Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №753/18616/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/598/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/18616/25

13 січня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Тарасенка Ігоря Вікторовича на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 15 листопада 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Тарасенко І.В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року та закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції ухвалена з неповним з`ясуванням обставин справи.

Зазначає, що працівником поліції, після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , було відкрито адміністративне проваджения з подальшим допущенням істотного порушення права на захист та роз?яснення прав та обов?язків водійці.

Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 здійснено правопорушення, інспектор не мав права зупиняти її та пропонувати здійснити будь-які процесуальні дії, виходячи із принципу презумпції невинуватості. Вказане на думку апелянта свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення від 19.08.2025 складений з грубим порушенням вимог закону, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 , допустила порушення правил ПДР України, складений протокол не може бути належним та допустимим доказом у даній справі.

Зазначає, що права взагалі не роз?яснено, лише коли працівниками поліції фактично було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП та надано на підпис ОСОБА_1 , працівник поліції лише формально назвав номера статті КУпАП без їх роз`яснення.

Вказує, що недопустимим доказом є отримані працівником УПП усні пояснення від ОСОБА_1 , інші відомості та обставини зафіксовані в матеріалах адміністративного провадження та відеозаписах з нагрудних камер працівників УПП.

Також в апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що про наявність повного тексту постанови Дарницького районного суду міста Києва № 753/18616/25 від 24.10.2025, апелянт дізналась лише після фактично отримання вказаного процесуального документа 05.11.2025, вказане обумовлено бюрократичними процесами та завантаженістю судів

Дарницького районного суду м. Києва.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова ухвалена 24 жовтня 2025року.

Доказів направлення вказаної постанови ОСОБА_1 матеріли справи не містять.

Відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи, повний текст оскаржуваної постанови було отримано ОСОБА_1 05 листопада 2025року (а.с.58).

Апеляційна скарга була подана 15 листопада2025 року. Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з`явились вдруге та звернулись до суду апеляційної інстанції з другим клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю адвоката в іншому судовому засіданні у цивільній справі № 753/11753/25.

Вирішуючи подане клопотання, суд апеляційної інстанції приходить до висновків, що воно не підлягає задоволенню, оскільки 15 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 вже звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання було задоволено судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 13 січня 2026 року, проте представник ОСОБА_1 адвокат Тарасенко І.В. повторно звернувся з клопотанням про відкладення.

З огляду на вище зазначене суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся ОСОБА_1 та її адвоката.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2025 капітаном поліції 1 взводу, 1 роти, 2 батальйону , УПП в м. Києві Бабіним Олександром Володимировичем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 427772 відповідно до якого ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_1 не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим вчинила правопорушення повторно протягом року постанова ЕНА 442617 від 16.05.2025, чим порушила п. 2.1а ПДР України.

Таким чином ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КупАП.

16 травня 2025 року капралом поліції 2 батальйону, 3 роти УПП в м. Києві Нікітіною Мариною Олександрівною було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4742617 відповідно до якого ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_1 не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відповідно постановою було застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у розмірі 3 400,00 грн.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується наданими суду матеріалами справи, а саме: фактичними даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 427772, який складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП (а.с.1), постанові серія ЕНА № 4742617 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с.4), довідці старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП капітана поліції Касько С., відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому її дії необхідно кваліфікувати за ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с. 5), відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, з якого вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. При перевірці документів ОСОБА_1 показала свій паспорт. Працівник поліції перевіривши особу, встановив, що ОСОБА_1 не отримувала водійське посвідчення. ОСОБА_1 зазначила, що вона без водійського посвідчення, так вона їздить з 26.02.2022 та скоро в неї екзамен з отримання водійського посвідчення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон направо керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.

Приписами статті 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

Частиною другою статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції статей 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та його винуватість підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 427772 від 19 серпня 2025 року (а.с. 1); довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 5); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4742617 від 16 травня 2025року (а.с. 4).

Окрім того, з відеозапису з нагрудної боді камери вбачається, що на вимогу співробітників поліції надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 надала лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та паспорт громдянина України (зафіксований час на відео 12:35-12:36).

В подальшому співробітники поліції роз`яснюють ОСОБА_1 її права та обов`язки та роз`яснють, що відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення (зафіксований час на відео 12:41).

Після складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 427772 за ч. 5 ст. 126 КУпАП співробітник поліції провів розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 п. 9.4 ПДР. Також ОСОБА_1 було роз`яснено порядок та строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 не заперечувала проти постанови про адміністративне правопорушення.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Матеріалами справи повністю підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом повторно протягом року вчинення, не маючи права керування транспортними засобами. При цьому суд ураховує, що ОСОБА_1 , після складання постанови серія ЕНА № 4742617 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП висновків для себе не зробила, і знову свідомо продовжила керувати ТЗ, не маючи права керування ними.

Зокрема постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії серія ЕНА № 4742617 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Вказану постанову у встановленому порядку оскаржено не було, а отже вона є законною, а тому суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП України.

А тому, пересуваючись на транспортному засобі 19 серпня 2025 року ОСОБА_1 порушила вимоги ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

Факт вчинення вказаного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосований суддею суду першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Будь - яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних у справі доказів, вказували про порушення вимог ст. 266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не встановлена.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У відповідності зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 повторно притягається до адміністративної відповідальності протягом року за ст. 126 КУпАП, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою при керуванні транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом.

За таких обставин, суд першої інстанції, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, в повному обсязі врахував вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП, які встановлюють завдання у справах про адміністративні правопорушення, а саме: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину ОСОБА_1 у порушенні п. 2.1 а) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є безпідставним та недоречним, оскільки повністю суперечить встановленим судами першої і апеляційної інстанції обставинам справи, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 здійснено правопорушення, інспектор не мав права зупиняти її та пропонувати здійснити будь-які процесуальні дії, виходячи із принципу презумпції невинуватості. Вказане на думку апелянта свідчить що, протокол про адміністративне правопорушення від 19.08.2025 складений з грубим порушенням вимог закону, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 , допустила порушення правил ПДР України, складений протокол не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, суд апеляційної скарги відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме з відеозапису після складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 427772 за ч. 5 ст. 126 КУпАП співробітник поліції провів розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 п. 9.4 ПДР. Також ОСОБА_1 було роз`яснено порядок та строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 не заперечувала проти постанови про адміністративне правопорушення.

Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова суду є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в:

Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Тарасенку Ігорю Вікторовичу процесуальний строк на апеляційне оскарження напостанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Тарасенка Ігоря Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: