Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №173/1712/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1712/25

Провадження №2/173/88/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 січня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2025 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.01.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 6236829 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримала кредит в розмірі 5000 грн. строком на 360 днів, а саме по 28.12.2023, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

25.09.2023 на підставі договору факторингу №25.09/23-Ф ТОВ “Авентус Україна” за плату відступило, а ТОВ “ФК “Фінтраст Капітал” набуло право грошової вимоги до Відповідача. У зв?язку з чим позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором №6236829 від 02.01.2023 на загальну суму 11602,50 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість з тіла кредиту; 6602,50 грн - заборгованість за процентами.

Окрім того позивач, як новий кредитор, також нарахував відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору за період з 25.09.2023 по 28.12.2023 в сумі 9452,50 грн.

Відповідач не виконав зобов?язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість загальною сумою 21055,00 грн., яка складається з: 4500,00 грн - заборгованість з тіла кредиту; 16055 грн - заборгованість за процентами.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, інфляційні витрати та 3% річних та понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачу позивачем направлялась копія позовної заяви з додатками та судом направлено ухвала суду про відкриття провадження по праві за адресою реєстрації, однак судова кореспонденція повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).

Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 02.01.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 6236829 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримала кредит в розмірі 5000 грн. строком на 360 днів, а саме з 02.01.2023 по 28.12.2023, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Умовами договору передбачено стандартну процентну ставку 1,99% в день в межах строку кредитування.

Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством убезготівковіи? формі шляхом і?х перерахування на поточнии? рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжноі? картки № НОМЕР_1 .

Договір про надання споживчого кредиту, укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису M421614.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Виконання умов договору з боку первісного кредитора підтверджується довідкою ТОВ «Пайтек Україна» від 10.10.2023 № 20231010-6 про перерахування грошових коштів на підставі відповідного договору та довідкою АТ КБ “Приватбанк” 16.08.2025 №20.1.0.0.0/7- 250808/48908-БТ.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги. Наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога). Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України» укладено договір факторингу від 25.09.2023 року № 25.09/23-Ф.

На підставі витягу з реєстру боржників від 24.12.2024 (додаток №1 до договору факторингу від 25.09.2023 року № 25.09/23-Ф) право вимоги за договором між ТОВ«Авентус Україна» та ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту від 02.01.2023 №6236829 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України» за кредитом в сумі 11602,50 грн: 5000,00 грн - тіло кредиту; 6602,50 грн - нараховані проценти.

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу №25.09/23-Ф) від 25.09.2023 Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки на момент відступлення права вимоги строк дії Договору № 1630707 про надання споживчого кредиту ще тривав, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачем, а тому нарахування відсотків встановлених договором за користування кредитом є правомірним та відповідає умовам кредитного договору.

Окрім того позивач, як новий кредитор, також нарахував відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору за період з 25.09.2023 по 28.12..2023 в сумі 9452,50 грн.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За таких обставин, оскільки Відповідач належним чином взяті на себе грошові зобов`язання не виконала, суд дійшов висновку про те, що Відповідачем були порушені умови кредитних договорів.

За таких обставин, оскільки відповідач належним чином взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені умови кредитного договору. Доказів сплати заборгованості як перед первісним кредитором, так і перед Позивачем Відповідач суду не надав.

Таким чином, суд вважає доведеною та обгрунтованою суму заборгованості Відповідача перед Позивачем (як новим кредитором) загальною сумою 21055,00 грн., яка складається з: 5000 грн - заборгованість з тіла кредиту; 6602,50 грн - заборгованість за процентами, зокрема 9452,50 грн - заборгованість за відсотками, нарахованана ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 95 календарних днів.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед Позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити з урахуванням наведеного.

Позивач в позовній заяві, також просив суд в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Відповідно до частин 10, 11 статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норма ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різним.

Крім того, суд додатково зазначає, що відповідно до п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, в частині позовних вимог, що стосуються нараховування інфляційних витрат і 3% річних, суд відмовляє у задоволенні.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат суд приходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 3353 від 24.06.2025 про сплату судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які складають 10000 грн., які підтверджуються наданими доказами: Договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, Актом № 8988 прийому-передачу виконаних робіт згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, рахунком на оплату №8988-16/06-2025від 16.06.2025; Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, доказам щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, відповідачем не заперечується .

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Враховуючи вимоги ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, те, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката співмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, відсутність клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, суд знаходить, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правову допомогу, вимог щодо зменшення яких відповідачем не заявлялось.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Загородня, будинок 15, офіс 118/2) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 6236829 від 02.01.2023 у загальному розмірі 21055 (двадцять одну тисячу п?ятдесятп?ять) грн. 00 коп., що складається з: 5000 грн - тіло кредиту, 6602,50 грн. - нараховані проценти та 9452,50 грн - нараховані позивачем проценти за 95 календарних днів.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Загородня, будинок 15, офіс 118/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»(код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Загородня, будинок 15, офіс 118/2) понесені судові витрати в частині судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя О.А. Кожевник