Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №335/8481/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 335/8481/25 1-кп/335/455/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , процесуального прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисник адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за адресою: вул.Перемоги, 107-Б, м. Запоріжжя, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082060000423 від 05 квітня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, рнокпп НОМЕР_1 , маючого середню спеціальну освіту, неодруженого, не маючого на утриманні будь-яких осіб, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу закону,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.07.2024, у справі №331/3606/24 (провадження 3/331/1474/2024), визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 09.08.2024.

Зі змісту постанови слідує, що на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. (сорок тисяч вісімсот), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Разом з тим, будучи повідомленим про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст. 129-1 Конституції України та ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, керував автомобілем «ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 .

Так, 07.10.2024 о 06:41 годині, ОСОБА_4 , рухаючись в м. Запоріжжі, по проспекту Соборний, біля будинку 17 був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП України за порушення Правил дорожнього руху, якими відносно нього складено протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 3 ст. 130 КУПАП від 07.10.2024 серії ЕПР1 №144815 та ч. 5 ст. 126 КУпАП від 07.12.2024 серії ЕПР1 №144763.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2024 у справі № 333/3102/24, за наслідками розгляду вказаних протоколів, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього передбачене законодавством адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 31.12.2024.

Крім того, 11.01.2025 о 22:37 годині ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, що виражений у керуванні транспортним засобом особою позбавленою відповідного права, керував автомобілем «ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 та рухаючись в м. Запоріжжі по вулиці Космічній біля будинку 41 був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП України за порушення Правил дорожнього руху, якими відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП від 12.01.2025 серія ЕПР1 №218759.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.03.2025 у справі № 333/797/25, за наслідками розгляду вказаного протоколу, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП та накладено на нього передбачене законодавством адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 24.03.2025.

Крім того, 12.02.2025 о 09:10 годині ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, що виражений у керуванні транспортним засобом особою позбавленою відповідного права, керував автомобілем «ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 та рухаючись в м. Запоріжжі по вулиці Рекордній біля будинку 37-Б, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП України за порушення Правил дорожнього руху, якими відносно нього складено протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч.5 ст. 126 КУпАП від 12.02.2025 серія ЕПР1 №244704 та ч. 3 ст. 130 КУпАП від 14.02.2025 серія ЕПР1 №244693.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2025, у справі №335/1718/25 (провадження 3/335/711/2025), за наслідками розгляду вказаних протоколів ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього передбачене законодавством адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 07.04.2025.

Крім того, 14.02.2025 о 16:58 годині ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, що виражений у керуванні транспортним засобом особою позбавленою відповідного права, керував автомобілем ««ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 та рухаючись в м. Запоріжжі по вулиці Козача біля будинку 37 був зупинений працівниками Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за порушення Правил дорожнього руху, якими відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП від 14.02.2025 серії ЕПР1 №246819.

Постановою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 12.05.2025, у справі №331/1453/25 (провадження 3/331/1453/25), за наслідками розгляду вказаного протоколу ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього передбачене законодавством адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 23.05.2025.

Крім того, 01.03.2025 о 19:18 годині ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел, що виражений у керуванні транспортним засобом особою позбавленою відповідного права, керував автомобілем «ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 та рухаючись в м. Запоріжжі по вулиці Шкільна біля будинку 5, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП України за порушення Правил дорожнього руху, якими відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП від 01.03.2025 серія ЕПР1 №259780.

Постановою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2025, у справі №331/1568/25 (провадження 3/331/693/2025), за наслідками розгляду вказаного протоколу ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього передбачене законодавством адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 16.05.2025.

Крім того, 28.03.2025 о 21:44 годині ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, що виражений у керуванні транспортним засобом особою позбавленою відповідного права, керував автомобілем «ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 та рухаючись в м. Запоріжжі по вулиці Шкільна біля буд. 18, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП України за порушення Правил дорожнього руху, якими відносно нього складено протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 130 КУпАП від 28.03.2025 серія ЕПР1 №284543 та ч. 5 ст. 126 КУпАП від 28.03.2025 серія ЕПР1 №284533.

Постановою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12.06.2025, у справі №331/2224/25 (провадження 3/331/863/2025), за наслідками розгляду протоколу серії ЕПР1 №284543 ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено передбачене законодавством адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 23.06.2025.

Постановою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2025, у справі №331/2291/25 (провадження 3/331/875/2025), за наслідками розгляду протоколу серії ЕПР1 №284533 ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено передбачене законодавством адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 24.06.2025.

Крім того, 19.04.2025 о 21:58 годині ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, що виражений у керуванні транспортним засобом особою позбавленою відповідного права, керував автомобілем «ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 та рухаючись в м. Запоріжжі по вулиці Українська біля будинку 103, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП України за порушення Правил дорожнього руху, якими відносно нього складено протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 3 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №305783 від 19.04.2025 та ЕПР1 №305786 від 19.04.2025.

Постановою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2025, у справі №331/2651/25 (провадження 3/331/974/2025), за наслідками розгляду вказаних протоколів ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього передбачене законодавством адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 13.06.2025.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе за ч. 1 ст. 382 КК України визнав у повному обсязі. Зазначав, що відносно нього дійсно були складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 та ч. 2, 3 ст. 130 КУпАП. Коли він дізнався про наявність першого рішення суду про притягнення його до адміністративної відповідальності та позбавлення його права керування транспортними засобами, то після цього більше в судові засідання не приходив, розглядом інших справ не цікавився. При цьому він розумів наслідки того, що ним не виконуються постанови суду як в частині сплати штрафів, так і в частині позбавлення його права керування транспортними засобами. Так як він не має офіційного місця працевлаштування, то він на своєму автомобілі «ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 , надавав послуги таксі. Разом з цим він знаходився на замісній терапії та вживав метадон. Сплатити штрафи не мав можливості через відсутність постійних доходів та скрутного матеріального становища. Наразі, іноді він продовжує керувати транспортним засобом у потребах його сім`ї.

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 , який не оспорював фактичні обставини справи, повністю підтверджується його показаннями, дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження; ставлення обвинуваченого до вчиненого - вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а саме: під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, але проходив лікування, певний час знаходився на замісній терапії у зв`язку з залежністю від опіоїдів та алкоголю, не працевлаштований, постійного доходу не має, має зареєстроване місце проживання, неодружений, немає на утриманні будь-яких осіб, раніше не судимий.

Також суд враховує, позицію сторін кримінального провадження щодо необхідної міри покарання.

Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом`якшуючою покарання обставиною активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Разом з тим, судом не визнається обставиною, яка пом`якшує покарання щире каяття у вчиненому, оскільки обвинувачений у судовому засіданні не висловив жаль з приводу вчиненого, не виказав осуду своєї поведінки та не доклав зусиль для виправлення ситуації шляхом виконання рішень суду, які набрали законної сили.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, а саме того, що дії обвинуваченого не потягли за собою тяжких наслідків, даних про особу обвинуваченого, зокрема відсутності у обвинуваченого постійного доходу та місця роботи, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе при застосуванні до нього покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України, а саме у виді позбавлення волі на певний строк.

Разом з тим, враховуючи дані особи обвинуваченого ОСОБА_4 , той факт, що він провину свою визнав, з урахуванням пом`якшуючої покарання обставини та відсутності обставин, які б його обтяжували, відсутність тяжких наслідків від діяння та інші обставини справи, суд вважає що його можливо звільнити від покарання з випробуванням в силу ст.75 КК України.

У випадку застосування ст.76 КК України до обвинуваченого, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов`язки, передбачені ч.ч.1,3 ст.76 КК України.

За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, тяжкості злочину, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обтяжуючих вину обставини, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе при застосуванні до нього покарання пов`язаного з позбавленням волі і звільнення його від відбування покарання з випробуванням шляхом встановлення іспитового строку.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, з урахуванням обставин кримінального правопорушення і даних про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, але в мінімальних межах санкції інкримінованої йому статті Кримінального кодексу, із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України і вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових правопорушень.

Також, на думку суду, таке покарання та звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати перед судом не порушувалося.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався, клопотань щодо його обрання до набрання вироком законної сили не надходило. За таких обставин, суд не вбачає підстав і потреби в застосовуванні відносно нього запобіжного заходу на цій стадії судового розгляду.

Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно п. 1 та п.2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази:

- оптичні DVD-R диски з відеозаписами зображення з автореєстратора, нагрудних бодікамер співробітників УПП в Запорізькій області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , здійснених при зупинці транспортного засобу «ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1