Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №240/19458/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/19458/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.06.2025 року №064450012527 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 11.06.2025 року про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Позивач зазначає, що в період з дня аварії на Чорнобильській АЕС по 26.08.1988 року постійно проживала в селі Семенягівка Чернігівського району Чернігівської області, яке відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення. З 01.09.1988 року по 31.03.1993 року Позивач навчалася в Українському державному аграрному університеті, але на літні канікули (червень, липень, серпень) приїжджала до батьків в село Семенягівка.

Позивач 11.06.2025 року з досягненням 53 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу (більше 36 років) звернулася до Відповідача -2 із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 19.06.2025 року Відповідач -1 повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.06.2025 року №064450012527 відмовлено у такому призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю підстав, так як вважає, що в зоні гарантованого (добровільного) відселення Позивач прожила лише 02 роки 04 місяці 1 день, що недостатньо для такого призначення пенсії. Таку відмову Позивач вважає протиправною.

Ухвалою суду від 07.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача -1, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у відзив на позов проти позову заперечує і зазначає, що за результатами розгляду звернення Позивача було підтверджено загальний її страховий стаж 36 років 10 місяців 25 днів та період проживання на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення (02 роки 04 місяці та 01 день), що недостатньо для призначення пенсії за зниженням пенсійного віку на 6 років.

Представник Відповідача -2, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява Позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви Позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії по причині відсутності необхідного періоду проживання чи праці на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення. Відповідач-2 листом від 19.06.2025 року лише довів до відома Позивача про таке рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Одночасно суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В розумінні вимог положень статті 55 Закону № 796-XII період проживання (роботи, навчання) особи у зоні добровільного (гарантованого) відселення після 01.01.1993 року для вирішення питання про зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком не підлягає врахуванню.

Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 11.06.2025 року до Відповідача -2 щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону № 796-XII.

За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем-1, було прийнято оскаржуване рішення від 18.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років.

Таке рішення Відповідача -1 відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому є правомірним та не підлягає скасуванню з огляду на таке.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні та у відзиві Відповідача -1, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, так як станом на 01.01.1993 року Позивач в зоні добровільного (гарантованого) відселення проживала та працювала лише 2 роки 4 місяці 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону №796-XII.

Наявність у Позивача 36 років 10 місяців 25 днів загального страхового стажу на час звернення про призначення пенсії сторонами визнається і в межах даної справи не оспорюється.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (11.06.2025 року) була особою, якій виповнилося повні 53 роки.

Судом встановлено та визнається представниками Відповідачів, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років були надані, окрім інших, слідуючі документи:

- копія посвідчення громадянина, який потерпів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) серії НОМЕР_1 , виданого 01.11.1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією;

- копія довідки Пакульського старостинського округу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.05.2025 року №360 про те, що Позивач в період з 26.04.1986 року по 26.08.1988 року постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- копія диплому НОМЕР_2 про те, що Позивач з 01.09.1988 року по 30.03.1993 року навчалася в Українському державному аграрному університеті;

- копія трудової книжки.

До позову Позивач долучила копію довідки Пакульського старостинського округу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.07.2025 року №510 про те, що Позивач в період навчання з 1988 року по 1993 рік приїжджала на літні канікули (червень, липень, серпень) до батьків в село Семенягівка Чернігівського району Чернігівської області, де фактично проживала без реєстрації.

Вказана довідка до звернення про призначення пенсії Позивачем не надавалася.

Тобто, Позивачем до позову долучено докази на підтвердження її проживання в селі Семенягівка Чернігівського району Чернігівської області на день аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України № 914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) село Семенягівка Чернігівського району Чернігівської області відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.

Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, на 3 роки.

Відповідно до примітки до вказаної правової норми законодавець зазначив, що така початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, в розумінні вимог статті 55 Закону №796-XII право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, на 3 роки мають особи, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Як вже зазначалося судом, Позивачем до позову долучено докази на підтвердження її проживання на території зони добровільного (гарантованого) відселення в період з 26.04.1986 року по 31 липня 1986 року в селі Семенягівка Чернігівського району Чернігівської області.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що в розумінні вимог примітки до статті 55 Закону № 796-XII факт проживання в селі Семенягівка Чернігівського району Чернігівської області, що відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, з моменту аварії по 31 липня 1986 року надає Позивачу право на зниженням на три роки пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком.

Одночасно, суд враховує, що в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) відносяться особи, які постійно прожили або відпрацювали чи постійно навчалися на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше трьох років.

Тобто, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII підтверджує постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року ще не менше трьох років, так як підставою для його видачі є проживання Позивача на відповідній території у відповідний період не менше трьох років.

Разом з тим, Позивач помилково та безпідставно вважає, що наявний статус "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) автоматично додатково надає право на зниження пенсійного віку ще на три роки.

Крім того суд враховує, що долучені Позивачем до позову копія довідки Пакульського старостинського округу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.05.2025 року №360 та копія довідки Пакульського старостинського округу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.07.2025 року №510 підтверджують, що Позивач в селі Семенягівка Чернігівського району Чернігівської області проживала після 31.07.1986 року до 26.08.1988 року та в період навчання з 1989 року по 1993 рік приїжджала на літні канікули (червень, липень, серпень).

Зазначене свідчить про наявність підстав для віднесення Позивача до категорії осіб, які на день аварії та з моменту аварії по 01.01.1993 року постійно проживала у зоні добровільного (гарантованого) відселення сумарно не більше 4 років (з 26.04.1986 року по 26.08.1988 року) та по три місяці відповідно в 1989, 1990, 1991 та 1992 роках), що відповідно до частини другої статті 55 Закону № 796-XII надає їй право на зниженням пенсійного віку ще на два роки (1 рік за 2 роки такого сумарного проживання).

Таким чином, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону №796-XII у Позивача наявне право на зниженням пенсійного віку на п`ять, а не на шість років (3 роки +2 роки з розрахунку 1 рік за два роки проживання), що є недостатнім для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком на шість років.

Враховуючи наявність у Позивача права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на п`ять років, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що на день аварії та в період 26.04.1986 року по 01.01.1993 року сумарно на території, що відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, прожила не більше 4 років, суд робить висновок про правомірність оскаржуваного рішення Відповідача-1 про відмову в такому призначенні пенсії.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

13.01.26