Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №215/2996/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/417/26 Справа № 215/2996/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Кривий Ріг

14 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг матеріали кримінального провадження № 12025046760000124 за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України відносно ОСОБА_6 , за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк Донецької області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не працює, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України судимості не має,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 1 ст. 357КК України - у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік;

- за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до вироку суду, 08.04.2025 року, приблизно о 19:00 годині, ОСОБА_6 , знаходячись на перехресті вулиць Героїв Маріуполя та Андрія Божка в Тернівському районі м. Кривого Рогу, зустрів раніше знайому йому ОСОБА_8 , і в ході спілкування останні вирішили відпочити разом, для чого пішли до кімнати АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_8 .

Знаходячись у вказаному місці, приблизно о 22.00 годині, ОСОБА_8 відлучилася за власними потребами з кімнати, де знаходився ОСОБА_6 , при цьому попередньо залишивши на підвіконні у кімнаті паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у формі книжечки, серії НОМЕР_1 , та банківську картку АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_2 , яка дійсна до 10/29.

В цей час, в зазначеному вище місці, за відсутності ОСОБА_8 у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння належним ОСОБА_8 майном- паспортом громадянина України у формі книжечки серія НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий Криворізьким РВ УМВС України в Дніпропетровській області 27.02.1999 року, визначивши предметом свого посягання.

Так, 08.04.2025 року, приблизно о 22:00 годині, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що паспорт громадянина України є важливим особистим документом, який посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, a тому має силу офіційного документа, не маючи наміру подальшого його повернення власнику або до уповноважених органів, з метою його подальшого використання у власних цілях, з порушенням законного порядку, установленого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», скориставшись тим, що ОСОБА_8 відійшла у власних потребах з кімнати, де вони сиділи разом за столом,таємно взяв з підвіконня кімнати, таким чином незаконно заволодів шляхом крадіжки, належним їй паспортом громадянина України у формі книжечки серія НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження с. Тернуватка Криворізького району Дніпропетровської області, місце реєстрації АДРЕСА_4 , виданий Криворізьким РВ УМВС України в Дніпропетровській області 27.02.1999 року, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з вказаним документом, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 3 ст. 357 КК України, за ознаками незаконного заволодіння будь-яким способом паспортом.

Крім того, ОСОБА_6 08.04.2025 року, приблизно о 22.00 годині, знаходячись в кімнаті №720 будинку №29 по вул. Андрія Божка в Тернівському районі м. Кривогу Рогу, побачив, що на підвіконні у кімнаті знаходиться банківська картка АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_2 , дійсна до 10/29, у пластику коричневого кольору, яка знаходилась в паспорті громадянина України.

Знаходячись у вказаний час та місці у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на викрадення офіційного документу, а саме банківської картки АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_2 , дійсна до 10/29, у пластику коричневого кольору, що належить ОСОБА_8 , з метою подальшого її продажу та отримання грошових коштів.

Так, 08.04.2025 року, приблизно о 22:00 годині, ОСОБА_6 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, скориставшись тим, ОСОБА_9 відійшла у власних потребах та впевнившись у відсутності можливих свідків та очевидців, в тому, що його дії носять таємний характер та в тому, що за ним ніхто не спостерігає, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з корисливих мотивів, переслідуючи мету на таємне викрадення офіційного документа, з метою подальшого його використання в особистих інтересах, розуміючи, що банківська картка є офіційним документом, тобто є електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку, відповідно ст.1 Закону України «Про інформацію», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», взяв з підвіконня у кімнаті банківську картку АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_2 , дійсна до 10/29, у пластику коричневого кольору, яка належить ОСОБА_8 , та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, таким чином, викравши офіційний документ, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 1 ст. 357 КК України, за ознаками викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 , правильність кваліфікації його дій, вважає, що вирок є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання: за ч. 1 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік та, на підставі ч. 2 ст. 591 КК України, покласти на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; за ч. 3 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки та, на підставі ч. 2 ст. 591 КК України, покласти на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_6 покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки та, на підставі ч. 2 ст. 591 КК України, покласти на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; в іншій частині вирок суду залишити без змін. На думку прокурора, суд І інстанції, призначаючи покарання у виді пробаційного нагляду окремо за кожне з кримінальних правопорушень, не дотримався приписів матеріального закону та неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, оскільки жодним чином не зазначив обов`язків, покладених на засудженого, передбачених ст. 591 КК України, які є невід`ємними елементами цього виду покарання, судом І інстанції зазначені обов`язки покладено лише після застосування ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Потерпіла ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_10 повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи або про бажання приймати участь під час апеляційного розгляду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, думку обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора та просив розглядати справу без участі його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 ніким не оскаржується, в тому числі і обвинуваченим, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні не в повному обсязі.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України та призначено йому покарання у виді одного року пробаційного нагляду та двох років пробаційного нагляду відповідно.

При цьому, на думку колегії суддів, суд І інстанції, призначаючи покарання у виді пробаційного нагляду окремо за кожне з кримінальних правопорушень, не дотримався приписів матеріального закону та неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, оскільки жодним чином не зазначив обов`язків, покладених на засудженого, передбачених ст. 591 КК України, які є невід`ємними елементами цього виду покарання, судом зазначені обов`язки, які покладені лише після застосування ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 591 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Обов`язки, встановлені ч. 2 ст. 591 КК України є невід`ємною частиною покарання засудженого до пробаційного нагляду. Ця норма закону є імперативною і підлягає обов`язковому виконанню. А частиною 3 ст. 591 КК України визначено обов`язки, які можуть бути додатково покладені на засудженого, тобто законодавцем віднесені до дискреційних повноважень суду.

Структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає в покладені певних обов`язків на засудженого з визначенням строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому, призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків.

Пробаційний нагляд передбачає обмеження прав і свобод засудженого із застосуванням до нього наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Тобто, в разі призначення покарання у виді пробаційного нагляду особа зобов`язана виконувати обов`язки, які покладаються завжди - закріплені в пунктах 1 - 3 ч. 2 ст. 591 КК, та факультативні - передбачені пунктами 1 - 5 ч. 3 ст. 591 КК, тобто, які можуть покладатися додатково, залежно від характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення або необхідності більш суворого нагляду за засудженим, з огляду на його особу.

Також, позицію щодо призначення покарання у виді пробаційного нагляду та покладення відповідних обов`язків, викладено в ухвалі Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.03.2025 (справа № 182/5470/24). Відповідно до ч.б ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 02.06.2016 №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у рішеннях Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що призначення покарання у виді пробаційного нагляду без зазначення обов`язків є помилковим, оскільки в такому разі, не виконуються загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК, та імперативні положення ч. 2 ст. 591 КК.

Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставами для скасування судового рішення є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог пп. 1-3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора є слушною та обґрунтованою, яка підлягає задоволенню, а вирок суду І інстанції скасуванню в частині призначеного покарання, з постановленням нового вироку в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 413, 420, 421 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 – задовольнити.

Вирок Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 рокувідносно ОСОБА_6 - скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік та, на підставі ч. 2 ст. 591 КК України, покласти на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки та, на підставі ч. 2 ст. 591 КК України, покласти на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_6 покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки та, на підставі ч. 2 ст. 591 КК України, покласти на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: