Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №300/1937/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1937/25 пров. № А/857/26020/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року (головуючий суддя Гомельчук С.В., м. Івано-Франківськ) у справі №300/1937/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24.03.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.09.2024 №926160825347 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці ОСОБА_1 з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 – 3028 грн; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 – 3028 грн згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.09.2024 №04-12/61-24, з урахуванням виплачених сум.

Позов обґрунтовує тим, що Івано-Франківський апеляційний адміністративний суд видав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2024 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який визначений Законом України «Про Державний бюджет України» станом на 01.01.2024. ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки від 16.09.2024 №04-12/61-24. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.09.2024 №926160825347 позивачці відмовлено у здійсненні такого перерахунку. Позивачка вважає таке рішення протиправним, оскільки воно суперечить ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що передбачає перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру грошового утримання судді що працює на відповідній посаді. Зазначає, що зміна гарантованої Конституцією України однієї із складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 - 3028 грн, на іншу величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн, згідно з положеннями статті 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», не є правомірною.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.09.2024 №926160825347 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці ОСОБА_1 з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 – 3028 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 – 3028 грн згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.09.2024 №04-12/61-24, з урахуванням виплачених сум. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області) подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що збільшення розміру складових суддівської винагороди з 01.01.2021 року не відбувалося, у зв`язку із чим на даний момент немає підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на Постанову Верховного Суду по справі № 240/9028/24, що містить схожий предмет спору і якою задоволено касаційну скаргу Верховного суду та Вищого адміністративного суду та ухвалено нове рішення, яким зазначено про необхідність відмови у задоволенні позовної заяви. Вважає, що в Головного управління не було підстав задовольняти заяву позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, рішення суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за принципом екстериторіальності заяву позивачки від 17.09.2024 розглядало ГУ ПФУ у Львівській області, яким було прийнято рішення від 24.09.2024 №926160825347 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки. Представниця стверджує, що з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Відтак, відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Івано-Франківським апеляційним судом видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.09.2024 №04-12/61-24 станом на 01.01.2024. Розмір винагороди в довідці розраховано, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 - 3028 грн.

17.09.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної вище довідки.

За принципом екстериторіальності заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.09.2024 №926160825347 позивачці відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже, зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося, у зв`язку із чим підстави для проведення перерахунку відсутні.

Вважаючи вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області - про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання протиправним, позивачка звернулася до суду першої інстанції з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що довідка Івано-Франківського апеляційного суду від 16.09 2024 року № 04-12/61-24 є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання Пенсійним органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання. Крім цього, правові норми Порядку № 7-2 та Порядку № 22-1 не наділяють повноваженнями територіальні органи Пенсійного фонду України на ревізування складових довідки про розмір суддівської винагороди для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ключовим питанням для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність законних підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 16.09.2024 року №04-12/61-24, виданої з урахуванням поточного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Суть спору полягає у визначенні який саме прожитковий мінімум, установлений цим Законом, підлягає застосуванню при обчисленні суддівської винагороди для цілей перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці - загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб чи спеціальний, передбачений для визначення базового розміру посадового окладу судді, а також у з`ясуванні, чи є інформація, зазначена в довідці про суддівську винагороду, визначальною для встановлення відповідного прожиткового мінімуму при здійсненні перерахунку.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII (Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно частини 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно з частиною п`ятою статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 2 розділу І цього Порядку № 3-1, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Пунктом 6 розділу IV Порядку № 3-1 передбачено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання. Згідно абзацу третього пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 у разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Відповідно до пункту 9 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Згідно пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів.

Відповідно до пункту 8 розділу ІV Порядку № 3-1 орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відтак, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни розміру грошового утримання або складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Такий перерахунок є похідним від законодавчо визначених умов оплати праці діючих суддів і має здійснюватися лише у разі нормативного перегляду елементів суддівської винагороди.

Зі змісту положень Закону №1402-VIII вбачається, що розмір посадового окладу судді, який є базовою складовою суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначене обумовлює необхідність визначення, який саме прожитковий мінімум підлягає застосуванню - загальний чи спеціальний, передбачений для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження, тощо наведено у Законі № 966-XIV.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону № 3460-ІХ встановлено, що з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 гривень. При цьому, для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2102 гривні.

Отже, відповідно до Закону № 3460-ІХ з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

Судом першої інстанції помилково не враховано, що з 01 січня 2024 року положення статті 7 Закону №3460-ІХ встановили окрім прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., спеціальний прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

Відповідно, зміни розміру складових суддівської винагороди діючих суддів з 01 січня 2024 року не відбулося, оскільки величина, що використовується для обчислення посадового окладу суддів, залишилась незмінною.

Отже, підстави для підвищення суддівської винагороди працюючого судді, а отже, і для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

З огляду на зазначені положення КАС України, керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, у 2024 році для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону №3460-IX, а саме: 2102 грн.

Водночас, у довідці Івано-Франківського апеляційного суду від 16.09.2024 за №04-12/61-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.

Колегія суддів враховує вищевказану зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, та доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати рішення відповідача протиправним.

Зважаючи на те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону №3460-IX у розмірі 2102 грн., та те, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 18.03.2025 за №04-12/61-24.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.09.2024 за № 926160825347 про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів додатково зауважує, що довідка Івано-Франківського апеляційного суду від 16.09.2024 за №04-12/61-24 про суддівську винагороду, є виконанням судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду ухваленого між позивачем та Івано-Франківським апеляційним судом. Зазначене рішення має преюдиційне значення лише щодо встановлення факту обов`язку суду видати таку довідку. Однак, воно не звільняє Головне управління Пенсійного фонду України від обов`язку перевіряти відповідність зазначених у довідці даних вимогам чинного законодавства на момент здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що довідка про суддівську винагороду не є безумовною підставою для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначений у ній розмір суддівської винагороди може бути врахований лише за умови, що він визначений відповідно до вимог чинного на момент здійснення перерахунку законодавства, у тому числі з урахуванням установленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Якщо ж сума, зазначена у довідці, не відповідає нормативно визначеним критеріям обчислення суддівської винагороди, вона не може слугувати підставою для перерахунку, а сам факт видачі довідки не створює для органу Пенсійного фонду обов`язку здійснювати перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням такого розміру.

Вказане узгоджується з положеннями частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що виключає можливість проведення перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки, у якій зазначено розмір суддівської винагороди, визначений із порушенням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 12 червня 2024 року у справах №380/9798/23 та №380/9974/23, від 20 червня 2024 року у справі №520/9891/23, від 26 травня 2025 року у справі №420/32864/24, від 17.11.2025 у справі №520/32171/24.

Враховуючи зазначене колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , неправильно застосував положення статей 135, 142 Закону №1402-VIII, статті 7 Закону №3460-IX.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №04-12/61-243-A, п.29).

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі №300/1937/25 скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар