Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №380/11940/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 рокусправа № 380/11940/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05 червня 2025 року №1798-АД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 »;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, зокрема, премії за травень 2025 року без застосування обмежень, визначених пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05 червня 2025 року №1798-АД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 », з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2025 №1798-АД його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Позивач не погоджується із оскаржуваним наказом відповідача та вважає його протиправним, оскільки відповідачем не відбиралось пояснень у позивача щодо причин його відсутності 29.05.2025 у місці постійної дислокації військової частини.

Вважає, що відсутні докази, з яких можна встановити порушення ним службової дисципліни про його відсутність в місці тимчасового розташування під час проведення перевірки особового складу 29.05.2025, відтак відповідачем не доведено вчинення відповідного дисциплінарного проступку. Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, на думку позивача, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Зауважує, що якби відповідач відібрав у нього пояснення, то дізнався б про той факт, що 29.05.2025 позивач звертався за медичною допомогою до фельдшерсько-акушерського пункту у селі Дубровиця, оскільки відчував загальну слабкість та мав високий тиск. Крім цього, командування Військової частини НОМЕР_2 не повідомляло позивачу про необхідність 29.05.2025 прибути у місце постійної дислокації даної військової частини.

На думку позивача, скасування оскаржуваного наказу відповідача призводить до необхідності донарахування йому премії у розмірі 10%, які були стягнуті із його грошового забезпечення на підставі такого оскаржуваного наказу.

Ухвалою суду від 17.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що позивач 29.05.2025 не виконав усне розпорядження командира полку та не прибув до військової частини НОМЕР_2 , внаслідок чого наказом від 05.06.2025 №1798-АД його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «догана».

Вважає, що своїми діями позивач порушив військову дисципліну та не виконав розпорядження командира полку. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 є законним та виданим командиром(начальником) в межах повноважень.

Щодо проведення службового розслідування, відповідач зазначає, що відповідно до ст. ст. 83, 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування може передувати притягненню військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, а не є обов`язковим. Командир військової частини наділений дисциплінарною владою для прийняття рішень щодо притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності. Вважає посилання сторони захисту щодо обов`язковості проведення службового розслідування помилковими, оскільки не такі ґрунтується на нормах права.

Відповідач також вказує, що відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. Проте, позивач не повідомляв командування військової частини про неможливість виконання наказу та неможливість прибуття; довідку к підставу для підтвердження поважних причин не подавав. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем.

Рапортом від 31.05.2025 т.в.о. начальника штабу – заступник командира Військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_2 доповів командиру Військової частини НОМЕР_2 про те, що 29 травня 2025 року військовослужбовець військової служби за контрактом начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_4 майор ОСОБА_1 , порушив розпорядок дня військової частини НОМЕР_2 . Вказаним рапортом запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 та накласти дисциплінарне стягнення «догана».

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2025 №1798-АД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 », за порушення вимог статей 11, 16, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та у відповідності до пункту «б» частини 1 статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовця військової служби за контрактом осіб офіцерського складу начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «догана».

На підставі пункту 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцю військової служби за контрактом осіб офіцерського складу начальнику служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_1 наказано виплатити щомісячну премію за травень місяць 2025 року в розмірі 90%.

Відповідно до вказаного наказу, позивач 29.05.2025 відповідно до усного розпорядження командира полку не прибув до військової частини НОМЕР_2 та порушив розпорядок дня частини.

Вважаючи протиправним наказ відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України».

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (надалі- Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

За змістом пункту 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем, своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, б) догана.

Згідно матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2025 №1798-АД, за порушення вимог статей 11, 16, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та у відповідності до пункту «б» частини 1 статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовця військової служби за контрактом осіб офіцерського складу начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення – догана.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало невиконання ним усного розпорядження командира полку, неприбуття 29.05.2025 до військової частини НОМЕР_2 та порушення розпорядку дня частини.

Згідно оскаржуваного наказу, відповідно до усного розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 від 21.05.2025, щодо посилення контролю, в особливий період, підрозділів військової частини в районах їх розташування, командиром військової частини НОМЕР_2 було видано розпорядження від 21.05.2025 №163, щодо здійснення постійного контролю за своєчасним виконанням заходів повсякденної діяльності згідно розпорядку дня, несення служби добовим нарядом і підтримання внутрішнього порядку.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV (далі – Статут внутрішньої служби, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Як встановлено нормами ст. ст. 30, 31 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до ст. ст. 35-37 накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Згідно ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Позивач не заперечує факт ознайомлення із розпорядженнями командування щодо посилення контролю, в особливий період, підрозділів військової частини в районах їх розташування та щодо здійснення постійного контролю за своєчасним виконанням заходів повсякденної діяльності згідно розпорядку дня, несення служби добовим нарядом і підтримання внутрішнього порядку; факт неприбуття 29.05.2025 до військової частини НОМЕР_2 та факт порушення розпорядку дня частини.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що 29.05.2025 він звертався за медичною допомогою до фельдшерсько-акушерського пункту у с. Дубровиця у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, оскільки позивачем не надано доказів дотримання ним вимог ч. 3 ст. 37 Статуту внутрішньої служби щодо обов`язку доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові) щодо неможливості виконання усних розпоряджень командування та неможливості прибуття 29.05.2025 до військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем безпосередньому командиру довідки Акушерського пункту с. Дубровиця Яворівського району Львівської області від 29.05.2025 щодо звернення за медичною допомогою.

Твердження позивача про відсутність в матеріалах справи доказів, з яких можна встановити порушення позивачем службової дисципліни про відсутність останнього в місці тимчасового розташування під час проведення перевірки особового складу 29.05.2025 року спростовуються наявною в матеріалах справи копією рапорту від 31.05.2025 т.в.о. начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 .

Щодо не отримання пояснень від позивача, суд зазначає, що пояснення відбираються в межах дисциплінарного провадження, яке проводиться відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 за № 1503/31371.

В даному випадку відповідачем не проводилось службове розслідування відносно позивача.

У постанові від 22.11.2019 у справі №815/1051/16 Верховний Суд зробив правові висновки, що відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Зазначена норма не встановлює обов`язку проведення службового розслідування до прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення.

Суд наголошує, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

При цьому, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення, у тому числі, дисциплінарне стягнення може бути оголошено усно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі №1.380.2019.000616.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що відповідачем при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення були враховані та дотримані правові норми, які регламентують підстави та порядок притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, вид застосованого дисциплінарного стягнення та умови його застосування, а також дотримано гарантії прав позивача, як військовослужбовця, під час застосування уповноваженим суб`єктом дисциплінарного стягнення. Тобто, відповідач діяв законно, обґрунтовано, добросовісно та неупереджено, в межах повноважень та у порядку визначеному Дисциплінарним статутом.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову – ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 14.01.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович