Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №580/12394/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року справа № 580/12394/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стеблівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

06 листопада 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Стеблівської селищної ради, в якому позивач просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Стеблівської селищної ради ( код ЄДРПОУ 26324177) щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25.08.2025 р. про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельної ділянки площею 0,0707 га ( кадастровий номер 7122555500:05:001:0049 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 ;

2) зобов`язати Себлівську селищну раду ( код ЄДРПОУ 26324177) затвердити технічну документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0,0707 га ( кадастровий номер 7122555500:05:001:0049 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. За правилами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України такими підставами є лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо. У той же час, Відповідачем надано лист-відмову, який не містить пояснень із вказівкою на конкретні невідповідності.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву та подав суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Зокрема зазначив, що під час виготовлення технічної документації із землеустрою розробник повинен виконати відповідний план заходів та в подальшому внести зміни до відомостей ДЗК, що передбачено законом, про те, по факту межові знаки відсутні, кадастровий план складено на земельну ділянку - не фактичну, а яка в іншій конфігурації, геодезичне встановлення меж в натурі на місцевості не проведено, бо це неможливо здійснити без згоди суміжних землекористувачів; межі не погоджено з суміжними власниками та землекористувачами ні з органам місцевого самоврядування, який є розпорядником земель і є власником земель комунальної власності; по данихданої документації та внесених змін відбулось захоплення проходу земель загального користування між домоволодіннями позивачки ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 АДРЕСА_2 . Тобто, в даному випадку міститься недороблена документація із землеустрою на підставі якої внесені зміни до відомостей ДЗК, що суперечить постанові КМУ від 17 жовтня 2012р. №1051, а саме п.107, 110-2, 118, де Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач просить позов задовольнити.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

09 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Приватного підприємства «ФОРАС-ЛЕНД» з заявою виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для внесення відомостей до автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру, на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0707 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

ПП «Форас-Ленд» розроблена вище зазначена документація із землеустрою, та внесені відомості до Державного земельного кадастру, земельній ділянці площею 0,0707 га присвоєно кадастровий номер 7122555500:05:001:0049.

ОСОБА_1 – від імені якої діяв ОСОБА_3 , звернулася з клопотанням №230 від 25.08.2025 до Стеблівської селищної ради та просила:

1. затвердити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка) яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 ;

2. передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0707 га ( кадастровий номер 7122555500:05:001:0049 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 .

Стеблівська селищна рада листом № 02-22/785 від 26.08.2025 повідомила, що факти в клопотанні №230 від 25.08.2025 не відповідають дійсності, оскільки громадянка ОСОБА_1 звернулася до приватного підприємства «ФОРАС ЛЕНД» для виготовлення технічної документації щодо зміни меж земельної ділянки площею 0,0707 га з кадастровим номером 7122555500:05:001:0049, але приховала від розробника наявність суміжної території загального користування шириною 1 м із сусіднім домоволодінням за адресою АДРЕСА_2 , що призводить до порушення прав суміжних власників, зокрема через включення до нових меж бетонної відмостки сусіднього будинку; попередня технічна документація від 11.04.2024 була затверджена рішенням ради №46-11/VIII від 08.07.2024 та передана їй у власність, але скасована рішенням №48-7/VIII від 06.09.2024 за її ж зверненням від 05.08.2024; посилаючись на статтю 118 Земельного кодексу України, яка регулює процедуру приватизації без дозволу на розробку документації, та статтю 8 Закону України «Про звернення громадян» щодо повторних звернень, клопотання не розглядатиметься по суті як повторне; для запобігання порушенням прав сусідів рекомендується привести межі ділянки у відповідність до документації від 11.04.2024, з доданим витягом з Державного земельного кадастру.

Відповідно до звернення ОСОБА_1 від 05.08.2024 року рішення Стеблівської селищної ради 46-1 Will від 08.07.2024 року було скасоване в частині затвердження та передачі їй в приватну власність земельної ділянки площею 0,0707 газ кадастровим номером 7122555500:05:001:0049, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідним рішенням Стеблівської селищної ради № 48-7/VIII від 06.09.2024 року.

Перед зверненням до приватного підприємства «ФОРАС-ЛЕНД» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 0,0707 га з кадастровим номером 7122555500:05:001:0049, для зміни конфігурації меж громадянка ОСОБА_1 05.08.2024 року звернулась до виконавчого комітету Стеблівської селищної ради із запитом «Про правомірність використання суміжним землекористувачем земельної ділянки для проведення благоустрою свого домоволодіння». Виконавчим комітетом було роз`яснено гр. ОСОБА_1 , що документального підтвердження розмежування території на два домогосподарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у виконавчому комітеті немає. Тому, для врегулювання спору було прийняте рішення виконавчим комітетом про погодження наміру для доступу, облаштування, догляду та благоустрою домоволодінь обох заявників в зв`язку із щільністю забудови. Враховуючи інтереси суміжних домогосподарств, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , виконавчий комітет селищної ради погодив наміри обох власників зазначених домогосподарств спільно використовувати суміжну територію між домогосподарствами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для облаштування, догляду та благоустрою своїх домоволодінь за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності.

ОСОБА_1 повідомлено, що документального підтвердження приналежності суміжної території конкретним домогосподарствам, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у виконавчому комітеті немає.

Аналіз зазначених фактів свідчить про те, що громадянка ОСОБА_1 свідомо під час повторної розробки землевпорядної документації приховала від розробника той факт, що між її домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 та суміжним домоволодінням за адресою АДРЕСА_2 існує суміжна територія загального користування шириною Іметр. Приватне підприємство «ФОРАС-ЛЕІІД» під час проведення кадастрової зйомки не могло не звернути уваги на те, що у нові межі земельної ділянки площею 0,0707 га з кадастровим номером 7122555500:05:001:0049 потрапляє бетонна відмостка будинку суміжного домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , чим порушуються права суміжних власників.

Отже враховуючи вищевикладене, а також той факт що подібне звернення гр. ОСОБА_1 , вже розглядалось по суті на черговій сесії Стеблівської селищної ради та куруючись статтею 8 Закону України «Про звернення громадян», звертаємо Вашу увагу, що клопотання №230 від 25.08.25 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» в інтересах ОСОБА_1 розглядатись не буде.

Вказані дії відповідача, послугували підставою для звернення позивача до Черкаського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно статей 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України «Про землеустрій» 22.05.2003 № 858-IV (далі Закон № 858-IV) .

Відповідно до статті 25 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження, а також розмежування повноважень органів виконавчої влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно із статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою, зокрема, є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною другою статті 55 Закону № 858-IV визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Згідно статті 30 Закону № 858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

За приписами частини першої статті 123 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями статтею 186 ЗК України.

Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Згідно частини сьомої статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Згідно частини восьмої статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно частини десятої статті 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, надання земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування. Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 1, 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Таким чином, станом на теперішній час, вирішення питання про погодження та затвердження або відмову у погодженні та затвердженні документації із землеустрою належить до компетенції органу місцевого самоврядування під час пленарного засідання, яким в даному випадку є Стеблівська селищна рада.

Однак, у спірному випадку відповідачем не здійснено розгляд клопотання позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність у передбачений законом спосіб, а саме, не прийнято по суті жодного з рішень - щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмови у його затвердженні.

На думку суду, рішення щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмови у його затвердженні органом місцевого самоврядування є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

В той же час, суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 та враховується судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Тобто, оскільки відповідач за результатами розгляду клопотання позивача одне з передбачених частиною десятою статті 186 ЗК України рішень не прийняв, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність не прийнявши рішення за наслідками розгляду клопотання позивача від 25.08.2025 №230.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом. Зазначену правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі N 819/654/17.

Отже, наявні підстави для зобов`язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.08.2025 №230 та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Стеблівської селищної ради щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25.08.2025 №230.

Зобов`язати Стеблівську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.08.2025 №230 та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стеблівської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА