Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №300/8965/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/8965/24 пров. № А/857/14286/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження суддею Тимощуком О.Л. у м. Івано-Франківську у справі №300/8965/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в :

26 листопада 2024 року позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення №092850026173 від 24.10.2024 про відмову ОСОБА_1 призначити пенсію за віком;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 18.10.2024 та призначити пенсію за віком згідно з нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з врахуванням довідок №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024, та з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.12.1994 по 31.10.1998.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права на призначення пенсії за віком, а саме: досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу. Скаржником не взято до розгляду трудову книжку позивача НОМЕР_1 від 10.02.1984, оскільки дата народження не відповідає паспортним даним, а також відсутня печатка організації на першій сторінці документа. Окрім того, до загального страхового стажу не зараховано період з 01.10.1994 по теперішній час згідно з довідками №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024, оскільки відсутні відомості щодо вказаного підприємства в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також у спірному рішенні зазначено, що актом перевірки від 14.10.2024 №0900-1103-1/8730 зафіксовано факт відсутності посадових осіб підприємства на момент перевірки, у зв`язку з чим достовірність вищевказаних документів не підтверджено.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.02.1984 (а.с. 15-17) ОСОБА_2 (прізвище “ ОСОБА_3 ” змінено на прізвище “ ОСОБА_4 ” на підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 02.03.1989 (а.с. 38), серед іншого:

з 01.10.1994 - прийнята на роботу на посаду майстра цеху Колективного підприємства ім. Івана Франка Долинського району Івано-Франківської області.

Окрім цього, відповідно до довідок №5 від 12.09.2024 та №7 від 24.09.2024, виданих Колективним підприємством фірма ім. Івана Франка, ОСОБА_1 прийнята на посаду майстра швейного цеху з 01.10.1994 (протокол №3 від 01.10.1994) і продовжує працювати на даний час (а.с. 18, 20).

Також, згідно з довідкою №6 від 24.09.2024, виданою Колективним підприємством фірма ім. Івана Франка, за формою, визначеною додатком 5 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 з грудня 1994 року по жовтень 1998 року нараховувалась заробітна плата, яка враховується при обчисленні пенсії. Вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок). Довідка видана на підставі книг нарахування по зарплаті, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Також зазначено про згоду на проведення перевірки первинних документів за період, зазначений в довідці (а.с. 19).

Із метою призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.10.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії.

Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд в ГУ ПФУ в Харківській області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення №092850026173 від 24.10.2024 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 12).

Відповідно до змісту зазначеного рішення, страховий стаж позивача обраховано тривалістю 27 років 08 місяців 05 днів. Відповідачем не взято до розгляду трудову книжку позивача НОМЕР_1 від 10.02.1984, оскільки дата народження не відповідає паспортним даним, а також відсутня печатка організації на першій сторінці документа. Окрім того, до загального страхового стажу не зараховано період з 01.10.1994 по теперішній час згідно з довідками №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024, оскільки відсутні відомості щодо вказаного підприємства в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також у спірному рішенні зазначено, що актом перевірки від 14.10.2024 №0900-1103-1/8730 зафіксовано факт відсутності посадових осіб підприємства на момент перевірки, у зв`язку з чим достовірність вищевказаних документів не підтверджено.

Не погоджуючись із відмовою в призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Отже, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.

Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Аналізуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Згідно з вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Колегія суддів встановила, що на момент вчинення записів у трудовій книжці за спірний період діяла 1999 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі, також – Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктами 2.11-2.13 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

У пункті 2.6 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Кабінетом Міністрів України 27.04.1993 затверджено постанову №301 “Про трудові книжки працівників” (надалі, також – Постанова №301).

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Постанови №301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 Постанови №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що всі записи в трудові книжці здійснюються роботодавцем у повній послідовності у разі зміни відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення в межах відповідного підприємства.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку дій суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Апеляційним судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.02.1984, ОСОБА_5 , на титульній сторінці вказано дату народження “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”.

При цьому, відповідно до копій свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 07.06.1964 та паспорта серії НОМЕР_4 , виданого 03.09.2009, датою народження ОСОБА_5 є ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 36, 9-10).

Отже, при заповненні трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.02.1984 допущено помилку у даті народження позивача, а також не проставлено печатку підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Суд першої інстанції слушно зазначив, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені правильно, але такі не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу певного періоду роботи згідно такої трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

Крім того, у трудовій книжці позивача є посилання на відповідний протокол як на підставу внесення запису про прийняття ОСОБА_1 з 01.12.1994 на роботу на посаду майстра цеху Колективного підприємства ім. Івана Франка. Запис про прийняття скріплено печаткою підприємства.

Запис трудової книжки позивача про спірний період роботи не містить виправлень та дає можливість достеменно встановити дату прийняття позивача на роботу з 01.12.1994 на роботу на посаду майстра цеху Колективного підприємства ім. Івана Франка.

Апеляційний суд наголошує, що позивач не може нести відповідальність за правильність та належний порядок ведення та заповнення трудової документації, що не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, яка враховується під час розгляду цієї справи.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідним врахувати позицію Верховного Суду у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17, відповідно до якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

Крім того, як вбачається зі спірного рішення №092850026173 від 24.10.2024, відповідачем при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за віком розглядалися довідки №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024.

Однак, ГУ ПФУ в Харківській області не зараховано спірний період роботи згідно з довідками №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024, оскільки відсутні відомості щодо вказаного підприємства в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також у спірному рішенні зазначено, що актом перевірки від 14.10.2024 №0900-1103-1/8730 зафіксовано факт відсутності посадових осіб підприємства на момент перевірки, у зв`язку з чим достовірність вищевказаних документів не підтверджено.

Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Порядок № 22-1).

Відповідно до абз. 2, 3 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

Згідно з абз. 1 п.2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної платні за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах відносно позивача за відповідний період.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 686/6278/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 2а-6873/11, від 23 грудня 2020 у справі № 520/7125/17, від 23 грудня 2020 у справі № 504/422/17 від 12 квітня 2021 у справі № 219/4550/17

Крім того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку пенсії.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до довідок №5 від 12.09.2024 та №7 від 24.09.2024, виданих Колективним підприємством фірма ім. Івана Франка, ОСОБА_1 прийнята на посаду майстра швейного цеху з 01.10.1994 (протокол №3 від 01.10.1994) і продовжує працювати на даний час (а.с. 18, 20).

Окрім цього, згідно з довідкою №6 від 24.09.2024, виданою Колективним підприємством фірма ім. Івана Франка, ОСОБА_1 з грудня 1994 року по жовтень 1998 року нараховувалась заробітна плата, яка враховується при обчисленні пенсії. Вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок). Довідка видана на підставі Книги нарахування по зарплаті, які знаходяться за адресою с. Шевченкове, вул. Братів Гавришів, 1. Також зазначено про згоду на проведення перевірки первинних документів за період зазначений в довідці (а.с. 19).

На зазначеній довідці проставлено підписи посадових осіб Колективного підприємства фірма ім. Івана Франка (керівника та головного бухгалтера), які скріплені печаткою підприємства.

Окрім цього, така довідка складена відповідно до форми, визначеної у додатку 5 до Порядку №22-1.

Таким чином, виходячи з аналізу відомостей зазначених у довідках №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024 та беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, суд приходить до висновку, що такі довідки відповідають вимогам законодавства, так як видані на підставі первинних документів, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати, суми заробітної плати, відрахування із заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адреси підприємства, яким видані такі довідки.

Судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумнів у достовірності даних, зазначених у довідках №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024.

Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що не може бути підставою для позбавлення права позивача на зарахування до страхового стажу на підставі довідок №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024 періоду роботи з 01.12.1994 по 31.10.1998 відсутність відомостей про підприємство, на якому працювала позивач, у Реєстрі застрахованих осіб (Реєстрі страхувальників) Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки такий реєстр почав функціонувати з 01 липня 2000 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Апеляційний суд зазначає, долучені позивачем довідки №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024 не викликають сумніву щодо обґрунтованості їх видачі Колективним підприємством фірма ім. Івана Франка та достовірності відомостей, які містяться в таких довідках.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у довідках №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024 та трудовій книжці, або які обґрунтовано ставили під сумнів окремі частини відомостей зазначених у таких документах, ГУ ПФУ в Харківській області не надано.

При цьому, неможливість проведення перевірки достовірності видачі довідок через відсутність посадових осіб на момент перевірки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу періодів роботи особи та позбавлення права на соціальних захист.

Разом з тим, суд зазначає, що у випадку отримання інформації, яка б суперечила відомостям, які містяться у довідках №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024, орган Пенсійного Фонду не позбавлений можливості переглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії чи визначення її розміру, шляхом проведення відповідного перерахунку на правових підставах у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.12.1994 по 31.10.1998 у Колективному підприємстві фірма ім. Івана Франка на підставі довідок №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024.

З метою захисту порушеного права позивача, також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 18.10.2024 та призначити ОСОБА_1 з 18.10.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до страхового стажу на підставі довідок №5 від 12.09.2024, №6 та №7 від 24.09.2024 період роботи з 01.12.1994 по 31.10.1998.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Варто зазначити, що обраний судом першої інстанції спосіб задоволення позовних вимог позивача не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, зокрема, шляхом обрахунку кількості років з урахуванням спірного періоду, а вказує на визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву на належне пенсійне забезпечення позивача дії.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309,311, 315,316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №300/8965/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк