Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №580/6556/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року справа № 580/6556/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 № 1655 «Про результати службового розслідування», яким солдата ОСОБА_1 , комірника групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності із накладенням дисциплінарного стягнення «сувора догана» та до матеріальної відповідальності шляхом стягнення шкоди у сумі 199 206,00 грн. із грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час перебування на посаді комірника групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , виявив 01.02.2025 нестачу однієї одиниці вогнепальної зброї - гладкоствольної рушниці модель магазинна підствольна рушниця (дробовик) М26 №СС007406.

Позивач вважає, що його безпідставно притягнуто до відповідальності, оскільки до зникнення рушниці він не причетний. Місце зберігання зброї під час її переміщення до нового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , залишалось відчиненим за наказом вищестоящих керівників, тому позивач не мав змоги його контролювати і його вина у зникненні зброї відсутня.

За твердженням позивача, пункт 3.2.40 Положення № 300, на підставі якого його притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, передбачає відповідальність саме начальників складів частини, натомість позивач проходить службу на посаді комірника. Під час застосування до позивача повної кратної матеріальної відповідальності, відповідач не довів протиправної поведінки позивача, наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вину саме позивача у заподіянні шкоди, які є обов`язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що службове розслідування призначено за фактом викрадення (втрати) гладкоствольної рушниці модель магазинна підствольна рушниця (дробовик) М26 №СС007406, бездіяльності посадових осіб щодо повідомлення вищого керівництва військової частини НОМЕР_1 про надзвичайну подію (викрадення чи втрату вогнепальною зброї), яка сталась не під час ведення бойових дій. Службовим розслідуванням встановлено неналежне виконання позивачем обов`язків із правильного зберігання та забезпечення повної наявності військового майна. Відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 № 1655 притягнуто до повної матеріальної відповідальності за шкоду завдану державі на суму 199 206,00 грн.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що представник відповідача не спростував його доводи щодо незаконності оскарженого наказу, викладені в позовній заяві, та обмежився описанням фактичних обставин справи.

Представник відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказала, що позивач не зазначив жодних порушень вчинених військовою частиною НОМЕР_1 , а тому позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими.

Ухвалою судді від 12.06.2025 справу призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників в судове засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення” Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній (их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний 22.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.04.2024 № 114 призначений комірником групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , шпк «солдат».

Відповідно до рапорту начальника озброєння заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2025 № 8121 01.02.2025 виявлено нестачу 1 (однієї) одиниці вогнепальної зброї, а саме гладкоствольної рушниці модель магазинна підствольна рушниця (дробовик) М26 № СС007406. Про вказане повідомив комірник групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 .

Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 № 2/6/820/988*** призначено комісію для перевірки всіх місць зберігання засобів ураження, ближнього бою і розвідки. За результатами роботи комісії зазначеної рушниці не знайдено.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1

(з адміністративно - господарської діяльності) від 16.02.2025 № 962 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування для з`ясування обставин, причин і умов за фактами викрадення (втрати) вогнепальної зброї гладкоствольної рушниці (модель магазинна підствольна рушниця (дробовик) М26 № СС007406) та бездіяльності посадових осіб відповідальних за збереження, переміщення, приймання, передачу, ведення обліку майна служби засобів ближнього бою та розвідки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , та інших причетних посадових осіб.

За результатами службового розслідування складено акт від 19.04.2025 № 12/3/1002, відповідно до якого встановлено, що 16.12.2024 вантажний автомобіль роти забезпечення боєприпасів батальйону матеріального забезпечення був завантажений засобами ураження згідно заявок підрозділів на тимчасовому місці зберігання в Харківській області. Додатково на вантажний автомобіль було завантажено майно служби засобів ближнього бою та розвідки. Оскільки частина підрозділів ще не завершило переміщення в новий район виконання завдань, а ряд підрозділів вже готувалися до заходу на нові позиції, був дефіцит вантажних автомобілів і бойова необхідність максимально швидкої доставки вантажів зброї та засобів ураження. У зв`язку з цим і з метою недопущення втрат позицій і особового складу було прийнято рішення завантажити майно служби засобів ближнього бою та розвідки на вантажний автомобіль з засобами ураження.

Вантажний автомобіль прибув до точки перевантаження близько 21:00 17.12.2024, вантаж був перевантажений в іншу вантажну машину роти забезпечення боєприпасів батальйону матеріального забезпечення. На місці перевантаження засобів ураження був присутній і контролював перевантаження комірник групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення солдат ОСОБА_3 . Після перевантаження вантажний автомобіль прибув до тимчасового місця зберігання засобів ураження в Сумській області приблизно о 22:00, де і було здійснено вивантаження вантажу.

Гладкоствольні гвинтівки 12 калібру М26 завантажувалися начальником складу зберігання стрілецької зброї ОСОБА_4 . Він фотографував кожний номер і серію гвинтівки, яку завантажував на фуру. На місці були водій ОСОБА_5 і комірник групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення ОСОБА_3 . Автомобіль зі зброєю приїхав близько 22 години 17.12.2024 на вивантаження у тимчасове місце зберігання, на якому були присутні старший лейтенант ОСОБА_6 і старший лейтенант ОСОБА_7 , а також комірник групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення ОСОБА_2 . Майно було вивантажене та перераховане на тимчасовому місці зберігання, тимчасове місце зберігання відкривалося і закривалося особисто солдатом ОСОБА_8 і опечатувалося печаткою.

02.01.2025 ОСОБА_2 проводив щомісячну звірку на тимчасовому місці зберігання і виявив нестачу гвинтівки 12 калібру М26 із серійним номером СС007406.

Згідно з актом приймання-передачі основних засобів № 6282 від 13.12.2024, актом технічного стану військового майна № 5014 від 13.12.2024 та пакувальними листами для магазинної рушниці (дробовика) M26 MASS від 13.12.2024 представник військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_9 13 грудня 2024 отримав 60 одиниць 12 кал (18,5 мм) магазинних підствольних рушниць (дробовиків) М26 для військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з книгою обліку озброєння, військової техніки та іншого військового майна за номерами і технічним станом, а також книгою наявності та руху військового майна (служба забезпечення) служби засобів ближнього бою та розвідки військової частини НОМЕР_1 60 одиниць 12 кал (18,5 мм) магазинних підствольних рушниць (дробовиків) М26 оприбутковані у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з накладною для переміщення №17/12/24 від 17.12.24 солдат ОСОБА_2 прийняв на відповідальне зберігання, зокрема, 12 кал (18,5 мм) магазинної підствольної рушниці (дробовика) М26 № СС007406.

Згідно з карткою обліку №24/1 від 17.12.2024 військового майна (категорійного) 30 одиниць 12 кал (18,5 мм) магазинної підствольної рушниці (дробовика) М26 отримані на тимчасовому місці зберігання 17.12.2024.

Згідно з карткою обліку викраденої (втраченої) зброї № 79 від 13.02.2025 під час проведення планової перевірки на складі по зберіганню стрілецької зброї, що розташований в населеному пункті Недригайлів, Сумської області, 02.01.2025 виявлено нестачу однієї одиниці стрілецької зброї, а саме: 12 кал (18,5 мм) магазинна підствольна рушниця (дробовик) М26 № СС007406.

Згідно з довідкою про вартісну оцінку заподіяної шкоди майна служби засобів ближнього бою та розвідки, а саме 12 кал (18,5 мм) магазинної підствольної рушниці (дробовика) М26 № СС007406 державі нанесені збитки у розмірі 19 920,60 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 60 копійок.

На підставі акта службового розслідування від 09.04.2025 № 12/3/1002 прийнятий наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.04.2025 № 1655 «Про результати службового розслідування», яким за порушення вимог пункту 3.2.40 Наказу Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», а саме солдат ОСОБА_2 комірник групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 не забезпечив правильне зберігання та повну наявність матеріальних засобів, що призвело до заволодіння третіми особами 12 кал (18,5 мм) магазинної підствольної рушниці (дробовик) М26 №СС007406 та спричинило її нестачу, що була встановлена за результатами звірки, притягнути до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_10 та накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана».

Пунктом 4.1 наведеного наказу від 21.04.2025 № 1655 визначено начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :

- занести до книги грошових стягнень та нарахувань фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 на суму 199 206 (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті шість) гривень 00 копійок;

- притягнути солдата ІНФОРМАЦІЯ_3 до повної матеріальної відповідальності на суму у розмірі 199 206 (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті шість) гривень 00 копійок порядком, що встановлено статтею 13 Розділу III Закону України ‘Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” стягнути суму завданої шкоди, а саме 199 206 (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті шість) гривень 00 копійок щомісяця із грошового забезпечення солдата ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі до 20 відсотків його місячного грошового забезпечення;

- не виплачувати щомісячної премії солдату ОСОБА_11 комірнику групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 на підставі абзацу десятого пункту 5 розділу XVI Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”.

Позивач вважає оскаржений наказ протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжено і який триває на час вирішення спору в суді.

Спірні відносини врегульовано нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548 (далі - Статут), Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997р. №300 (далі - Положення №300), Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 (далі - Інструкція №440), Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ).

Статтею 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до пункту 31 розділу X Інструкції № 440 облік військового майна у військових частинах, які ведуть бойові дії, ведеться відповідно до розділу V цієї Інструкції з дотриманням вимог, викладених у цьому розділі.

В розумінні п. 2 розділу I Інструкції № 440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.

Згідно з п. 45 розділу X зазначеної Інструкції порядок ведення обліку стрілецької зброї, артилерійських, стрілецьких боєприпасів і ракет під час ведення бойових дій визначається Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах та цією Інструкцією.

Пункти 1, 2, 4, 23, 46 розділу V Інструкції № 440 визначають, що облік військового майна у службах забезпечення військової частини організовують начальники відповідних служб забезпечення, які в межах визначених обов`язків, зокрема, керують веденням обліку військового майна за визначеною номенклатурою та документальним оформленням його руху у військовій частині, надають відповідно до табеля термінових донесень до служби забезпечення органів військового управління за підпорядкованістю звіти (донесення) про наявність, рух і якісний (технічний) стан військового майна у військовій частині, а також необхідну інформацію з цих питань командиру військової частини та безпосередньому начальнику.

У службах забезпечення військової частини ведуться облікові документи відповідно до переліку облікових документів, що ведуться в службі забезпечення військової частини (додаток 46).

Облік наявності, руху та якісного (технічного) стану озброєння, військової техніки та іншого категорійного майна ведеться в картках обліку військового майна (категорійного) або в книгах обліку наявності та руху військового майна (служба забезпечення) (додаток 47).

Облік військового майна на складі (у сховищі) військової частини ведеться начальником складу (сховища) або особою, яка відповідно до наказу командира військової частини тимчасово виконує обов`язки за штатною посадою начальника складу (сховища) і на яку покладаються обов`язки з приймання (видавання) зберігання та ведення обліку військового майна на складі (у сховищі).

Відпускання (видавання) військового майна, крім боєприпасів на практичні (бойові) стрільби, зі складу військової частини підрозділам і окремим військовослужбовцям проводиться за накладними (вимогами) або роздавальними (здавальними) відомостями, які виписуються у відповідних службах забезпечення військової частини.

Відповідно до пункту 1 розділу X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.06.2005 № 359, видача стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям з польового артилерійського складу (далі - ПАС) військової частини, об`єднаного складу ракетно-артилерійського озброєння (далі - PAO) (ПАС) угруповання (сектору) в районі ведення бойових дій, проведення операції Об`єднаних сил здійснюється службою PAO військової частини (угруповання, сектору) за накладними (додаток 7).

Підставою для видачі стрілецької зброї та боєприпасів є рапорт командира підрозділу або заявка (додаток 9) відповідного командира (керівника, начальника) на видачу стрілецької зброї, яка візується начальником штабу військової частини або штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору.

Після отримання дозволу на видачу стрілецької зброї та боєприпасів начальник служби PAO військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору у рапорті або заявці на видачу стрілецької зброї проставляє прописом найменування та кількість стрілецької зброї і боєприпасів, які дозволяється видати, та надає письмове розпорядження начальнику складу PAO на їх видачу.

У службі PAO військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору виписується накладна.

Начальник складу РАО на підставі накладної здійснює видачу стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям.

З наведеного нормативно-правового регулювання порядку обліку військового майна у Збройних Силах України вбачається, що на підставі наказу командира військової частини на окремих військовослужбовців може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за штатною посадою начальника складу (сховища). При цьому, укладення договору про матеріальну відповідальність працівника не є обов`язковим, оскільки у випадку виконання обов`язків за посадою, яка за характером посадових обов`язків передбачає збереження військового майна, такий військовослужбовець повинен забезпечувати збереження переданого йому під звіт майна у силу ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Як встановлено судом, позивач проходить службу на посаді комірника групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу військової частини НОМЕР_1 . Згідно відомостей, які містяться у накладній для переміщення №17/12/24 від 17.12.2024 начальник групи зберігання стрілецької зброї військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_12 передав, як матеріально відповідальна особа, а позивач, як матеріально відповідальна особа, прийняв НОМЕР_3 одиниці зброї, в тому числі магазинну підствольну рушницю (дробовик) М26 №СС007406. Вказана накладна містить підписи матеріально відповідальних осіб та засвідчена підписом начальника служби засобів ураження, озброєння, логістики в/ч НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_13 .

Отже, на позивача, як матеріально відповідальну особу - комірника, який прийняв на відповідальне зберігання зброю, покладено обов`язок збереження вказаної зброї.

У своїх поясненнях від 03.03.2025 під час проведення службового розслідування позивач зазначив, що після вивантаження 17.12.2024 гвинтівок 12 мм калібру М26 на новому тимчасовому місці зберігання, вони були перераховані. Тимчасове місце зберігання відкривалося і закривалося позивачем особисто і опечатувалося печаткою. Після чого позивач поїхав вивантажувати і видавати боєприпаси підрозділам у визначеному місці. Позивач виявив зникнення рушниці близько 12 години дня 02.01.2025 під час звірки карток обліку майна у тимчасовому місці зберігання із книгами обліку служби засобів ближнього бою і розвідки.

Згідно наданих під час службового розслідування пояснень від 19.02.2025 начальника групи зберігання стрілецької зброї польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_4 , останній отримав вказівку від начальника служби засобів ближнього бою та розвідки лейтенанта ОСОБА_14 на переміщення зброї на інший склад. В першій половині дня 17.12.2024 зі складу в Харківській області відвантажили спочатку набої, а потім 30 помпових рушниць М26. Перед завантаженням кожної одиниці зброї ОСОБА_15 зробив її фото. Автомобіль зі зброєю та боєприпасами поїхав за запланованим маршрутом, подальші дії ОСОБА_15 не відомі. До своїх пояснень ОСОБА_15 додав фото відвантаженої рушниці М26 в коробці із серійним номером СС007406.

Згідно наданих під час службового розслідування пояснень від 19.02.2025 начальником служби засобів ближнього бою та розвідки військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_16 вбачається, що гладкоствольні гвинтівки НОМЕР_4 калібру М26 завантажувалися начальником складу зберігання стрілецької зброї ОСОБА_4 . Він фотографував кожний номер і серію гвинтівки, яку завантажував на фуру. Водієм фури був ОСОБА_5 . Автомобіль разом із зброєю приїхав в Сумську область на перегрузку біля населеного пункту Недригайлів. Зброю перевантажували в іншу машину батальйону матеріального забезпечення приблизно в 21 годині 17.12.2024. Хто саме був водієм машини, в яку перевантажували, і її номер старший лейтенант ОСОБА_6 не пам`ятає. На місці були ОСОБА_5 і комірник групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення ОСОБА_3 . Автомобіль зі зброєю приїхав близько 22 години 17.12.2024 на вивантаження у тимчасове місце зберігання, на якому були присутні старший лейтенант ОСОБА_6 і старший лейтенант ОСОБА_7 , а також комірник групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення ОСОБА_2 та військовослужбовці із батальйону матеріально забезпечення (хто вони саме, інформації не має).

Боєприпаси і зброю, яку вивантажували підчас вивантаження рахували на місці, 30 картонних коробок були занесені і поставлені в кінець складу в одну із кліток, де знаходилися інші боєприпаси. Зброю та боєприпаси вивантажували безпосередньо в один і той же склад. Старший лейтенант ОСОБА_6 02.01.25 року проводив щомісячну звірку на тимчасовому місці зберігання о 12 годині дня, тоді і було виявлено нестачу гвинтівки НОМЕР_4 калібру М26 із серійним номером СС007406. Картку обліку вкраденої (втраченої) зброї старший лейтенант ОСОБА_6 відпрацював після завершення проведення всіх перевірок на тимчасовому місці зберігання.

Дослідивши надані пояснення, суд зазначає, що переміщення гвинтівок М26 здійснювалось у присутності позивача та після їх вивантаження на новому місці зберігання у Сумській області він здійснив їх перерахунок. Наявність 30 коробок з цими гвинтівками та їх вивантаження в кінець складу в одну із кліток підтвердив також начальник служби засобів ближнього бою та розвідки військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_16 . Позивач у поясненнях підтвердив, що особисто закривав та опечатував склад.

Підсумовуючи наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач фактично та документально підтвердив отримання на відповідальне зберігання наведені гвинтівки, в тому числі гвинтівку 12 калібру М26 із серійним номером СС007406, тому викладені в адміністративному позові твердження про неповноту проведення службового розслідування та втрату гвинтівки з вини інших осіб, судом відхиляються. Позивач не надав доказів звернення до керівництва військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо проникнення до місць зберігання зброї сторонніх осіб без його відома.

При цьому, суд критично оцінює викладені позивачем у рапорті від 10.05.2025 відомості про залишення складу без контролю та заперечення щодо підпису накладної про отримання зброї, оскільки ці твердження викладені позивачем після завершення службового розслідування та притягнення позивача до відповідальності наказом від 21.04.2025.

Також необґрунтованими є посилання позивача на норми пункту 3.2.40 Положення №300, в частині притягнення до відповідальності саме начальника складу, оскільки з наведених норм Інструкції № 440 вбачається, що тимчасове покладення обов`язків начальника складу може бути здійснено на іншу матеріально відповідальну особу. Оскільки на позивача фактично покладено обов`язки здійснення приймання, обліку та зберігання зброї на новому місці розміщення, тому саме він несе відповідальність за її схоронність та нестачу, а не безпосереднє керівництво. Отже, вина позивача у створенні нестачі зброї є доведеною матеріалами службового розслідування.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон № 160-IX).

У розумінні ст. 2 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Із визначення указаних правових категорій випливає, що настання матеріальної відповідальності пов`язано законодавцем із таким складом протиправного діяння, структурними елементами якого є:

1) виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або виконання військовослужбовцем службових обов`язків;

2) настання збитків, зокрема у формі нестачі майна;

3) існування прямого безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діянням військовослужбовця та виникненням збитків;

4) вина військовослужбовця у настанні збитків.

Указане підтверджується положеннями ч.1 ст. 3 Закону №160-ІХ, де зазначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність і положеннями ч. 2 ст. 3 Закону №160-ІХ, відповідно до якої умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність (ст.5 Закону №160-ІХ), повну матеріальну відповідальність (ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ), підвищену матеріальну відповідальність (ч.3 ст.6 Закону №160-ІХ).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Отже, кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

У силу ч. 2 ст. 8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Отже, виявлення факту завдання державі шкоди згідно з прямою вказівкою закону безальтернативно призводить до прийняття компетентною військовою особою рішення з приводу призначення службового розслідування.

Частиною 1 ст. 7 Закону №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону №160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Згідно з ч. 7 ст. 8 Закону №160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

За правилами ч. 8 ст. 8 Закону №160-ІХ у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Оскільки ст. 5 та ст. 6 Закону №160-ІХ законодавець виокремив обмежену матеріальну відповідальність військовослужбовця від повної матеріальної відповідальності військовослужбовця, то управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу застосування до військовослужбовця міри юридичної відповідальності саме у вигляді повної матеріальної відповідальності повинно узгоджуватись із вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, відповідати критерію обґрунтованості.

Тому матеріали службового розслідування та наказ суб`єкта владних повноважень про накладення на військовослужбовця повної матеріальної відповідальності повинні містити обґрунтування розміру відшкодування завданої шкоди на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2025 №112 залишкова вартість гвинтівки 12 калібру М26 із серійним номером СС007406, становить 19920,60 грн. З урахуванням цього відповідач в оскарженому наказі застосував до позивача матеріальну відповідальність в десятикратному розмірі від залишкової вартості гвинтівки, що становить 199206 грн.

У цьому контексті суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 160-IX особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 604 «Про затвердження переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості» визначає, що у кратному співвідношенні до вартості зброї відшкодовується нестача або розкрадання вогнепальної зброї калібром до 30 мм. При цьому, вказано, що така нестача відшкодовується винними особами у десятикратному співвідношенні до їх вартості. Однак, суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 6 Закону № 160-IX не наділяє Кабінет Міністрів України визначати розмір шкоди завданої нестачею зброї, натомість лише передбачає повноваження щодо визначення її переліку.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За наведених обставин, до позивача не може бути застосовано матеріальну відповідальність у десятикратному співвідношенні до вартості зброї, оскільки застосування такого розміру матеріальної відповідальності у всіх випадках її застосування, не передбачено нормами закону.

Вказане в ч. 3 ст. 6 Закону № 160-IX формулювання «не більше десятикратного розміру» означає, що такий розмір є максимальною позначкою величини шкоди, яка може бути стягнута з військовослужбовця. Однак, матеріали службового розслідування не містять відомостей, що вина позивача у створенні нестачі зброї проявляється у формі прямого умислу. Отже, відповідач в оскарженому наказі не обґрунтував застосування максимально можливого розміру матеріальної відповідальності до позивача, тому на переконання суду до позивача може бути застосована відповідальність у двократному розмірі вартості заподіяної шкоди, що становить 39841,20 грн. (19920,60х2). Вказане є підставою для скасування п. 4.1 наказу від 21.04.2025 № 1655 в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності та стягнення шкоди в розмірі 159364,80 грн. (199206-39841,20).

Вирішуючи питання про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, суд виходить з такого.

Згідно статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Згідно зі ст.ст. 1, 2, 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

За змістом положень ст. 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

За змістом положень ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі – Порядок №608).

Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок №608.

За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І Порядку №608 (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин):

виконавська дисципліна - належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями службових обов`язків, наказів Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, командирів (начальників), доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин);

службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення;

службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №608).

Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (стаття 98 Дисциплінарного статуту).

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що кожен військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бездоганно та неухильно додержуватись порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, що становить сутність військової дисципліни. При цьому, суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, на військовослужбовця може бути накладено владою командира дисциплінарне стягнення.

Суд зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків, форму вини тощо.

Обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення в повній мірі узгоджується зі значимістю вчиненого позивачем порушення службових обов`язків, тому враховуючи, що під час судового розгляду спору підтверджено вину позивача у скоєнні порушення службових обов`язків, суд дійшов висновку, що оскаржений наказ в частині застосування дисциплінарного стягнення обґрунтованим та справедливим.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 4.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 № 1655 в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності та стягнення шкоди в розмірі 159364,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО