Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №320/59082/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року м. Київ справа №320/59082/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Повч Віолетти Іванівни щодо винесення постанови від 20.11.2025 про закінчення ВП № НОМЕР_1;

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Повч Віолетти Іванівни від 20.11.2025 про закінчення ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №826/1522/18 від 23.10.2019, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва;

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань понесені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень);

4. Встановити судовий контроль за виконанням рішення та зобов`язати Відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 з огляду на те, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/1522/18 виконано не в повному обсязі, натомість державним виконавцем не було вчинено дій щодо перевірки виконання зобов`язальної частини рішення, та виплати усіх передбачених у рішенні виплат.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням приписів ст. 287 КАС України, призначено судове засідання на 18 грудня 2025 року 13:20 год.

У судове засідання сторони не прибули, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що 02.07.2025 на адресу Відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким повідомлено, що згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі № 826/1522/18 Головним управлінням у серпні 2019 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, встановленому судовим рішенням. Виплату заборгованості за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва за період з 21.10.2017 по 31.12.2017 в сумі 7470,37 грн було виплачено у березні 2021 року. 20.11.2025 державним виконавцем, керуючись п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також відповідач звернув увагу на те, що відповідно до відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Крім того, відповідач послався на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №814/2655/14, відповідно до якої суд дійшов висновку, що у державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження відсутні повноваження самостійно визначати розмір перерахунку пенсії та/або ставити під сумнів їх розмір, визначений органом Пенсійного фонду України.

Також відповідач заперечив проти стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення сторін, клопотання позивача, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 в адміністративній справі №826/1522/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: щомісячна додаткова грошова винагорода; грошова допомога на оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; премія згідно ст.27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України: грошова винагорода за безпосередню участь в АТО, починаючи з 21 жовтня 2017 року.

23.10.2019 судом видано виконавчий лис №826/1522/18 у вказаній справі.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві від 04.11.2019 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №826/1588/18, виданого 23.10.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: щомісячна додаткова грошова винагорода; грошова допомога на оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; премія згідно ст. 27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України: грошова винагорода за безпосередню участь в АТО, починаючи з 21 жовтня 2017 року, в якому боржником є ГУ ПФУ в м. Києві, а стягувачем ОСОБА_1 .

Постановою від 06.07.2021 ВП НОМЕР_2 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем вчинені всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» на виконання судового рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича від 06.07.2021 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2.

04.12.2024 постановою старшого державного виконавця Боярчука Олександра Владиславовича відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України м. Київ було відновлено виконавче провадження НОМЕР_2.

13.11.2025 ОСОБА_1 засобами електронної пошти на офіційну електронну адресу відповідача направлено заяву від 08.11.2025 про надання інформації про хід виконавчого провадження № НОМЕР_1.

20.11.2025 на електронну пошту позивача надійшов лист органу ДВС від 20.11.2025, яким повідомлено, що 02.07.2025 на адресу Відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким повідомлено: «Згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі № 826/1522/18 Головним управлінням у серпні 2019 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, встановленому судовим рішенням. Виплату заборгованості за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва за період з 21.10.2017 по 31.12.2017 в сумі 7470,37 грн було виплачено у березні 2021 року.»

20.11.2025 державним виконавцем, керуючись п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись із діями державного виконавця та постановою щодо закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з статтею 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною другою статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі по тексту також Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої статті 13 Закону №1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом частини третьої статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина шоста статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 19 цього Закону сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина п`ята статті 19 Закону).

За змістом частини першої статті 63 Закону №1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що державний виконавець, як суб`єкт владних повноважень, в силу положень Основного Закону, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом №1404-VІІІ. Лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Предметом спору у цій справі є правовідносини щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.11.2025 року у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

Так з матеріалів справи встановлено, що оригінал виконавчого листа № 826/1522/18, виданого 23.10.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва до Відділу не повернуто, 16.04.2025 державним виконавцем направлено вимогу виконавця до Окружного адміністративного суду м. Києва, якою зобов`язано Окружний адміністративний суд м. Києва повернути до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий лист № 826/1522/18, виданий 23.10.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва, який було направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва супровідним листом від 06.07.2021 разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 29.11.2023 № НОМЕР_1.

18.04.2025 на адресу Відділу надійшов лист Київського окружного адміністративного суду разом з оригіналом виконавчого листа № 826/1522/18, виданого 23.10.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва.

22.04.2025 державним виконавцем на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві направлено вимогу щодо надання підтверджуючих даних стосовно виконання рішення суду.

02.07.2025 на адресу Відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким повідомлено: що згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі № 826/1522/18 Головним управлінням у серпні 2019 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, встановленому судовим рішенням. Виплату заборгованості за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва за період з 21.10.2017 по 31.12.2017 в сумі 7470,37 грн було виплачено у березні 2021 року.

20.11.2025 державним виконавцем, керуючись п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Так згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З урахуванням даної норми, державний виконавець немає повноважень на стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, оскільки дане право належить органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Водночас у випадках, коли в рішенні суду не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

Розмір пенсії на виконання судового рішення обчислювався до дати проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, тобто по 31.12.2017 і становив - 8938,93 грн.

За період з 21.10.2017 по 31.12.2017 нараховані кошти в сумі 7470,37 грн, виплату яких було забезпечено у березні 2021 року.

При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду від 21.02.2018 №814/2655/14 прийшов до висновку, що у державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження відсутні повноваження самостійно визначати розмір перерахунку пенсії та/або ставити під сумнів їх розмір, визначений органом Пенсійного фонду України.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що виплата суми боржником у березні 2021 року за період 21.10.2017-31.12.2017 суперечить резолютивній частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/1522/18.

Проте зазначене спростовується самим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/1522/18, резолютивною частиною якого зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: щомісячна додаткова грошова винагорода; грошова допомога на оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; премія згідно ст.27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України: грошова винагорода за безпосередню участь в АТО, починаючи з 21 жовтня 2017 року. При цьому, у рішенні суду не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, отже, період 21.10.2017-31.12.2017 виплати повністю відповідає резолютивній частині рішення. Також позивачем не спростовано факту отримання коштів в сумі 7470,37 в березні 2021 року.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, адже судом не встановлено у межах даної справи порушень прав позивача, спричинених оскаржуваними діями відповідача, а також оскаржуваною постановою.

За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, натомість відповідачем доведено правомірність дій щодо розрахунку пенсійної виплати позивача.

Відтак, позовні вимоги не належать задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.