Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №260/6306/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2026 року м. Ужгород№ 260/6306/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представниці Романюк Ольги Петрівни звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу для призначення грошової допомоги наступні періоди: з 09.01.1985 року по 30.11.2024 роки на посадах: старшої піонервожатої та педагога-організатора Водицької ЗЗОШ І-ІІІ ступенів, як робота, яка дає право на отримання грошової допомоги як працівнику освіти, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій, як працівнику освіти.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою про отримання грошової допомоги як працівнику освіти, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням від 03.07.2025 року №072350012072 відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій. Підставою для відмови пенсійний фонд зазначає те, що не можливо встановити коли заявниця переведена на посаду педагога-організатора, а згідно акту перевірки наказ про переведення з посади старшої піонервожатої на посаду педагога – організатора в книгах наказів не виявлено, а з 01.01.1992 року посада старшої піонервожатої не зараховується до стажу за вислугу років. Зазначає про те, стаж її роботи з 20.04.1991 року по 30.11.2024 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу для виплати грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних пенсії станом на день призначення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, як безпідставних. Заперечуючи проти позову відповідач вказав на те, що ОСОБА_1 на обліку у пенсійному фонді не перебуває та пенсію не отримує. Також вказує на те, що відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Також вказує на те, що до заяви позивачем були надані довідки, які дають право на одержання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 02-44/112 від 21.10.2024, № 02-11/42 від 23.04.2025 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати». Однак, під час їх розгляду не можливо встановити коли позивач була переведена на посаду педагога-організатора. А відповідно акту перевірки № 0700-0303-1/1362 від 18.03.2025 Головним управлінням відділу контрольно-перевірочної роботи № 2 в Закарпатській області під час перевірки в книгах наказів не виявлено наказ про переведення позивача з посади старшої піонервожатої на посаду педагога-організатора. Тобто, даний факт не підтверджено документально. З 01.01.1992 посада старшої піонервожатої не зараховується до стажу за вислугу років.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що 26.06.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення грошової допомоги як працівнику освіти, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області від 03.07.2025 року №072350012072 відмовлено у виплат грошової допомоги у розмірі 10 пенсій.

Як вбачається із вказаного рішення, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги слугувало те, що не можливо встановити коли заявницю переведено на посаду педагога – організатора, а згідно акту перевірки №0700-0303-1/1362 наказ про переведення ОСОБА_1 з посади старшої піонервожатої на посаду педагога – організатора не виявлено. Також вказано про те, що з 01.01.1992 року посада старшої піонервожатої не зараховується до стажу за вислугу років.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме записів трудової книжки НОМЕР_1 , Позивачка 09.01.1985 року призначена на посаду старшої піонервожатої Водицької середньої школи з 11.01.1985 року. Вказане також підтверджується довідкою Комунальної установи «Рахівський трудовий архів» №783 від 22.10.2024 року.

Відповідно до довідки від 23.04.2025 року за №02-11/42 про підтвердження спеціального стажу для призначення одноразової грошової допомоги, виданої Відділом освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради Водицьким закладом середньої освіти І-ІІІ ступенів, яка видана ОСОБА_1 підтверджено, що така в період з 09.01.1985 року по теперішній час на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працювала в закладах установах освіти, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови КМУ №1191 від 23.11.2011 року «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати» за професією, посадою старша піонервожата, педагог-організатор.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини у сфері призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом № 1058-IV.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення Закону» № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас, пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, та механізм її виплати визначає «Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (пункт 4 Порядку № 1191).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення (пункт 6 Порядку № 1191).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.

Таким чином, норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а.

Відтак, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Разом з тим, суд вказує на те, що у матеріалах даної адміністративної справи відсутні відомості щодо звернення позивачки до пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, як і відсутні відомості про те, що пенсія їй призначена відповідно до вищевказаних вимог Закону.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, за відсутності рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , вимога про призначення грошової допомоги, як працівнику освіти є передчасною.

Крім того, суд зауважує, що за відсутності звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, та як наслідок прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії, суд позбавлений можливості встановити, що період роботи з 09.01.1985 року по 30.11.2024 року відповідачем не зарахований до пільгового стажу.

Суд констатує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку та наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Разом з тим, визначення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу належить до виключної компетенції пенсійного фонду, а завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять відомостей про призначення позивачці пенсії, суд вказує на те, що вимоги про призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, як працівнику освіти є передчасною.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, як працівнику освіти, так як позивачем не дотримано всіх вимог, які передбачені п. 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV, зокрема щодо призначення їй пенсії.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяС.А. Гебеш