Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №752/2270/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 752/2270/25

номер провадження №22-ц/824/2024/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року /суддя Слободянюк А.В./

у справі за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року Комунальне підприємство (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просило стягнути солідарно заборгованість з відповідачів за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій станом на 01 грудня 2024 року у розмірі 26 356, 94 грн основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 5 188,10 грн, 3% у розмірі 1 658,62 грн, загалом - 33 203,65 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в сумі 13 178 (тринадцять тисяч сто сімдесят вісім) гривень 47 коп., інфляційну складову в сумі 1 220 (одна тисяча двісті двадцять) гривень 14 коп., 3 % річних в сумі 452 (чотириста п`ятдесят дві) гривні 30 коп., а всього стягнути 14 850 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 91 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в сумі 13 178 (тринадцять тисяч сто сімдесят вісім) гривень 47 коп., інфляційну складову в сумі 1 220 (одна тисяча двісті двадцять) гривень 14 коп., 3 % річних в сумі 452 (чотириста п`ятдесят дві) гривні 30 коп., а всього стягнути 14 850 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 91 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. /т. 1 а.с. 93-99/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційних скаргах, апелянти посилалися на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважали, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що позивачем не доведено факт надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 , оскільки надані акти виконаних робіт не містять цієї адреси або стосуються послуг, які в будинку не надаються (обслуговування ліфтів, якого немає); тарифи, затверджені розпорядженням КМДА № 668 від 06.06.2017, втратили чинність розпорядженням № 1317 від 25.07.2019; відсутні докази обґрунтованості витрат та структури тарифу; між сторонами відсутній укладений договір про надання послуг, оскільки типовий договір за постановою КМУ № 529 від 20.05.2009 втратив чинність, а новий типовий договір не укладено; публічний договір не може вважатися укладеним без оферти та акцепту (ст. 638 ЦК України); нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період карантину COVID-19 суперечить Закону № 530-ІХ від 17.03.2020; послуги надаються неналежної якості, що підтверджується фото стану будинку (ст.ст. 203, 638, 633 ЦК України; ст.ст. 7, 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; ст. 360 ЦК України).

Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в якому заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що відсутність письмового договору не звільняє від оплати послуг (ст.ст. 7, 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; ст. 633 ЦК України); діє публічний договір приєднання; співвласники зобов`язані оплачувати послуги пропорційно частці (ст. 360 ЦК України; ст. 7 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»); структура витрат та загальний розмір тарифу залишаються чинними з можливістю перерахунку; послуги надаються на підставі договорів з підрядниками, акти складаються; акти-претензії про неналежну якість не надходили; інфляційні втрати та 3% річних не є пенею, тому на них заборона карантину не поширюється (ст. 625 ЦК України).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» здійснює утримання будинку за адресою АДРЕСА_2 на підставі рішень органів місцевого самоврядування та статуту підприємства. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками кв. 28 у цьому будинку, кожному належить по 1/2 частки. Позивач надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території, факт заборгованості підтверджується розрахунком станом на 01.12.2024 у розмірі 26 356,94 грн. Відповідачі послуги споживають, але оплачують неналежним чином.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 360 ЦК України про те, що співвласник зобов`язаний брати участь у витратах на утримання спільного майна пропорційно частці; ст. 625 ЦК України про те, що боржник сплачує інфляційні втрати та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання; ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позов підлягає частковому задоволенню: стягненню підлягає основний борг пропорційно часткам співвласників (по 13 178,47 грн з кожного), а також інфляційні втрати та 3% річних за періоди, не охоплені забороною через карантин та воєнний стан.

Доводи апеляційних скарг щодо відсутності договірних відносин, апеляційним судом відхиляються, оскільки згідно з п.п.1, 5, 10 ч.2 ст.7, ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII) індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово комунальних послуг. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Отже, власник, наймач (орендар) квартири, які володіють та користуються житловими квартирами та фактично отримують житлово-комунальні послуги, зобов`язані: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил тощо.

У відповідності до ст. 633 ЦК України діє уніфікований публічний Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (публікація в ЗМІ - Газета Київської міської ради «Хрещатик» №9(4695) від 14.07.2015 р.). Отримання житлово-комунальних послуг мешканцями будинків або їх оплата є вольовим актом приєднання до договору.

Відхиляються також і доводи апеляційних скарг щодо тарифів, за якими здіснюються нарахування.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради», яке затверджувало тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структуру , в тому числі і по будинку АДРЕСА_2 , втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 липня 2019 року № 1317. Загальний розмір витрат на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно якого нараховується плата за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку АДРЕСА_2 , залишився на рівні тарифів, що були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.06.2017 № 668. Згідно діючого законодавства Виконавець послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій може здійснювати перерозподіл витрат в структурі вартості послуг без зміни загального обсягу таких витрат та з урахуванням фактичної вартості наданих послуг у межах ціни встановленої за договором. З липня 2018 року по листопад 2019 року позивач здійснював перерахунок споживачам вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відображається щомісячно в квитанціях на сплату в графі «Перерахунок».

Щодо посилання апелянтів на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період карантину COVID-19 суперечить Закону № 530-ІХ від 17.03.2020, судом першої інстанції враховано заборони, відмовлено у стягненні за період з травня 2022 року (лютий, березень, квітень 2022 року не нараховано) по 29 грудня 2023 року. Нараховані 3% річних та інфляційних втрат за період з січня 2020 року по січень (включно) 2022 року та за період з січня 2024 року по листопад (включно) 2024 року підлягають стягненню.

Відхиляються і доводи про надання послуг неналежної якості, оскільки відповідно до ч.2 ст. 28 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі індивідуальних договорів, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються співвласником - стороною договору або його представником. Доказів складання актів-претензій щодо ненадання або надання неналежної якості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не надано. Відповідно до порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», апелянти не відмовилися від надання позивачем послуг.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З квітня 2025 року апелянти повідомлені про розгляд справи, про що свідчать їх заяви з запереченнями /а.с. 84, 88/ додаткових доказів до винесення судом першої інстанції рішення у липня 2025 року не надали, в суді першої інстанції, долучені до апеляційних скарг документи не були предметом розгляду. Апелянтами причин, що об`єктивно не залежали від них, для подання нових доказів, долучених до апеляційних скарг, до суду апеляційної інстанції, не вказано, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття нових доказів, на які апелянти посилаються в апеляційній скарзі. Водночас, вони не позбавлені звернень до позивача для здійснення перерахунків в разі доведення їх обґрунтованості щодо тарифів або можливо не наданих послуг.

Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: