Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №160/18837/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 13 січня 2026 р.

Справа: №160/18837/25

Суддя: Бондар Марина Володимирівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокуСправа №160/18837/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військова частина НОМЕР_2 (далі – ВЧ НОМЕР_2 , третя особа), в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 протиправною щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 17.01.2025 по 15.02.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 17.01.2025 по 15.02.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці за періоди з 16.07.2024 по 09.04.2025 у розмірі 39347 гривень 70 копійок, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю за періоди з 16.07.2024 по 09.04.2025 у розмірі 39347 гривень 70 копійок, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу за мобілізацією ВЧ НОМЕР_1 в період з 16.07.2024 до 01.08.2024. З 02.08.2024 до 09.04.2025 позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . В той же час, позивачу нараховувала та виплачувала грошове забезпечення в період з 16.07.2024 до 09.04.2025 ВЧ НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що йому не здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, за період з 17.01.2025 до 15.02.2025. Так, 20.08.2024 позивач отримав травми, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми №1671 від 04.09.2024. Внаслідок отримання травми, позивач перебував на стаціонарному лікуванні. У зв`язку з оперативним втручанням, комісією ВЛК КНП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради від 17.01.2025 №103/12 рекомендовано відпустку для лікування на 30 календарних днів. 17.01.2025 позивач подав рапорт на відпустку через ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає, що йому не було виплачено грошове забезпечення за час відпустки. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідно до положень абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 №1078 (далі – Порядок №1078), починаючи з 16.07.2024 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4463,15 грн щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Нездійснення відповідачем такого нарахування та виплати також свідчить про його протиправну бездіяльність. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою від 14.07.2025 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України; зобов`язано відповідача та третю особу надати додаткові докази.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

22.07.2025 до суду від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких ВЧ НОМЕР_2 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що додаткова винагороди в розмірі 100 000 гривень виплачується саме за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Крім того підставою для надання такої відпустки є виключно постанова ВЛК, в якій обов`язково зазначається ступінь важкості поранення. Обов`язок встановлення ступеня важкості поранення покладається на відповідні ВЛК, якими надається висновок про необхідність надання військовослужбовцю відпустки за станом здоров`я та жодним чином не командирами військових частин, де проходить службу військовослужбовець. 20.08.2024 позивач отримав травми, пов`язані із захистом Батьківщини, після чого позивач перебував на стаціонарному лікуванні. 20.12.2024 позивачу проведено операцію, внаслідок чого комісією ВЛК КНП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради від 17.01.2025 №103/12 рекомендовано відпустку для лікування на 30 календарних днів. 17.01.2025 позивач подав рапорт на відпустку через ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.01.2025 №19 ВЧ НОМЕР_2 відпустку надано позивачу у період з 18.01.2025 до 16.02.2025. Втім, у довідці ВЛК №103/12 від 17.01.2025 відсутній запис, здійснений медичною комісією, про встановлення тяжкості отриманого позивачем поранення. Отже, відсутність у довідці ВЛК №103/12 від 17.01.2025 тяжкості отриманого позивачем поранення, фактично невілює його право на отримання відповідної виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн, а у ВЧ НОМЕР_1 не має правових підстав для здійснення відповідних виплат. Більше того, ВЧ НОМЕР_2 відповідно до наказу командира від 01.02.2025 №33 здійснила виплату додаткової грошової винагороди позивачу з розрахунку 100 000 грн. Щодо нарахування та виплати індексації різниці, ВЧ НОМЕР_2 зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013) фактично визначено підвищення з грудня 2015 грошових доходів населення, задіяного в бюджетній сфері, з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу повинна перевищити суму індексації за грудень 2015), з тією метою, щоб з січня 2016 розпочати знову обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Крім того, Постановою №1013 запроваджено єдині підходи при проведенні індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення починаючи з грудня 2015, зокрема: підвищення грошових доходів населення задіяного в бюджетній сфері з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом за грудень 2015; для проведення подальшої індексації доходів обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку №1078. Відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 29.01.2018 №248/3/9/172, розмір місячного грошового забезпечення у 2018 році залишився на тому ж рівні (до 01.03.2018 - набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704) - чергового підвищення грошового забезпечення). Таким чином, відповідно до наведеного та згідно з вимогами Постанови №1013 і Порядку №1078, грудень 2015 року - є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку №1078. Відповідно до вимог абзацу дев`ятого пункту 5 Порядку №1078 та Додатку 5 до Порядку №1078 для визначення індексу споживчих цін, з метою проведення подальшої індексації позивачу, починаючи з січня 2016, здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. Вказане обчислення здійснювалося до перевищення нарахованої суми індексації розміру підвищення доходу (грошового забезпечення) у грудні 2015. Оскільки нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 - лютого 2018 не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015, відповідно, не відновилася індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб в цьому періоді. Тому, з урахуванням вказаного, нарахована індексація позивачу за період з 01.01.2016 року до 17.10.2022 відповідно до норм та правил, визначених Порядком №1078 становить 0,00 грн щомісячно. 01.03.2018 вступила в дію Постанова №704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схему тарифних коефіцієнтів за військовим званням, та встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. У зв`язку з прийняттям Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, в тому числі і позивача, збільшилося в абсолютному розмірі. При цьому, в даному випадку, оскільки індексація позивача за березень 2018 становить 0,00 грн і відбувається підвищення грошового забезпечення за березень 2018 в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності до вимог пункту 5 Порядку №1078, березень 2018 є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення), і відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018. Сума індексації за січень 2016 - лютий 2018 при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації з квітня 2018 до вересня 2019 становить 0,00 грн щомісячно.

Ухвалою суду від 06.01.2026 в-друге зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 надати до суду відповідні докази.

До суду від представника третьої особи надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив. Також, ВЧ НОМЕР_1 не надано до суду запитуваних документів.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється за наявними у матеріалах справи доказами.

Також, третьою особою заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду.

З цього приводу суд зазначає таке.

З долученої до матеріалів справи копії військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 05.05.2011 вбачається, що ОСОБА_1 з 16.07.2024 до 01.08.2024 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 ; з 02.08.2024 позивач почав проходити службу у ВЧ НОМЕР_2 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.04.2025 №100 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 09.04.2025; виключено з котлового забезпечення ввечері 09.04.2025; вважається таким, що 09.04.2025 справи та посаду здав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу грошового забезпечення в належному розмірі.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження та звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позовні вимоги стосуються періоду, який охоплює часовий проміжок після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19.07.2022].

У постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду при вирішенні питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення дійшов висновку, що правовідносини, які мають місце у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

Повертаючись до обставин цієї справи, застосовуючи наведені висновки, суд зазначає таке.

Предметом спору у цій справі є:

- зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 17.01.2025 до 15.02.2025;

- зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю за періоди з 16.07.2024 до 09.04.2025 у розмірі 39347 гривень 70 копійок, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Спірний період регулювався редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачала тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 зробив висновок (пункт 77), що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 16.07.2024 до 09.04.2025] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестату (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Позивача звільнено зі служби у ВЧ НОМЕР_2 09.04.2025.

Позовну заяву у цій справі подано до суду через систему «Електронний суд» 27.06.2025.

Отже, позовну заяву у цій справі позивачем подано у тримісячний термін, тому строк звернення до суду з цим позовом не порушений.

Також, суд звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат; частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних виплат втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Відтак, починаючи з 11.12.2025, обмеження права працівника на судовий захист зазначеним строком не підлягає застосуванню.

Втім, позовну заяву у цій справі подано до суду через систему «Електронний суд» 27.06.2025, тому у спірних правовідносинах вказане Рішення Конституційного Суду України не підлягає застосуванню.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з цим позовом не порушений, тому клопотання представника третьої особи про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як було зазначено вище, з копії військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 05.05.2011 вбачається, що ОСОБА_1 з 16.07.2024 до 01.08.2024 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 ; з 02.08.2024 позивач почав проходити службу у ВЧ НОМЕР_2 .

Щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період лікування після тяжкого поранення з 17.01.2025 до 15.02.2025, суд зазначає таке.

У відповідності до довідки ВЧ НОМЕР_2 від 04.09.2024 №1671 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 20.08.2024 отримав: «Вибухова травма. Акубаротравма. Вогнепальне наскрізне поранення лівої сідниці, ІНФОРМАЦІЯ_2 ». За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме, виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 Російської Федерації внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Травмування не пов`язане з використанням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет).

Згідно з довідкою ВЛК ВЧ НОМЕР_4 від 16.10.2024 №704 проведено медичний огляд госпітальною військово-лікарською комісією ВЧ НОМЕР_4 10.10.2024 КНП БМР «БМЛ №2». Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) (Т06,8); стан після операцій (21.08.2024 ХО вогнепальних ран; 27.08.2024 повторна ХО; 06.09.2024 - накладання вторинних швів), з приводу вибухової травми (20.01.2024). Акубаротравма. Вогнепальне наскрізне поранення лівого стегна, лівої сідниці з дефектом м`яких тканин. Вогнепальне сліпе поранення правого стегна, травматична лівобічна невропатія сідничного нерву тимчасовим порушенням функції. Згідно з наказом МОЗ України №370 від 04.07.2007 відноситься до тяжких. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми від 04.09.2024 №1671, видана командиром ВЧ НОМЕР_2 ). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи – ТДВ, потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії КП «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ГОСПІТАЛЬ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ» ДНІПРОПЕТРОВСЬЕОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» від 17.01.2025 №103/12 проведено медичний огляд військово-лікарською комісією КП «ДОГВВ» ДОР», протокол №103/12 від 17.01.2025. Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після операції (20.12.2024): невроліз та декомпресія лівого великогомілкового та малогомілкового нерву та встановлення постійного епіневрального нейростимулятора Нейсі 3М, з приводу посттравматичної аксонально-демієлінізуючої нейропатії гілок лівого сідничного нерву, з нижнім грубим монопарезом, нейротрофічним та нейропатичним больовим синдромами з порушенням функції опори та пересування, внаслідок ВТ (20.08.2024 під час захисту Батьківщини, довідка №1671 від 04.09.24: вогнепального осколкового наскрізного поранення лівого стегна, лівої сідниці з дефектом м`яких тканин та пошкодженням лівого сідничного нерву.

З долучених до матеріалів справи копій медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 проходив лікування у період з 21.08.2024 до 26.08.2024, з 19.11.2024 до 22.11.2024, з 22.12.2024 до 06.12.2024, з 06.12.2024 до 06.01.2025, з 06.01.2025 до 17.01.2025.

17.01.2025 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із рапортом про направлення документів до ВЧ НОМЕР_5 для оформлення відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 18.01.2025 №19 (по стройовій частині) вважається таким, що вибув з лінії бойового зіткнення після здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у відпустку за станом здоров`я солдат ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 17.02.2025 №49 (по стройовій частині) вважати таким, що прибув на лінію бойового зіткнення для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з відпустки за станом здоров`я солдат ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 .

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 17.01.2025 до 15.02.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.

Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 Постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тож, суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.

Пункт 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

З доданих до матеріалів справи копій документів вбачається, що позивач 20.08.2024 отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини.

Довідкою ВЛК від 16.10.2024 №704 підтверджується, що вказане поранення відноситься до важких.

Суд звертає увагу, що позовні вимоги стосуються нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, зокрема, за період з 17.01.2025 по 15.02.2025.

Разом з цим, з долучених до матеріалів справи копій документів вбачається, що позивач, після отримання 20.08.2024 тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у період з 21.08.2024 до 26.08.2024, з 19.11.2024 до 22.11.2024, з 22.12.2024 до 06.12.2024, з 06.12.2024 до 06.01.2025, з 06.01.2025 до 17.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, а у період з 18.01.2025 до 16.02.2025 (включно) перебував у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК про потребу для надання відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) від 17.01.2025 №103/12.

Суд звертає увагу, що Постанова №168 визначає час, який враховується при нарахуванні додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн, а саме:

- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

- час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК, лікарсько-експертної (медичної) комісії.

З урахуванням наданих документів, суд зазначає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення (18.01.2025 до 16.02.2025 (включно).

Щодо доводів представника третьої особи про те, що ВЧ НОМЕР_2 відповідно до наказу командира від 01.02.2025 №33 здійснила виплату додаткової грошової винагороди позивачу з розрахунку 100 000 грн, суд зазначає, що на підставі вказаного наказу виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди здійснена за період з 19.11.2024 до 17.01.2025, що не охоплює спірний період у цій справі.

В частині вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 16.07.2024 до 09.04.2025 у розмірі 39347 гривень 70 копійок, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає таке.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) містить визначення таких понять:

індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, який набрав законну силу 1 січня 2016 року.

Тож з 01.01.2016 за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й на час існування спірних правовідносин залишилися незмінними.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з пунктом 1 Порядку №1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Так, абзац 2 пункту 4 Порядку №1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку №1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 у новій редакції на підставі постанови Уряду №1013 від 09.12.2015.

Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду №141 від 28.02.2018 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду №1013 від 09.12.2015 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду №1013 від 09.12.2015 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15.03.2018 дотепер діє у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду №1013 від 09.12.2015 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду №1013 від 09.12.2015 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції постанови Уряду №141 від 28.02.2018 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку №1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду №1013 від 09.12.2015.

У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пункт 2 статті 9 Закону №2011-XII встановлює, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону №2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) набрав чинності 20.07.2018.

Пункт 2 розділу І Порядку №260 у первинній редакції передбачав, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

На підставі наказу Міністерства оборони України від 01.06.2020 №180 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» були внесені зміни до переліку щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення. Цей наказ набрав чинності 30.06.2020.

Відтоді пунктом 2 розділу І Порядку №260 установлено, що до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

Стосовно одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то пункт 2 розділу І Порядку №260 саме у зазначеній редакції передбачав, що до них належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Спірні правовідносини склалися довкола обставин не нарахування та невиплати ВЧ НОМЕР_1 на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 16.07.2024 до 09.04.2025 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4463,15 грн.

Стосовно уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні, суд виходить із такого.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

У цьому контексті суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01.03.2018 не є спірними.

Судом встановлено, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018, перевищив поріг індексації у жовтні 2018, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 і з грудня 2018 у позивача з`явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася їй до звільнення з військової служби.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 16.07.2024 до 09.04.2025. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення зазначених норм свідчить про те, що для їхнього застосування необхідно встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення в лютому 2018.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,3%, який обчислений як добуток щомісячних індексів споживчих цін, визначених Держстатом з лютого 2008 по березень 2018.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1 762,00 грн х 253,30% / 100 = 4 463,15 грн.

Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення становила 4463,15 грн.

Відповідачем у відзиві зазначено, що оскільки індексація позивача за березень 2018 становить 0,00 грн і відбувається підвищення грошового забезпечення за березень 2018 в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності до вимог пункту 5 Порядку №1078, березень 2018 є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення), і відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018.

Сума індексації за січень 2016 - лютий 2018 при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації з квітня 2018 до вересня 2019 становить 0,00 грн щомісячно.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці становить 4 463,15 грн.

Стосовно нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 16.07.2024 до 09.04.2025, суд враховує, що відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Стосовно способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, суд враховує позицію Верховного Суду у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19, де зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд зауважує, що у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних сумах.

Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

З огляду на викладене, при вирішенні питання сум індексації-різниці, на які має право позивач, суд виходить з такого.

Індексація-різниця за період з 16.07.2024 до 09.04.2025 становить 39 347,70 грн виходячи з наступного, а саме:

- період з 16.07.2024 до 09.04.2025 складає 8 місяців 24 дні;

- 2024 рік (5 місяців 16 днів): 4 463,15 * 5 = 22 315,75 грн; 4 463,15/31 день * 16 днів = 2 303,56 грн, загалом – 24 619,31 грн (22 315,75 грн + 2 303,56 грн);

- 2025 рік (3 місяці 9 днів): 4 463,15 * 3 = 13 389,45 грн; 4 463,15/30 днів * 9 днів = 1 338,94 грн, загалом – 14 728,35 грн (13 389,45 грн + 1 338,94 грн).

Загальна сума: 24 619,31 грн + 14 728,35 грн = 39 347,70 грн.

З огляду на вищевикладене суд погоджується з позицією позивача щодо протиправними дій відповідача в частині невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16.07.2024 до 09.04.2025 включно та необхідність поновлення прав позивача у зазначений вище спосіб.

Також, суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи копій виписок за банківським рахунком позивача за спірний період вбачається, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалось саме ВЧ НОМЕР_1 . Отже, саме ВЧ НОМЕР_1 є належним суб`єктом виконання судового рішення у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а докази понесення позивачем інших витрат матеріали справи не містять, розподіл судових витрат на сплату судового збору не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_7 ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військова частина НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у період з 18.01.2025 до 16.02.2025 (включно).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у період з 18.01.2025 до 16.02.2025 (включно).

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 16.07.2024 до 09.04.2025 у розмірі 39 347 (тридцять дев`ять тисяч триста сорок сім) гривень 70 копійок, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 16.07.2024 до 09.04.2025 у розмірі 39 347 (тридцять дев`ять тисяч триста сорок сім) гривень 70 копійок, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua