Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №638/24008/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/24008/25

Провадження № 3/638/6552/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Шевченківського районного суду міста Харкова Семіряд І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з СІЗ ДВКР СБ України УОС про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лисичанськ, Луганської області, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , місце служби: старший помічник начальника відділення по роботі з особовим складом секції персоналу штабу НОМЕР_2 БрОП 2 корпусу НГ України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (в/ч НОМЕР_3 ),

за ч. 4 ст. 212-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

встановив:

12.11.2025 о 10-00 год. у приміщеннях опорного пункту 13 БрОП 2 корпусу НГ України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (м. Харків, пр-т Науки) в ході проведення перевірки стану кібернетичної захищеності було встановлено факт незаконного зберігання на особистому засобі стільникового зв`язку марки iPhone 16 Pro Max 256 gb IMEI НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 ) інформації з грифом обмеження доступу «Для службового користування». а саме:

- файл «БЧС Б3 05.08.2024», розміром 36 КВ являється - «Бойовим численим складом в/ч НОМЕР_3 ), має гриф обмеження доступу «Для службового користування».

Таким чином, ОСОБА_1 зберігала службові документи із нанесеним грифом обмеження доступу «Для службового користування» чим порушила вимоги законодавства України в сфері захисту інформації з обмеженим доступом (Закон України «Про захист інформації в інформаційно – комунікаційних системах» «Правила забезпечення захисту інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 № 373. «Типової інструкції про порядок ведення обліку зберігання використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію». затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016-р. № 736) та створила передумови до витоку (розголошення) інформації з обмеженим доступом в сфері оборони. Поруч із цим фактів розголошення такого роду відомостей чи їх витоку технічними каналами не виявлено.

В судовому засіданні захисник особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, адвокат Бардакова А.О. підтримала клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2025, яке було останньою подано через канцелярію суду, яким просила:

- передати матеріали справи про адміністративне правопорушення за Протоколом № 33П про адміністративне правопорушення від 12.11.2025 року за підсудністю за адресою місцезнаходження військової частини: автодорога Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через мм. Вінницю, територіальна громада Миколаївська, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.), 948км + 206м до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, обґрунтовуючи клопотання тим, що «у графі «місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення» Протоколу місцем вчинення вказано м. Харків, проспект Науки, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Харкова.

Разом із тим, фактично перевірка, під час якої було виявлено та задокументовано ознаки адміністративного правопорушення, фактично проводилась на території підрозділу військової частини за його пунктом постійної дислокації, що територіально розташований в іншому районі м. Харкова.», натомість доказів на підтвердження клопотання, суду не надано.

Окрім того, захисником особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, адвокатом Бардаковою А.О., подано через офіційну електронну пошту суду, 07.01.2026, клопотання, яким просила суд:

- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 212-6 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Клопотання обґрунтовано тим, що у протоколі № 33П від 12.11.2025 року про адміністративне правопорушення за ст. 212-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – протокол), міститься інформація про нібито вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 212-6 КУпАП, а саме: здійснення незаконного копіювання інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі.

Аналіз наведеного припису свідчить, що притягнення особи до відповідальності за ч. 4 ст. 212-6 КУпАП має місце тоді, коли особа з порушенням встановленого порядку, тобто незаконно, здійснила за допомогою будь-яких засобів копіювання в електронній чи паперовій формі інформації, яка зберігається в інформаційній системі.

Суть порушення на думку особи, яка складала протокол, полягає у тому, що на особистому засобі стільникового зв`язку незаконно зберігалася інформація з грифом обмеження доступу «Для службового користування», а саме:

- файл «БЧС_Б3_05.08.2024», розміром 36 КВ, являється - «Бойовим численим складом в/ч НОМЕР_3 », має гриф обмеження доступу «Для службового користування».

У вказаних діях, особа, яка складала протокол, вбачає порушення вимог законодавства України в сфері захисту інформації з обмеженим доступом (Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Правила забезпечення захисту інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 р. № 373, «Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736) та створення передумов до витоку (розголошення) інформації з обмеженим доступом у сфері оборони. (розголошення) інформації з обмеженим доступом в сфері оборони. Поруч із цим фактів розголошення такого роду відомостей чи їх витоку технічними каналами не виявлено.

У протоколі вказано, що «12.11.2025 року у приміщеннях опорного командного пункту 1 БОП 13 БрОП 2 корпусу НГ України «Хартія» (адреса: м. Харків, пр-т Науки) в ході проведення перевірки стану кібернетичної захищеності було встановлено факт незаконного зберігання мною на особистому засобі стільникового зв`язку iPhone 16 Pro Max 256 gb (IMЕЙ 1 351486002249940, IMEI 2 351486002137913) інформації з грифом обмеження доступу «Для службового користування».

По-перше, протокол не містить вказівки про здійснення особистого огляду та огляду речей, а відтак не містить чіткої вказівки про те, що особистий засіб стільникового зв`язку належить саме ОСОБА_1 .

У відповідності до ст. 264 КУпАП, про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

Натомість, протокол містить інформацію про те, що факт збереження інформації було встановлено у приміщеннях. Більше того, із вказівкою на невірну адресу, про що зазначалося ОСОБА_1 у поданому до суду клопотанні щодо визначення підсудності.

Тобто, всупереч положенням чинного законодавства, факт проведення огляду речей не було зафіксовано шляхом складання окремого протоколу чи здійснення про це запису у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказане свідчить як про порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, так і неналежність протоколу як доказу.

По-друге, протокол містить інформацію про зберігання інформації із вказівкою «мною», а не ОСОБА_1 . Особою, що складала протокол, є оперуповноважений 2 відділу 5 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України старший лейтенант ОСОБА_2 , тобто вказівка «мною» взагалі свідчить про збереження саме ним відповідної інформації.

Долучені до протоколу пояснення ОСОБА_1 , функціональні обов`язки, службова характеристика, витяг з наказу про зарахування ОСОБА_1 до складу військової частини, не є належним підтвердженням факту вчинення адміністративного правопорушення.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 протиправного діяння не надано жодних доказів, копій документів, які були скопійовані, акту огляду цих документів, висновків службової перевірки, показання свідків тощо.

Як зазначалося, у протоколі зафіксовано інформацію про нібито зберігання на засобі стільникового зв`язку якогось файлу (у протоколі зафіксована лише його назва), однак особа, яка складала протокол, не зафіксувала належним чином відповідні факти – до матеріалів розгляду справи про адміністративне правопорушення не надано акт (протокол) огляду засобу стільникового зв`язку спеціалістами (експертами), у якому було б зафіксовано:

- де саме зберігався файл,

- який він мав вигляд,

- який його зміст,

- як саме було оформлено гриф «Для службового користування»,

- з якого джерела файл було отримано тощо.

У подібних справах акт огляду відповідного пристрою, на якому зберігалася інформація, оцінюється судами в якості доказу, оскільки саме в акті огляду могли бути зафіксовані вказані вище факти.

Наприклад, у постанові Харківського апеляційного суду від 12.03.2025 року у справі №636/920/25 (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125871662 міститься посилання на акт огляду - у цій справі саме в акті огляду було зафіксовано як обставини виявлення файлу, так і зміст такого файлу та його віднесення до службової інформації.

Так само, у нещодавно винесеній постанові Шевченківського районного суду міста Харкова від 29.12.2025 року по справі №638/24009/25 за аналогічних обставин суд дійшов висновку про відсутність доказів зберігання файлу під грифом «Для службового користування», як то протоколів огляду пристрою тощо та закрив провадження (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132978388).

Аналогічної позиції дотримувався Шевченківський районний суд міста Харкова у постанові від 24.05.2025 року по справі № 638/4013/25 (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126087469).

Відсутність у суду можливості встановити зміст інформації, що була наявна у файлі, а також відсутність доказів того, що така інформація була скопійована з інформаційних (автоматизованих) систем.

До протоколу не долучено сам файл або принаймні опис його змісту, який міг би надати можливість суду встановити, яка саме інформація за сукупністю ознак утворює службову інформацію.

Так, кожна установа самостійно складає перелік відомостей, що складають службову інформацію.

Пунктом 4 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої Постановою КМУ від 19.10.2016 року № 736 (на яку в т.ч. міститься посилання у протоколі, надалі – Порядок № 736), передбачено, що перелік відомостей складається установою відповідно до вимог частини другої статті 6 та статті 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, затверджується керівником установи та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті, а за відсутності такого веб-сайту - в інший прийнятний спосіб.

Пунктом 9 Порядку № 736 передбачено, що питання щодо необхідності присвоєння документу грифа “Для службового користування” вирішується виконавцем або посадовою особою, яка підписує документ, відповідно до переліку відомостей та з дотриманням вимог частини другої статті 6 та статті 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Пунктами 28-31 Порядку № 736 передбачено, що реєстрація документів з грифом “Для службового користування” здійснюється в журналах за формою згідно з додатками 3 і 4, на картках або в електронній базі даних. Реєстрація документів з грифом “Для службового користування” в електронній базі даних здійснюється з використанням спеціальних комп`ютерних програм та дотриманням вимог щодо технічного захисту інформації, встановлених законодавством. У разі реєстрації вхідних, вихідних, внутрішніх документів на картках або в електронній базі даних оформляється реєстраційно-контрольна картка за формою згідно з додатком 5. У разі потреби реєстраційно-контрольна картка може бути доповнена іншими реквізитами. Етапи проходження документів з грифом “Для службового користування” в установі повинні обов`язково відображатися у реєстраційних формах (журналах, картках, електронній базі даних).

У протоколі відсутні відомості про те, що файл/інформація з нього є такою, яка зберігається, обробляється, передається в інформаційних (автоматизованих) системах Військової частини НОМЕР_3 .

До протоколу не додано запити особи, яка складала протокол, до Військової частини НОМЕР_3 чи інших суб`єктів для з`ясування інформації щодо того, чи дійсно файл із мобільного пристрою був скопійований з інформаційних (автоматизованих) систем Військової частини НОМЕР_3 , чи дійсно цей файл проходив реєстрацію як вхідного, вихідного чи внутрішнього документу з грифом «Для службового користування».

У матеріалах справи відсутні витяги з журналів реєстрації документів із грифом «Для службового користування», де була б зазначена назва відповідного файлу.

Встановлення вказаних обставин є вкрай важливим, адже суть правопорушення за ч. 4 ст. 212-6 КУпАП полягає саме у здійсненні незаконного копіювання інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах.

Наприклад, у справі № 363/2345/24 суд детально оцінював відповідність відомостей з наказу, який було скопійовано особою, що притягалася до відповідальності, перелікам відомостей, які становлять службову інформацію, встановлював факт надходження документа до військової частини, факт здійснення його реєстрації як вхідної кореспонденції, факт наявності на ньому грифу «Для службового користування», помітки « ОСОБА_3 не підлягає», а також сам факт здійснення копіювання вказаного документа (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119794518).

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається та органом, який склав протокол, не доведено, що:

- зміст інформації, яка зберігалася/містилася у файлі на мобільному пристрої, відповідає поняттю службової інформації;

- інформація, яка зберігалася/містилася у файлі на мобільному пристрої, зберігалася саме в інформаційній (автоматизованій) системі Військової частини НОМЕР_3 чи іншого суб`єкту;

- мала місце дія з копіювання інформації з відповідної інформаційної (автоматизованої) системи та існують докази здійснення такого копіювання.

Відсутність у суду можливості встановити дійсну наявність грифу «Для службового користування».

В першу чергу зазначимо, що про наявність на файлі грифу «Для службового користування» вказано лише у протоколі, водночас, як вказувалося, акт огляду пристрою не складався, сам файл у матеріалах справи відсутній, відсутні відомості про проведення фото- чи відеофіксації, а тому встановити дійсний факт наявності такого грифу на файлі неможливо.

За поясненнями ОСОБА_1 , відповідний гриф файл не містив.

Крім того, гриф «Для службового користування» за своєю суттю є лише текстовим відображенням на файлі.

Так, пунктом 43 Порядку № 736 передбачено, що у правому верхньому куті першої сторінки документа, що містить службову інформацію, проставляються гриф “Для службового користування” та номер примірника, наприклад:

“Для службового користування

Прим. № 3”.

Установа, яка є розробником документа з грифом “Для службового користування”, може зазначити на документі інформацію про заборону на розмноження (копіювання) такого документа в інших установах, наприклад:

“Для службового користування

Прим. № 2

Копіюванню не підлягає”.

У даному випадку, протокол не містить інформації ані про розташування грифу, ані про наявність інформації щодо примірників, ані відмітки про те, що документ «копіюванню не підлягає».

Тому, обов`язковим є встановлення змісту відповідного документу та його реєстрації в інформаційних (автоматизованих) системах, як про це вказано вище.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається та органом, який склав протокол, не доведено, що:

- гриф «Для службового користування» дійсно був зазначений на файлі;

- до якого саме переліку відомостей, затвердженого нормативним актом відповідного органу, віднесено інформацію з файлу;

- на підставі якого наказу чи положення файлу присвоєно гриф «Для службового користування».

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши доводи захисника суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

За таких обставин, згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4. ст. 212-6 КУпАП, передбачено незаконне копіювання інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п`яти неподаткових мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовлених копій баз даних.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері доступу до інформації, що зберігається/обробляється/передається в інформаційних (автоматизованих) системах. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у здійсненні незаконного доступу до інформації, яка зберігається, обробляється чи передається в інформаційних (автоматизованих) системах, зокрема, системах, призначених для зберігання та обробки інформації з обмеженим доступом, а також здійсненні незаконного копіювання, безоплатного незаконного розповсюдження чи збуту такої інформації (таким чином у ч. 4 цієї статті є матеріальним) та суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини тільки у формі прямого умислу.

Так, згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення.

Отже підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, який містить фабулу інкримінованого правопорушення, яка підлягає доказуванню, та на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідній статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Згідно із диспозицією ч. 4 ст. 212-6 КУпАП, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , є незаконне копіювання інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у електронній формі, однак судовим розглядом та відповідно до матеріалів справи неможливо встановити з яких саме інформаційно (автоматизованих) систем, чи електронних пристроїв здійснено копіювання, чи були ці пристрої категорованими, яким способом та за допомогою яких пристроїв та програм здійснено копіювання.

Крім того, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 вказаного протиправного діяння не надано жодних доказів, копій документів, які були скопійовані, акту огляду цих документів, висновків службової перевірки, показання свідків тощо.

До протоколу долучено лише витяг із наказу про призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду та її пояснення з приводу обставин, які зазначені у протоколі, які без достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 вини в інкримінованому їй правопорушенні не може свідчити про безумовну винуватість останньої.

Виходячи із положень статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 212-6 КУпАП, не доведена допустимими та достовірними доказами. При цьому, вина є елементом об`єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що провадження відповідно до приписів п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 212-6 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП України, суддя,

постановив:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити за відсутності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 212-6 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.

Суддя: Д.М.Цвіра