Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №320/22290/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року справа №320/22290/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: У червні 2025 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладене у листі від 09.04.2025 за №2600-0308-8/63105 про відмову у здійсненні перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії за вислугою років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату, починаючи з березня 2024 року, пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001, що діяла на час призначення позивачу пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі Довідки Офісу Генерального прокурора від 04.04.2024 за №21-93 зп, завіреною підписом керівника Офісу Генерального прокурора та виконуючої обов`язки головного бухгалтера Офісу з зазначенням усіх складових розміру заробітної плати в сумі 95974,66, без обмеження граничного розміру пенсії та з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.01.2006 його звільнено з органів прокуратури за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону №1789-XII від 05.11.1991). Після звільнення Оболонським районним управлінням Пенсійного фонду м. Києва позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Перерахунок пенсій працівників прокуратури, за твердженням позивача, здійснюється на підставі довідок, виданих Генеральною прокуратурою України (зараз Офіс Генерального прокурора), із зазначенням складових заробітної плати за відповідною посадою.

Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018, 2807/19), яким визнано неконституційним положення частини 12 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у редакції зі змінами, що делегувала Кабінету Міністрів України визначення умов і порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Унаслідок цього, на думку позивача, з 13.12.2019 підлягає застосуванню первинна редакція частини 20 статті 86 Закону №1697-VII, яка передбачає перерахунок призначених пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорських працівників на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників на момент виникнення права на перерахунок, з проведенням такого перерахунку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому настали обставини для зміни розміру пенсії, та можливістю виплати різниці за минулий час не більш як за 12 місяців.

Позивач також зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 (справа №1-223/2018) визнано неконституційним положення пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України в частині застосування статті 81 Закону України "Про прокуратуру" у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відтак, на переконання позивача, з 26.03.2020 розмір заробітної плати працівникам органів прокуратури визначається безпосередньо статтею 81 Закону "Про прокуратуру", що спричинило істотну зміну складових заробітної плати та створило для нього право на перерахунок пенсії щонайменше з 01.04.2020, а в подальшому кожного разу після збільшення посадових окладів.

З метою здійснення перерахунку пенсії, позивач 12.03.2024 звернувся до Генерального прокурора з проханням видати довідку про розмір заробітної плати за відповідною посадою з урахуванням підвищень згідно з частиною 3 статті 81 Закону "Про прокуратуру" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Офіс Генерального прокурора надіслав позивачу довідку встановленої форми від 03.04.2024 №21-93 зп, засвідчену керівником Офісу та в.о. головного бухгалтера, з указанням усіх складових заробітної плати у сумі 95 974,66 грн для перерахунку раніше призначеної пенсії. 17.03.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії з березня 2024 року виходячи з 90% від зазначеної в довідці суми місячної заробітної плати, з якої сплачено ЄСВ, за нормами, чинними на 06.09.2017.

Листом від 09.04.2025 №2600-0308-8/63105 ГУ ПФУ в м. Києві відмовило у перерахунку, посилаючись на відсутність правових підстав для проведення перерахунку в розмірі 90% від місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру, а також на недоцільність перерахунку з березня 2024 року з огляду на те, що позивач отримує пенсію за вислугу років, перераховану за рішенням суду, у розмірі 25 917,19 грн. Позивач вважає таку відмову протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить наведеним рішенням Конституційного Суду України і первинній редакції частини 20 статті 86 Закону "Про прокуратуру".

Окремо позивач вказує, що обмеження максимального розміру пенсії не застосовується до нього, оскільки відповідні положення були введені Законом України від 24.12.2015 №911-VIII і, згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, поширюються лише на пенсії, призначені з 01.01.2016; позивачу ж пенсію призначено 10.01.2006. Такий підхід, на його думку, узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2019 у справі №360/1428/17, а також із положеннями статей 21, 22, 46, 58, 64 Конституції України, які забороняють звуження змісту та обсягу вже існуючих прав і гарантують незворотність дії законів у часі, якщо вони не пом`якшують відповідальність.

Позивач посилається на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 08.08.2016 у справі №753/12282/16-а, якою пенсійний орган зобов`язано здійснювати йому перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 90% від місячної (чинної) зарплати за відповідною посадою, без обмеження максимального розміру пенсії, що, на переконання позивача, має преюдиційне значення відповідно до частин 3, 4 статті 78 КАС України та не потребує додаткового доказування у цій справі.

Аналізуючи посилання ГУ ПФУ на положення законів про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 щодо застосування понижуючих коефіцієнтів до частини пенсійних виплат, яка перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, позивач стверджує, що: по-перше, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури є предметом спеціального правового регулювання Закону України "Про прокуратуру" (lex specialis), і норми закону про Державний бюджет (lex generalis) не можуть змінювати чи звужувати обсяг прав, встановлених спеціальним законом; по-друге, закон про Державний бюджет не має предмета регулювання, який дозволяє скасовувати або коригувати гарантії, форми та види пенсійного забезпечення, визначені іншими законами; по-третє, делегування виконавчій владі повноважень щодо визначення умов і порядку перерахунку пенсій прокурорів суперечить Конституції України та встановленим рішеннями Конституційного Суду правовим позиціям щодо недопустимості втручання Кабінету Міністрів України в регулювання основ соціального захисту, що мають визначатися виключно законом.

Позивач наголошує, що у 2025 році ГУ ПФУ фактично зменшило йому розмір пенсії порівняно з 2024 роком (зокрема, зазначає нарахування: у січні - 24 763,59 грн, у лютому - 24 804,64 грн, у березні - 24 891,06 грн, у квітні - 24 763,59 грн), що позивач оцінює як незаконне зниження виплат усупереч його праву на перерахунок за частиною 20 статті 86 Закону "Про прокуратуру" та без застосування будь-яких обмежень максимального розміру.

Узагальнюючи наведене, позивач вважає, що з березня 2024 року в нього наявне беззаперечне право на перерахунок і виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 03.04.2024 №21-93 зп (95 974,66 грн), без обмеження максимального розміру та без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025. За твердженням позивача, відмова ГУ ПФУ у перерахунку є протиправною, а забезпечення цього права становить сутність взятих державою на себе зобов`язань щодо соціального захисту працівників прокуратури. У зв`язку з цим позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення (лист) ГУ ПФУ від 09.04.2025 №2600-0308-8/63105 про відмову в перерахунку; зобов`язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії з березня 2024 року за зазначеними критеріями, з урахуванням раніше проведених виплат. Позивач додатково посилається на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як на гарантію ефективного засобу правового захисту, що має забезпечувати поновлення порушеного права та фактичне досягнення бажаного результату.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від відповідача.

08.07.2025 на адресу суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшло листування з позивачем та копія Положення про відповідача.

16.07.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на перевірку легальності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а не на забезпечення ефективності управління чи підміну дискреційних повноважень органів влади. Суд, як правозастосовуючий орган, не може створювати нові правові норми чи підміняти собою органи виконавчої влади, а має діяти виключно в межах закону. Відповідач посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13, де наголошено на неможливості суду приймати замість державного органу рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки щодо питань, що належать до компетенції такого органу.

Відповідач вказує, що пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих до 15.07.2015 регулювалося статтею 50-1 Закону України №1789-XII, яка передбачала призначення пенсії у розмірі 80% від місячної заробітної плати з можливістю збільшення до 90% залежно від стажу. Однак із набранням чинності Законом України №1697-VII від 14.10.2014, який вступив у силу 15.07.2015, пенсійне забезпечення працівників прокуратури почало регулюватися статтею 86 цього Закону. Відповідно до положень цього Закону пенсія за вислугу років призначається у розмірі 60% від місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний соціальний внесок. Частина 20 статті 86 Закону передбачає перерахунок пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, але порядок і умови такого перерахунку мають відповідати чинному законодавству.

Відповідач наголошує, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тому до правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватися саме норми цього Закону. Відповідач посилається на правові висновки Конституційного Суду України, які підтверджують, що дія закону поширюється лише на ті правовідносини, які виникли після набуття ним чинності. Таким чином, при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватися відсоткове значення, визначене чинним законом, тобто 60%, а не 90%, як це було передбачено попереднім законодавством.

Відповідач також зазначає, що застосування різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру пенсії для осіб, яким вона призначена за різними законами, порушує принцип єдиного статусу прокурорів та справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури. Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 сформував правовий висновок, що до правовідносин щодо перерахунку пенсії після набрання чинності Законом №1697-VII застосовуються виключно його норми, зокрема частина 2 статті 86, яка встановлює розмір пенсії у 60% від місячної заробітної плати.

Крім того, відповідач посилається на положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким встановлено максимальний розмір пенсії - не більше десяти прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність. Відповідач наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії поширюється на перераховані пенсії, у тому числі прокурорські, і його застосування є необхідним для забезпечення принципів справедливості та недопущення дискримінації між різними категоріями пенсіонерів. Судова практика, зокрема постанова Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №580/2343/19, підтверджує, що відсутність такого обмеження може призвести до порушення балансу та створення непрямої дискримінації.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не має правових підстав для перерахунку пенсії у розмірі 90% від місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру. Відповідач наполягає, що застосування норм чинного Закону №1697-VII та положень законодавства про реформування пенсійної системи є обов`язковим, а відмова у проведенні перерахунку відповідає вимогам закону та принципам правової визначеності.

17.07.2025 на адресу суду від відповідача надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача (137 арк.).

18.07.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач наголошує, що аргументи відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства. Позивач зазначає, що його право на пенсійне забезпечення було визначене статтею 50-1 Закону України №1789-XII "Про прокуратуру" у редакції, чинній на момент призначення пенсії, яка передбачала розмір пенсії у 90% від місячного заробітку. Подальші зміни до законодавства, зокрема внесені Законом №76-VIII від 28.12.2014 та Законом №1697-VII від 14.10.2014, які делегували Кабінету Міністрів України право визначати порядок перерахунку пенсій прокурорів, були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019. Відтак, на думку позивача, з цієї дати застосуванню підлягає первинна редакція частини 20 статті 86 Закону №1697-VII, яка передбачає перерахунок пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.

Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема постанови від 04.02.2019 у справі №240/5401/18 та від 03.05.2018 у справі №308/11498/16, де зазначено, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, тоді як відсоткове значення, визначене при призначенні пенсії, залишається незмінним. Таким чином, позивач наполягає, що його пенсія має перераховуватися виходячи з 90% місячного заробітку, як це було встановлено при первинному призначенні. Позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №360/1428/17, якою підтверджено, що обмеження максимального розміру пенсії, запроваджене Законом №911-VIII від 24.12.2015, не поширюється на осіб, яким пенсія була призначена до 01.01.2016, а отже, не може застосовуватися до нього.

Позивач наголошує, що звуження змісту та обсягу його конституційних прав є недопустимим, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018, де визначено, що при ухваленні нових законів чи внесенні змін до чинних не допускається порушення сутності існуючих прав. Позивач підкреслює принцип верховенства права та правової визначеності, які вимагають стабільності та передбачуваності правових норм, а також дотримання державою взятих на себе зобов`язань. Позивач зазначає, що у 2016 році за аналогічних підстав суд уже зобов`язав пенсійний орган провести йому перерахунок пенсії виходячи з 90% місячного заробітку без обмеження максимального розміру, і ці обставини мають преюдиційне значення відповідно до частини 4 статті 78 КАС України.

Окремо позивач звертає увагу на те, що посилання відповідача на закони про Державний бюджет України на 2024 та 20 25 роки, а також на постанову Кабінету Міністрів України щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, є неправомірними, стверджуючи, що ці акти не можуть змінювати чи звужувати його право на пенсійне забезпечення, гарантоване спеціальним законом - Законом України "Про прокуратуру". Позивач наголошує, що навіть у період воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022, конституційне право на соціальний захист, закріплене статтею 46 Конституції України, не було обмежене, а тому держава зобов`язана забезпечувати його реалізацію у повному обсязі.

Таким чином, позивач наполягає, що він має право на перерахунок пенсії з березня 2024 року виходячи з 90% місячного заробітку за відповідною посадою, без обмеження максимального розміру та без застосування будь-яких понижуючих коефіцієнтів, а відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку є протиправною.

25.12.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про відвід судді від розгляду справи №320/22290/25 від 25.12.2025. Вказану заяву передано судді Кушновій А.О. 25.12.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 визнано відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі №320/22290/25 необґрунтованим. Матеріали адміністративної справи №320/22290/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 29.12.2025 вирішення питання про відвід судді Кушнової А.О. передано судді Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 (суддя Білоус А.Ю.) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кушнової А.О. Передано адміністративну справу №320/22290/25 для продовження розгляду.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

10.01.2006 наказом Генерального прокурора України №19ц ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було звільнено з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів органами державної податкової служби - начальника відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів органами державної податкової служби Головного управління нагляду за додержанням законів органами державної податкової служби та на транспорті за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та статті 38 КЗпП України.

Оболонським районним управлінням Пенсійного фонду м. Києва позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону від 05.11.1991 №1789-XII) у розмірі 90% місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Перерахунок таких пенсій здійснювався на підставі довідок Генеральної прокуратури України про розмір заробітної плати за відповідною посадою.

13.12.2019 Конституційний Суд України рішенням №7-р(II)/2019 визнав неконституційним положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, яким умови та порядок перерахунку пенсій прокурорів визначалися Кабінетом Міністрів України. Внаслідок цього підлягала застосуванню первинна редакція частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", яка передбачала перерахунок пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.

12.03.2024 позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою про видачу довідки про розмір заробітної плати за відповідною посадою з урахуванням підвищення посадових окладів відповідно до частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з метою перерахунку пенсії станом на 01.01.2024.

Офіс Генерального прокурора листом від 05.04.2024 №21-656ВИХ надав позивачу довідку від 03.04.2024 №21-93зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. У зазначеній довідці, складеній відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020, визначено розмір заробітної плати за нормами, чинними на 01.01.2022, із зазначенням усіх складових, який становить 95 974,66 грн.

17.03.2025 позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву з доданою довідкою Офісу Генерального прокурора, в якій просив у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» здійснити перерахунок його пенсії з березня 2024 року у розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою, без обмеження максимального розміру, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.

09.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом №2600-0308-8/63105 відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, мотивуючи відсутністю правових підстав для проведення перерахунку у розмірі 90% від місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру, а також недоцільністю проведення такого перерахунку з березня 2024 року.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України "Про прокуратуру": до 15 липня 2015 року - Закон №1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).

Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ.

Так, за частиною 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною 13 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ).

Надалі 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ, згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон №1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Частиною 20 статті 86 Закону №1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі №825/506/18 (Пз/9901/16/18).

Відтак, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру"; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Водночас впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Однак, рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно із пунктом 21 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.

Предметом спору у справі, що розглядається, є право позивача як особи, якій призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури на підставі Постанови КМУ №657 від 30.08.2017 без обмеження її максимальним розміром пенсії, після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 14 вересня 2020 року ухвалено рішення у зразковій справі №560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року.

Верховний Суд визначив наступні ознаки типової справи:

а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII;

б) відповідач - територіальні органи Пенсійного фонду України;

в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ або статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII;

г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019.

Також Судом зазначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ або статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.

Враховуючи предмет спору у справі, що розглядається, та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд доходить висновку про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №560/2120/20.

Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №560/2120/20, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

За результатом розгляду зразкової справи №560/2120/20 Верховним Судом зроблено висновок про те, що з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657); такі пенсії перераховуються з 13.12.2019.

З огляду на встановлені обставини справи, а також висновки, які зроблені Верховним Судом у зразковій справі №560/2120/20, суд вважає необґрунтованими аргументи відповідача про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії після прийняття Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 від 13.12.2019.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 04.04.2024 за №21-93 зп.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач 12.03.2024 звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою про видачу довідки про розмір заробітної плати станом на 01.01.2024 для подальшого перерахунку пенсії.

Листом від 05.04.2024 №21-658вих-24 Офіс Генерального прокурора повідомив, що підвищення посадових окладів прокурорів у 2024 році не відбулось, а останнє підвищення мало місце станом на 01.01.2022. У зв`язку з цим позивачу було видано довідку про заробітну плату саме за нормами, чинними на 01.01.2022, із зазначенням усіх складових у сумі 95 974,66 грн.

Відповідно до частини 12 статті 86 Закону №1697-VII у первинній редакції, яка підлягає застосуванню після рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різниця пенсій за минулий час може бути виплачена йому не більше як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. При цьому перерахунок проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, а різниця може бути виплачена не більш як за 12 місяців.

Таким чином, право позивача на перерахунок пенсії виникло з моменту підвищення заробітної плати прокурорів, які працюють за відповідною посадою - тобто з 01.01.2022. Однак позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок 17.03.2025.

З огляду на пряму норму закону та набуттям право на підвищення пенсії з виплатою різниця пенсій за минулий час не більше як за 12 місяців, суд вважає, що позивач має право на перерахунок та виплату йому пенсії на підставі виданої довідки Офісу Генерального прокурора за період, що передує його зверненню до пенсійного органу не більше як за 12 місяців.

Отже, перерахунок та виплата позивачу пенсії може бути здійснена з 17.03.2024.

Такий підхід узгоджується з принципом правової визначеності, оскільки забезпечує баланс між правом позивача на отримання належного пенсійного забезпечення та вимогами закону щодо часових меж реалізації цього права.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром суд зазначає наступне.

Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657. Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у повному обсязі на суму 1211,20 грн.

Керуючись статтями 243 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладене у листі від 09.04.2025 №2600-0308-8/63105 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 04.04.2024 №21-93зп, починаючи з 17.03.2024 з урахуванням раніше проведених виплат.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.