Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №600/4121/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 13 січня 2026 р.

Справа: №600/4121/25-а

Суддя: Левицький Василь Костянтинович

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/4121/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформлене протоколом від 22.08.2025 № 70 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 19.08.2025 та за наслідками розгляду цієї заяви прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування позову позивач вказував, що подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) заяву з підтверджуючими документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, у зв`язку із наявністю батька з числа осіб з інвалідністю.

Позивач вважає, що дії відповідача у не наданні відстрочки від військової служби під час мобілізації є протиправними та такі, що не відповідають чинному законодавству.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суду витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 письмові докази, які стосуються спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду відзив та витребувані по справі докази. В обґрунтування заперечень відповідач вказував, що позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з тих підстав, що ним було не подано із заявою на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, доказів якими підтверджується неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати батька позивача. Крім того, відповідач зазначав, що у батька позивача є дружина ОСОБА_2 , 1970 р.н., з якою він перебуває у зареєстрованому шлюбі, та яка має обов`язок по утриманню.

Оскільки позивач належним чином не підтвердив відсутність інших невійськовозобов`язаних осіб, які б могли здійснювати догляд за його батьком інвалідом другої групи, відповідач вважає, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, відмовляючи у наданні відстрочки позивачу.

Позивач скористався правом на подання до суду відповідь на відзив, в якому виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи по суті.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.09.1988, батьками позивача є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 11, 32 на звороті).

Батько позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 583678 від 07.02.2024 (видана безстроково) та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 9, 12, 35, 35 на звороті).

19.08.2025 позивач звернувся із заявою до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в якій просив та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, у зв`язку із наявності батька з числа осіб з інвалідністю IІ групи (а.с. 7 на звороті, 29).

Вказану заяву позивач надіслав на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення, що підтверджується накладною Укрпошти №5800217710523 від 19.08.2025 та фіскальним чеком від 19.08.2025 (а.с. 11 на звороті, 12 на звороті).

З матеріалів справи видно, що подана позивачем заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надійшла на адресу відповідача 20.08.2025 та зареєстрована за вх. № 8807 (а.с. 29).

Рішенням Комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом від 22.08.2025 № 70, відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII він не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 05.11.2025. Підстава: недостатній пакет документів (а.с. 13, 22, 38 на звороті).

Повідомленням без дати на номеру проінформовано позивача про вказане вище рішення, прийняте ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13 на звороті, 38).

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На даний час строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Одночасно із введенням воєнного стану, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 342/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За приписами ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - № 3543-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону № 3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно із положеннями п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Отже, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ч. 7 ст. 23 Закону № 3543-XII).

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок 560, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 56 – 58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Отже, додатком 5 Порядку, визначено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Абзацом 2 п. 58-1 Порядку № 560 передбачено, що військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї другого ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд. Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї третього ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Додатком 5 до Порядку № 560 передбачено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, документами, що підтверджують право на відстрочку, згідно п. 13 Додатку 5 до Порядку № 560 для військовозобов`язаних, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі) є:

- для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

- для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Таким чином, вказаним вище Додатком 5 до Порядку № 560 визначено чіткий та виключний перелік документів, які мають бути подані військовозобов`язаним разом із заявою про надання відстрочки від мобілізації.

Згідно п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Отже, суд наголошує, що наведеними вище положеннями для військовозобов`язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, передбачено обов`язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки один із документів, що підтверджує інвалідність I чи II групи батьків військовозобов`язаного або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного (далі - батьків), документів, що підтверджують родинні зв`язки, і документів на підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Таким чином, першою умовою є наявність одного з батьків з І або II групою інвалідності.

При цьому, у випадку наявності в батьків інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які відповідно до закону зобов`язані їх утримувати, військовозобов`язаний повинен подати документи, що підтверджують неможливість цих інших осіб утримувати батьків військовозобов`язаного. В разі підтвердження такої обставини, варто констатувати про відсутність невійськовозобов`язаних осіб, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.

Отже, другою умовою є факт доведення відсутності невійськовозобов`язаних осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати таких батьків.

Надалі у разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Повертаючись до обставин вказаної справи, суд зазначає, що 19.08.2025 позивач звернувся із заявою до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в якій просив та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, у зв`язку із наявності батька з числа осіб з інвалідністю IІ групи (а.с. 7 на звороті, 29).

До вказаної заяви позивачем було додано наступні документи:

- копію паспорту громадянина України;

- копію картки фізичної особи – платника податків;

- копію тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 від 05.09.2013;

- копію пенсійного посвідчення батька серія НОМЕР_2 ;

- копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №583678;

- копію свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 02.09.1988;

- заяву батька ОСОБА_3 від 12.09.2025 про обрання із числа військовозобов`язаних членів сім`ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) сина ОСОБА_1 (а.с. 29-37).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.09.1988, батьками позивача є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 11, 32 на звороті).

Згідно довідки до акта огляду Медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №583678 від 07.02.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: загальне захворювання, безтерміново (а.с. 12).

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.03.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначено пенсію по інвалідності ІІ група, загальне захворювання, довічно (а.с. 9).

Із змісту заяви ОСОБА_3 від 12.08.2025 видно, що ОСОБА_3 , цією заявою підтвердив, що із числа військовозобов`язаних членів своєї сім`ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) обрав ОСОБА_1 (а.с. 10).

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом від 22.08.2025 № 70, відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Підстава: недостатній пакет документів (а.с. 13, 38 на звороті).

Суд підкреслює, що в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що саме районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Поряд з цим, як вбачається з оскаржуваного рішення, розглянувши подану позивачем заяву та додані до неї документи по суті поставленого військовозобов`язаним питання, відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із тим, що недостатній пакет документів, однак без конкретизації переліку документів, яких не надано позивачем до заяви.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення відповідачем дій передбачених Порядком № 560 під час розгляду поданої позивачем заяви, а саме:

здійснення перевірки перебування військовозобов`язаного (позивача) на військовому обліку;

здійснення перевірки родинних зв`язків військовозобов`язаного (позивача) та особи, яку відповідно до законодавства він зобов`язаний утримувати або за якою здійснює постійний догляд;

здійснення перевірки наявності інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного (позивача) або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Відтак, перевіряючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність його критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі законодавства, яке регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована це рішення.

Тому, на переконання суду, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 22.08.2025 № 70, яким відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Доводи наведені відповідачем у відзиві на адміністративний позов суд відхиляє, оскільки вони не спростовують протиправність оскаржуваного рішення.

Суд також звертає увагу, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач не наводив тих підстав, на які він посилається у відзиві на позов, а саме: позивачем не було надано із заявою доказів, якими підтверджується неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати батька; у батька позивача ( ОСОБА_3 ) є дружина ОСОБА_2 , яка має обов`язок по утриманню. Тому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, є недоречними посилання відповідача на ці обставини у відзиві на позов.

За наведених обставин, суд не бере до уваги наведені у відзиві доводи, оскільки суб`єкт владних повноважень не може посилатися на обставини та докази, які не були покладені ним в основу оскаржуваного рішення.

Більше того, заперечуючи проти позову, відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які відповідно до закону зобов`язані утримувати батька позивача ( ОСОБА_3 ).

Крім того, суд зазначає, що згідно положень Сімейного кодексу України обов`язок по утриманню батьків покладено на повнолітніх дітей, а не на подружжя (чоловіка, дружину).

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 19.08.2025 та за наслідками розгляду цієї заяви прийняти рішення, яким надати йому відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.

Пунктами 3, 4 та 10 ч. 2 ст. 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд наголошує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Питання дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень досліджувалося Верховним Судом у постанові від 24.04.2024 в справі № 140/12873/23, у якій Суд, посилаючись на свою усталену практику, зазначив, що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними цією статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Таким чином, у випадку коли закон установлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням установлених судом обставин.

У підсумку Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 в справі № 140/12873/23 констатував, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд і у постанові від 28.05.2024 в справі №580/4373/23.

За таких обставин, суд вважає, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача із доданими до неї матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахування висновків суду, забезпечить ефективний захист порушеного права позивача та належне вирішення спору.

Отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, підлягає скасуванню рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 22.08.2025 № 70, в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Водночас, відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 19.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Враховуючи зазначене, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 22.08.2025 № 70, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя В.К. Левицький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua