 41915308) заборгованість за кредитним договором у розмірі 28’963,55 грн (двадцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні п`ятдесят п`ять копійок).

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРЛОБАЛ-ФІНАНС» (адреса: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ: 41915308) судовий збір у розмірі 2’422,40 грн. та 10’000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК