Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №160/21269/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокуСправа №160/21269/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви сестри зниклого безвісті 27 квітня 2023 року військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 - ОСОБА_1 від 21 березня 2025 року, у строки передбачені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 449).

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ), протягом 15 календарних днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 березня 2025 року, про виплату їй, як сестрі зниклого безвісті військовослужбовця, солдати - ОСОБА_2 , належного йому грошового забезпечення, та прийняти одне із рішень, що передбачене пунктом 4 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 449)

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), стрілець-помічник гранатометника 1 відділення 3 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу 28 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), зник безвісті 27 квітня 2023 року від час виконання бойового завдання в АДРЕСА_1 .

З 01 лютого 2025 року до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), а також Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (надалі - Порядок №884) були внесені зміни щодо кола осіб, які відносяться до членів сім`ї військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, та мають право на отримання грошового забезпечення такого військовослужбовця.

Враховуючи вищезазначені законодавці зміни, 21 березня 2025 року ОСОБА_1 , як рідна сестра зниклого безвісті ОСОБА_2 , звернулася на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 . До заяви було додано документи, згідно переліку визначеного Порядком №884. Заява була надіслана до військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку та отримана уповноваженим представником 28 березня 2025 року.

Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі: документів, визначених у пункті 3 цього Порядку; інформації, отриманої з державних реєстрів; копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності). Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті. Вже більше трьох місяців з дня отримання військовою частиною НОМЕР_1 заяви ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті брата, військовослужбовця ОСОБА_2 , командир військової частини не приймає рішення за наслідками розгляду такої заяви, що свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень бездіяльності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Окрім того, цією ухвалою суд зобов`язав відповідача Військову частину НОМЕР_1 надати інформацію з належно засвідченими доказами щодо проходження служби у ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , докази отримання заяви від ОСОБА_1 від 21.03.2025 року, довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_2 за період служби у ВЧ НОМЕР_1 .

Від відповідача надійшов відзив, згідно якого представник військової частини заперечував щодо задоволення позову, а доводи, викладені в позові такими, що не відповідають дійсності, виходячи з того, що Позивач - ОСОБА_1 неодноразово зверталась зі схожими заявами і їй надавались відповідні відповіді. Останню таку відповідь з відмовою у здійсненні виплат від 28.08.2025 позивач як раз намагається оскаржити у судовому порядку в рамках справи №160/25475/25. Позивачеві неодноразово надавались роз`яснення, що відповідно до п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою КМУ №884 від 30.11.2016 у редакції до 19.04.2025 «Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців , або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Крім того, лише 01.07.2025 постановою Дніпровського апеляційного суду по справі №202/7767/24 встановлено факт перебування позивача ОСОБА_1 на утриманні у свого брата, ОСОБА_2 . Тобто до 01.07.2025 позивач з юридичної точки зору не перебувала на утриманні у брата і не була особою, законним представником якої є/був ОСОБА_2 , що виключає будь-яку можливість отримання нею права на грошове забезпечення та/чи інші виплати, що належали ОСОБА_2 .. До відзиву надано відповідь на ім`я ОСОБА_3 від 28.08.2025 року на заяву від 04.07.2025 року.

Витребувані судом документи до суду не надходили.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивач - ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який призваний на військову службу 28 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), стрілець-помічник гранатометника 1 відділення 3 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ,

Згідно з Повідомленням від 01 травня 2023 року № 7/1089 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) позивачу повідомлено, що її брат ОСОБА_2 зник безвісті 27 квітня 2023 року від час виконання бойового завдання в АДРЕСА_1 .

Враховуючи зміни у законодавстві, а саме те, що з 01 лютого 2025 року до Закону України №2011-XII, а також Порядку № 884 внесені зміни щодо кола осіб, які відносяться до членів сім`ї військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, та мають право на отримання грошового забезпечення такого військовослужбовця, 21 березня 2025 року ОСОБА_1 , як рідна сестра зниклого безвісті ОСОБА_2 , звернулася на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 . До заяви було додано документи, згідно переліку визначеного Порядком №884. Заява була надіслана до військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку та отримана уповноваженим представником 28 березня 2025 року. (поштова накладна №4900000474369 Укрпошта)

Станом на дату звернення до суду рішення про виплату грошового забезпечення чи відмову в такій виплаті за заявою від 21.03.2025 року до позивача не надходило.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, відповідними указами, затвердженими законами України, дія воєнного стану продовжувалася та діє на теперішній час.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р. визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі

У статті 2 Закону №2011-XII зазначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Отже, позивач - ОСОБА_1 є рідною сестрою зниклого безвісти ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем.

Порядок №884 (в редакції до 15.04.2025 р) визначав механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

Постановою КМ У від 15 квітня 2025 р. № 449 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 і від 14 травня 2024 р. № 550 змінено редакцію Порядку №884:

П.1 Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - визначені особи)

Отже, нова редакція Порядку №884 розширила коло осіб, які набувають право на виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у випадку зникнення безвісти.

В той же час до 15.04.2025 порядок та термін розгляду заяви, як то: «Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі» та після 15.04.2025 року: «Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті» по суті не змінились.

При цьому, суд зазначає, що конкретна форма такого рішення чи письмового повідомлення чинним законодавством не визначена.

Проте, судом встановлено, що за заявою позивача від 21.03.20025 року жодне рішення (щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення) не приймалось, на адресу позивача та до суду не надавалось.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем порушено строки розгляду поданої позивачем заяви та всупереч Порядку №884 (в усіх редакціях) не повідомлено Позивачу у письмовому вигляді про прийняте командиром ВЧ НОМЕР_1 рішення за результатами розгляду поданої нею заяви від 21.03.2025 р. з додатками у встановлений Порядком №884 строк.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, щодо розгляду заяви позивача, як рідної сестри зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , допущена протиправна бездіяльність.

Також, суд зазначає, що призначення позивачці грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень Військової частини НОМЕР_1 , тому, з урахуванням приписів частини другої статті 9, абзацу 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та з обранням судом найбільш ефективного способу захисту прав і свобод позивача за пунктом 10 частини другої статті 245 наведеного Кодексу, шляхом, зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про нарахування та виплату їй грошового забезпечення брата позивача ОСОБА_2 , який має статус зниклого безвісти, та прийняти по ній обґрунтоване рішення з дотриманням Порядку №884 (в редакції що діє на час розгляду такої заяви) та з урахуванням правових висновків, викладених у даному судовому рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із приписами ч. 1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 березня 2025 року - сестри зниклого безвісті 27 квітня 2023 року військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 , у строки передбачені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ), розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 березня 2025 року, про виплату їй, як сестрі зниклого безвісті військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 , належного йому грошового забезпечення, та прийняти рішення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (в редакції на дату прийняття рішення) та з урахуванням правових висновків, викладених у даному судовому рішенні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова