Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №380/20069/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/20069/25 пров. № А/857/44500/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за його позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

суддя(і) у І інстанції Кравців О.Р.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 24 березня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні індексації йому грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без зменшення на розмір підвищення грошового доходу випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції та з урахуванням положень абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі №380/20069/25 у відкритті провадження було відмовлено на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суддя дійшов висновку, що виходячи із заявлених вимог позивач не погоджується з діями відповідача щодо виконання рішення суду, спірні правовідносини виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №380/19535/23, яке набрало законної сили. Відтак, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах нової справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статей 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України в межах справи №380/19535/23.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який вважає її незаконною.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судами не розглядались його позовні вимоги щодо застосування відповідачем положень абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та не надавалась правова оцінка обставинам справи та діям відповідача при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця – січень 2008 року.

У межах справи №380/19535/23 позивач оскаржував дії відповідача в частині неправильного застосування базового місяця, що призвело до ненарахування жодних сум індексації грошового забезпечення. Наполягає на тому, що цій справі оскаржує не дії відповідача в частині ненарахування індексації грошового забезпечення через неправильність базового місяця, який було враховано, а протиправність бездіяльності відповідача в частині неврахування вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Тому, на думку скаржника, предмет і підстава позову в цій справі не є тотожними предмету і підставам позову в справі №380/19535/23.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Наполягає на тому, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Тому обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Водночас, пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, закриття провадження в адміністративній справі з наведених підстав можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, проте як таких, що роблять можливим пред`явлення позову. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Тобто достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність рішення (постанови) чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , як на підставу свого позову, зазначає недотримання Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні індексації йому грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

При цьому у справі №380/19535/23 ОСОБА_1 підставою позову зазначав неправильне застосування при проведенні індексації його доходу базового місяця, що призвело до непроведення індексації грошового забезпечення.

Відтак, апеляційний суд доходить висновку, що підстави позову у справі, що розглядається, та у справі №380/19535/23 не є тотожними, що не дає можливості дійти висновку про те, що є таке, що набрало законної сили рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, як це передбачено пунктом 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням встановлених фактичних обставин та наведеного правового регулювання суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком судді першої інстанції про необхідність відмови у відкритті провадження у справі, що розглядається, з наведених мотивів.

Приписами частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при відмові у відкритті провадження у справі №380/20069/25 за позовом ОСОБА_1 суддя першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому оскаржувану ухвалу від 10.10.2025 слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі № 380/20069/25 та направити справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар