Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №940/635/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 940/635/25

номер провадження №22-ц/824/1982/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - Омельченка Євгена Володимировича

на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 08 липня 2025 року /суддя Косович Т.П./

у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вимогами стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101719039593278 від 22.06.2024 року в розмірі 221 962,97 грн (150 000 грн - тіло кредиту, 66 128,02 грн - відсотки, 5 834,95 грн - пеня) та судові витрати.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 08 липня 2025 року позов задоволено частково: стягнуто 216 128,02 грн тіло кредиту та відсотки та судові витрати пропорційно. У стягненні пені 5 834,95 грн відмовлено. /а.с. 75-79/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача - Омельченко Є.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в частині відмови у стягненні пені та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути судові витрати.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України як загальну норму, тоді як спеціальною нормою є п. 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, чинній з 24.12.2023), який обмежує звільнення від пені лише договорами, укладеними до 24 січня 2024 року. Оскільки договір укладено 22.06.2024, звільнення від пені не застосовується. Посилається на ст.ст. 643, 645 ЦК України щодо моменту укладення договору, а також на те, що паспорт кредиту та умови не змінюють істотних умов щодо відповідальності. Розрахунок заборгованості підтверджений випискою.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, за єдиною відомою суду адресою, конверт повернувся за відсутності адресата, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині відмови у стягненні пені, із задоволенням позову, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 22 червня 2024 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № АВН0СТ155101719039593278 у формі заяви про надання послуги «Швидка готівка» (паспорт споживчого кредиту), за яким надано кредит 150 000 грн під 55% річних. Позивач виконав зобов`язання з надання кредиту. Відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків не виконав належним чином, станом на 11.04.2025 заборгованість становила 221 962,97 грн (150 000 грн - тіло, 66 128,02 грн - відсотки, 5 834,95 грн - пеня), що підтверджується випискою та розрахунком.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 611, 1054 ЦК України про те, що зобов`язання мають виконуватися належним чином, порушення тягне відповідальність; ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» про те, що електронний договір, підписаний електронним цифровим підписом, прирівнюється до письмового; п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що у період воєнного стану позичальник звільняється від сплати неустойки (пені) за прострочення.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що пеня нарахована в період воєнного стану, тому підлягає списанню, а позов задоволено в частині тіла кредиту та відсотків.

Однак з таким висновком в оскарженій частині - відмови у стягненні пені, погодитись не можна з наступних підстав.

Відмовляючи у стягненні пені суд першої інстанції посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Водночас, спеціальною нормою є ЗУ «Про споживче кредитування», п. 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року (оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів, тобто до 23.01.2024 року, а з 24 січня ця заборона відсутня.

Таким чином, з відповідача також стягненню підлягає 5 834,95 грн - пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, враховуючи загальну суму вимог: 221 962,97 грн, сплачений судовий збір в першій інстанції (з коефіцієнтом 0,8): 2 610,54 грн, оскаржену суму: 5 834,95 грн, пропорція якої становить 2,629%, частка сплаченого збору, пропорційна оскаржуваній сумі 2 610,54 грн ? 0,02629 = 68,63 грн. Це сума збору з коефіцієнтом 0,8. 150% від 68,63 грн = 68,63 ? 1,5 = 102,945 грн. Застосування коефіцієнта 0,8 за подання апеляції через електронний суд 102,945 грн ? 0,8 = 82,36 грн, саме ця сума підлягає відшкодуванню апелянтові з відповідача.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - Омельченка Євгена Володимировича на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 08 липня 2025 року - задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 08 липня 2025 року в частині відмови у стягненні пені - скасувати.

Стягнути із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» /код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, Україна, м. Дніпро, вул. Батумська, 11/ пеню за кредитним договором № АВН0СТ155101719039593278 від 22.06.2024 року в сумі 5 834,95 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» /код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, Україна, м. Дніпро, вул. Батумська, 11/ 82,36 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: