Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №204/2887/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1465/26 Справа № 204/2887/25 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 29 вересня 2025 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 462943-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 54 507,12 грн, що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту – 9 000,00 грн; - суми прострочених платежів по процентах – 44 157,12 грн; - суми прострочених платежів за комісією – 1 350,00 грн.; а також стягнути судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначав, що 04.04.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 462943-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1.15715961 процентів за кожен день користування Кредитом. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 9 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Також, 02.06.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 462943-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 2.7 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 17.05.2024 р.» Також сторони домовились внести зміни в п. 2.3 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 59 тижнів.». До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 462943- КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти на загальну суму 590,00 грн.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 14.09.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 462943-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 54 507,12 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

Заочним рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 серпня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 462943-КС-001 про надання кредиту від 04.04.2023 року в розмірі 54 507 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот сім) грн. 12 (дванадцять) коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 9 000 (дев`ять тисяч) грн; суми прострочених платежів по процентах – 44 157 (сорок чотири тисячі сто п`ятдесят сім) грн. 12 (дванадцять) коп.; суми прострочених платежів за комісією – 1 350 (одна тисяча триста п`ятдесят) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп.

28 серпня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 серпня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 29 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення. Зяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 серпня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - визнано неподаною та повернуто.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 29 вересня 2025 року у справі № 2/204/2221/25. Відновити провадження у справі щодо розгляду заяви про перегляд заочного рішення від 06 серпня 2025 року. Прийняти нове судове рішення про задоволення заяви про звільнення від сплати судового збору. Або прийняти нове судове рішення про відстрочку/розстрочку сплати судового збору.

18.11.2025 року у відзиві ТОВ «Бізнес Позика» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу — без змін.

24.11.2025 року відповідач ОСОБА_1 надав заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

24.11.2025 року ТОВ «Бізнес Позика» надало додаткові пояснення у справі.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повертаючи заяву заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 серпня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у встановлений термін не були усунені недоліки, зазначені в ухвалі Чечелівського районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року про залишення позову без руху.

Проте, колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 28 серпня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 серпня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвала мотивована тим, що Заявником ОСОБА_1 подано до суду заяву про перегляд заочного рішення суду в електронній формі через систему «Електронний суд», та в супереч вимог ч.4 ст.285 ЦПК України не додано до заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, а саме ТОВ «Бізнес Позика».

Окрім того, відповідно до ч.6 ст.285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

12 вересня 2025 року заявник ОСОБА_1 надав на адресу суду заяву про перегляд заочного рішення та заяву про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування заявник зазначав, що він наразі перебуває у складному матеріальному становищу, що не дозволяє сплатити судовий збір на підтвердження чого надав рішення мера міста Краків про визнання безробітним та про відмову у допомозі по безробіттю.

Окрім цього, 25 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» заявник ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення у справі в яких просив вважати належним чином повідомленим позивача у справі, якому заявник направив копію заяви та додатки до неї через систему ЄСІТС. Також заявником разом із додатковими поясненнями повторно подано заяву про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із його скрутним матеріальним становищем.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та повертаючи заяву як неподану, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у заяві доводи не є достатніми підставами для звільнення від сплати судового збору, тому відповідачем у встановлений термін не були усунені недоліки, зазначені в ухвалі Чечелівського районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року про залишення позову без руху.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції одночасно постановив ухвалу про відмову заявнику у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та про повернення заяви.

Як наслідок, відповідач був позбавлений можливості дізнатись про те, що йому відмовили у задоволенні клопотання та, відповідно, не зміг сплатити судовий збір і усунути недоліки заяви.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частинами 1, 3 статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за такої умови: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Також суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 19 червня 2011 року в справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. При цьому положення пункту 1 статті 6 Конвенції не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах "Княт проти Польщі" від 26 липня 2005 року, заява № 71731/01; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" від 26 липня 2005 року, заява № 73547/01).

Отже, суд наділений повноваженнями звільнити від тягаря судових витрат особу, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 503/1904/16-ц (провадження № 61-16898св18) зазначено: "враховуючи, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції. Тому, апеляційний суд, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні повинен був діяти відповідно до вимогстатті 121 ЦПК України 2004 року: продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявникам, адже у останніх не було можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого в оскаржуваному рішенні відповідного процесуального рішення за клопотанням про звільнення від сплати судового збору".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 520/16295/15-ц (провадження № 61-27337 св 18) вказано, що "відмовивши в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору, апеляційний суд безпідставно не надав відповідачу можливості усунути недолік апеляційної скарги та не продовжив строк для усунення недоліків, передчасно дійшовши висновку про наявність правових підстав для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги особі, яка її подала".

Як вбачається із матеріалів справи, 12 вересня 2025 року заявник ОСОБА_1 надав на адресу суду заяву про перегляд заочного рішення та заяву про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування заявник зазначав, що він наразі перебуває у складному матеріальному становищу, що не дозволяє сплатити судовий збір на підтвердження чого надав рішення мера міста Краків про визнання безробітним та про відмову у допомозі по безробіттю.

Окрім цього, 25 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» заявником разом із додатковими поясненнями повторно подано заяву про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із його скрутним матеріальним становищем.

Відповідно до частин 2 та 6 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Направивши до суду відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору, відповідач був вправі очікувати задоволення судом такого клопотання.

Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення заяви, що матиме наслідком порушення права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали у суду були докази про усунення заявником недоліків заяви, суд першої інстанції, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, мав би розглянути заявлене клопотання та вирішити питання про відкриття провадження або продовжити процесуальний строк для усунення недоліків за власною ініціативою.

Повернення заяви, за таких обставин, не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права заявника на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу про повернення заяви судом постановлено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, формально поставився до передбачених законом вимог, не дотримався принципів «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді та обґрунтованості судового рішення та помилково вирішив питання про повернення заяви, що обмежує права заявника, перешкоджає йому у доступі до правосуддя та призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до пункту п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасуванні ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 29 вересня 2025 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення – скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14 січня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

М.О. Макаров