Рішення від 17 грудня 2025 р. у справі №203/5886/25 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/5886/25

Провадження № 2/0203/2501/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року представник позивачки ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Подана позовна заява обґрунтована тим, що 23.12.2011 між сторонами було укладено шлюб, від якого вони мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя між сторонами не склалося через появу розбіжностей в поглядах на сімейне життя, сімейні обов`язки, виховання дитини, ведення спільного господарства та побуту. На даний час подружжя разом не проживає та спільне господарство не веде, відтак шлюбні стосунки припинено, а шлюб носить формальний характер, у зв`язку із чим сім`я розпалася остаточно, а її подальше збереження неможливе та недоцільне, тому представник позивачки просить шлюб між сторонами розірвати та стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн та судового збору в сумі 1 211,00 грн.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, який визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, у позовній заяві представник позивачки просив розглянути справу без участі позивачки та її представника. Також 22.12.2025 представником позивачки ОСОБА_3 до суду через підсистему «Електронний суд» було направлено заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта», які повернулися до суду; розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада України», причин неявки не повідомив.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто без фіксування звукозаписувальними технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст. ст. 280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За правилами, встановленими ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1 статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За приписами частин 3, 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 112 СК України шлюб може бути розірвано, якщо подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та протирічить інтересам одного з них, або інтересам їхніх дітей.

Таким чином, у розумінні норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, у якому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі статтею 110 цього Кодексу.

За правилами, встановленими статтею 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, приймає до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають суттєве значення.

Судом встановлено, що 23.12.2011 між сторонами укладено шлюб, зареєстрований Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області, про що складено відповідний актовий запис № 1651, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.12.2011, копія якого міститься в матеріалах справи.

Також встановлено, що від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис № 268).

Спору щодо спільно нажитого майна між сторонами не встановлено. Підстав для надання сторонам строку для примирення судом також не встановлено.

З урахуванням зазначених вище обставин та положень законодавства, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя та збереження шлюбу між сторонами, який може будуватись лише на паритетних засадах, є неможливим та протирічить їх інтересам, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у сумі 1 211,00 грн.

Щодо вимог представника позивачки про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 2 статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Представник позивачки просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, на підтвердження чого було надано договір про надання правової допомоги від 08.08.2025, укладеного між адвокатом Герасимчуком Олегом Олександровичем та ОСОБА_1 , та фотокопію платіжної інструкції № 2.257010563.1 від 11.08.2025 про переказ позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 5 000,00 грн. При цьому суд звертає увагу на те, що у призначенні платежу у вищевказаній платіжній інструкції зазначено: «Сплата за поповнення рахунку ОСОБА_3 ».

У п. 3.1. вищезгаданого договору про надання правової допомоги від 08.08.2025 визначено розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги в сумі 5 000,00 грн та 1 100,00 грн судового збору, а саме відповідно до положень п. 1.1 цього договору: за здійснення представництва інтересів клієнта щодо розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, з огляду на те, що справа є незначної складності, а в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд доходить висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Керуючись ст. ст.13, 19, 81, 82, 141, 247, 263, 264, 265, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу– задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований 23.12.2011 Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 1651, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 1 211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн 20 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500,00 грн (одну тисячу п`ятсот грн).

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 31.12.2025.

Суддя І.В. Іваницька