Рішення від 27 листопада 2025 р. у справі №705/3246/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3246/25

2/705/2426/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі судового засідання Романовій О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Мацьків Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення його на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в обґрунтування зазначивши наступне.

Він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий на роботу до Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича за трудовою угодою в диско групу з 28.01.1991 (наказ № 2 § 2 від 28.01.1991). Звільнений з роботи 23.04.1991 за власним бажанням (ст. 38 КЗпП). Наказ № 7 § 4 від 12.04.1991.

18.12.1991 прийнятий на роботу до Уманського міського будинку культури ім.. Ю.К.Смолича за трудовою угодою в диско групу (наказ № 25 § 3 від 13.12.1991).

01.09.1992 переведений на посаду «керівника диско групи» Уманського МБК ім. Ю.К.Смолича (наказ № 16 § 6 від 13.08.1992).

17.08.2004 переведений на посаду «швейцара» Уманського МБК ім. Ю.К.Смолича (наказ № 17 § 1 від 16.08.2004).

01.08.2018 переведений на посаду «сторожа» Уманського МБК ім. Ю.К.Смолича (наказ № 58-к п. 4 від 20.08.2018).

Обраний членом профспілкового комітету, заступником голови профкому первинної профспілкової організації Уманського міського будинку культури ім.. Ю.К.Смолича (копія рішення загальних зборів членів первинної профспілкової організації від 12 квітня 2023 та витяг з протоколу профкому від 12.04.2023).

Наказом № 33-к від 23.04.2025 його звільнено з роботи з посади «сторожа» з 30.04.2025, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України. В даному наказі не вказано, чи була згода профкому або вищого органу профспілки на звільнення позивача з роботи за скороченням штату працівників, як члена профкому первинної профспілкової організації.

З копією наказу про наступне звільнення з роботи за скороченням штату працівників він ознайомлений під розписку 25.04.2025. на якому вказав, що адміністрацією грубо порушено порядок його звільнення за скороченням штату працівників, яке полягає в тому, що звільнення відбувається без належного завчасного попередження працівника. Без згоди профкому, не зважаючи на те, що він є членом профкому та заступником голови профкому, а також при звільненні з роботи не було запропоновано іншу вільну посаду, наявність якої підтверджена новим штатним розписом. А саме, не запропоновано посаду «освітлювача» та посаду «звукорежисера».

Звільнення з робот є незаконним, оскільки відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Попередження про наступне звільнення з роботи за скороченням штату працівників за два місяці до звільнення йому не вручалося, а було вручено під розписку 25 квітня 2025 року. Також, відповідно до нового штатного розпису по Уманському МБК, який діє з 01.05.2025, посаду «сторож», яку займав він, позивач по справі, було скорочено. До нового штатного розпису введено посади, що відповідають фаховій його спеціальності та кваліфікації, зокрема, посуду «освітлювач» та «звукорежисер».

Однак, в порушення вказаної статті, він не отримував пропозиції про переведення на вакантні посади «організатора культурно-дозвільної діяльності», які були вільні як на день вручення попередження про наступне вивільнення за скороченням штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, так і на день звільнення з роботи за ініціативою адміністрації.

Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 42 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представництва), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

При звільненні з роботи, не враховано, що позивач є членом профкому, заступником голови профкому первинної профспілкової організації Уманського МБК.

Відповідач не звертався з поданням до профкому про надання згоди на звільнення працівників за скороченням штату.

Профспілкова організація не давала згоди на його звільнення з посади «сторожа» Уманського МБК, що підтверджується відповідним листом від 21.05.2025.

У колективному договорі зазначено, що при масовому вивільненні працівників з ініціативи адміністрації, не звільняти працівників без достатніх на те підстав і попереднього узгодження з профспілковим комітетом. Рішення про зміни організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, ліквідацію, реорганізацію приймати тільки за попереднім погодженням з профспілковим комітетом і реалізувати програму забезпечення зайнятості та соціальної підтримки працівників, їх вивільнення планується.

Крім того, при звільненні з роботи, йому не було запропоновано вільну вакантну посаду «звукорежисера».

Він має значний практичний досвід роботи в сфері культури, працював керівником дискогрупи, тому має значний досвід роботи та може працювати на посаді «звукорежисера», однак, як вказано вище. Таку посаду йому запропоновано не було.

Його кваліфікація за дипломом «електромонтажник», він закінчував Уманське СПТУ № 9 Державного комітету Української РСР по професійно-технічній освіті, що дає йому змогу працювати за посадою «освітлювача сцени» і така вільна посаду йому також не була запропонована.

За період роботи у МБК він неодноразово був заохочений преміями, отримував подяку та був нагороджений почесними грамотами, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, користується повагою у колективі.

Як на день його звільнення, 30.04.2025, так і після звільнення, в Уманському МБК є вакантні посади, які відповідають його фаховій освіті, що, на його думку, свідчить про наявність у відповідача вільних посад та, як наслідок можливості його переведення на відповідну посаду.

Вважає, що незаконними діями відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки він просто не враховуючи його професійні якості, проігнорував його, як небажаного працівника.

Не зважаючи на сумлінну працю в інтересах МБК, відповідач залишив його без роботи та засобів існування у передпенсійному віці. Такі дії відповідача завдали йому значних моральних страждань та принизили його честь, гідність та ділову репутацію. Члени профспілкової організації стурбовані таким відношенням керівництва МБК, як до члена профкому профспілкової організації Уманського МБК, який сумлінно виконував свою роботу а посадою та виконував доручення по захисту прав членів профспілки, як член профкому, так і до нього, як до працівника, який сумлінно виконував роботу сторожа.

Внаслідок незаконних дій адміністрації Уманського МБК погіршився стан його здоров`я, через що він змушений був звертатися до лікаря за медичною допомогою. Також через незаконне звільнення з роботи, він залишився без засобів до існування. Моральні збитки він оцінює у 20 000,00 грн.

Просить суд, поновити його, ОСОБА_1 на посаді «сторожа» Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича з 30 квітня 2025 року.

Стягнути з Уманського міського будинку культури ім.. Ю.К.Смолича, код ЄДРПОУ 02135922 на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.04.2025, до дня поновлення на роботі.

Стягнути з Уманського міського будинку культури ім.. Ю.К.Смолича, код ЄДРПОУ 02135922 на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , 20 000,00 грн. моральної шкоди, судовий збір та витрати на правову допомогу.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позову заяву, у якому просять суд відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, посилаючись на наступне.

В новій редакції статуту Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича від 2022 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради 22.02.2022, № 511, в розділі І пункт 1 стор. 2 (наданому позивачем ОСОБА_1 ), зазначається «Уманський міський будинок культури ім. Ю.К.Смолича є базовим клубним закладом культури, заснованим на комунальній формі власності Уманською міською радою, безпосередньо підпорядкований управлінню освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради, яке уповноваженим органом з питань контролю за діяльністю і централізованого бухгалтерського обслуговування та виконавчому комітету Уманської міської ради, який є уповноваженим органом з питань, віднесених до його компетенції» та «якому заклад безпосередньо підпорядковується» (стор. 9 розділ 4 пункт 3 Статуту). «Директор МБК формує структуру та штатний розпис закладу з урахуванням примірних типових штатів клубних закладів за погодженням із засновником (уповноваженим органом)» (стор. 9 розділ ІV, пункт 6, рядок 5 Статуту).

Нормативною базою складання штатного розпису МБК є наказ Міністерства культури України від 20.09.2011 № 767/01/16-11 «Про затвердження примірних штатних нормативів клубних закладів, центрів народної творчості, парків культури та відпочинку та інших культурно-освітніх центрів та установ державної та комунальної форми власності сфери культури», пунктом 2 якого, рекомендується при складанні штатного розпису, використовувати примірні штатні нормативи, які визначають граничну, максимальну чисельність. Крім того, правовою підставою для введення штатних одиниць можуть бути Міжгалузеві норми чисельності робітників, що обслуговують громадські будівлі, затверджені наказом Мінпраці від 11.05.2004 № 105-а.

Відповідно до листа виконавчого комітету Уманської міської ради. Уманський міський будинок культи ім. Ю.К.Смолича, на даний час знаходиться в орендованому приміщенні Уманської централізованої системи бібліотек м. Умань, вул. Шевченка, 17. Посади сторожів, одну із яких обіймав позивач, вивелися з штатного розпису МБК, у зв`язку з тим, що Уманський міський будинок культури ім. Ю.К.Смолича (вул. Незалежності. 2), на даний час є об`єктом незавершеного будівництва, у приміщенні відсутнє опалення і перебування працівників у ньому є порушенням пункту 3.7 ДБН А.2.2-3:2014, матеріальні цінності, які потребували охорони – вивезені. Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради рекомендувало перевести на простій сторожів, з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки рекомендації не виконано, засновником прийнято рішення вивести із штатного розпису 4.5 посади сторожів.

На клопотання директора Уманського МБК від 10.03.2025 начальнику управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради Ользі Чирві та міському голові Ірині Плетньовій, було запевнено щодо захисту прав ОСОБА_1 : «Зазначені Вами підстави, які на Вашу думку унеможливлюють звільнення осіб є хибним трактуванням норм статті 42 КЗпП України.». Також, цим листом роз`яснено позицію Верховного Суду, з посиланням на відповідну постанову, те, що аналіз статті 42 КЗпП України дає підстави для висновку, що визначення переважного права на залишення на роботі можливе лише між працівниками, які обіймають тотожні посади, тобто посади з однаковими назвами, при цьому, працівники мають однакові спеціальні трудові права та обов`язки. Цієї посади станом на 01.05.2025 в штатному розписі не передбачено, тому положення статті 42 КЗпП України в цьому випадку не застосуються.

Що стосується завчасного попередження, то всі працівники заздалегідь в усній формі були попереджені про скорочення штатів. Одночасно з цього приводу велась переписка в групі працівників УМБК «Міський будинок культури», де вирішуються всі питання трудових відносин по причині різних графіків роботи працівників відповідно до специфіки їхніх посад та воєнного стану, де чітко вказаний список працівників, що скорочуються та пропозиція вакантних посад запропонованих Управлінням освіти та гуманітарної політики. Паперовий примірник «Повідомлення про скорочення сторожу ОСОБА_1 від 28.02.2025» був вручений останньому під час робочої зміни на робочому місці відповідно графіку чергувань в Уманському міському будинку культури ім. Ю.К.Смолича, без свідків, так як всі інші робочі місця працівників знаходяться за іншою адресою, а саме по АДРЕСА_1 . Оскільки всі комунікації та освітлення у приміщенні по АДРЕСА_2 , де саме і було вручено позивачу відповідне повідомлення для ознайомлення, відсутні, то в розрахунку на порядність та взаємну людяність і розуміння, але було проігноровано, тож лишилося без підпису.

Інше повідомлення працівнику ОСОБА_1 з вказаними конкретними посадами, які пропонують особисто йому, було направлено останньому і яке він, якомога довше намагався не отримувати і на якому саме і зазначив, що у приміщенні відсутнє опалення та світло, тате, що він відмовляється від його підпису від 18.04.2025. На що, 25.04.2025, був складений акт про відмову від підпису. У повідомленні, яке позивач надав до справи разом із позовною заявою, чітко вказано, що одночасно може бути запропоновано одна посада слюсаря сантехніка робітника електромонтера введені до штатного розпису групу централізованого господарського обслуговування управління освіти та гуманітарної політики номер 399 та вакансії одна посада робітника та 0,5 посади електромонтера штатного розпису групи централізованого господарського обслуговування управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради».

Що стосується посад УМБК, наявність яких мала бути підтверджена новим штатним розписом «освітлювача» або «звукорежисера», то ці посади не могли йому запропонувати раніше 01 травня 2025 року, так як сила рішення виконавчого комітету Уманської міської ради ще не вступила в дію, а посади «електроосвітлювача» та «звукорежисера ІІ категорії» підпали також під вивільнення із штатного розпису за 2024 рік. До того ж, посада «звукорежисер», на яку претендує позивач, за посадовою інструкцією та кваліфікаційними вимогами, такий працівник «повинен мати середню професійну освіту культури і мистецтва або вищу бакалавр, магістр, спеціаліст, без вимог до стажу роботи», а не технічну, як має позивач.

Пропозицію переведення на посаду «Організатора культурно-дозвільної діяльності», яка була, як вказує позивач, вільна на день його звільнення, неможливо здійснити з тих причин, що це фахова посада, яка вимагає профільної мистецької освіти, вимоги до якої надані в Посадовій інструкції організатора культурно-дозвільної діяльності» та її займає спеціаліст з мистецькою фаховою освітою Сологуб В.Є. з 01.02.2023.

ОСОБА_1 було запропоновано перелік вакантних посад, які можуть відповідати його фаховій освіті, а саме електромонтера, наданих в листі управлінням освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради від 03.04.2025 № 01-07/475.

Додатково позивачу було надано повідомлення від 25.04.2025 з вакантною посадою в штатному розписі Уманського міського будинку культури Полянецький сільський клуб «робітник з комплексного обслуговування і ремонту будинків», яка була вільна на даний час. На що він заперечив її існування. Натомість, в додатках до позовної заяви надав рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 3 від 27.02.2025, де в штатному розписі на 2025 рік, станом на 01.05.2025 Уманського міського будинку культури ім.. Ю.К.Смолича, стор. 3, в нижній частині таблиці назва підрозділу Полянецький сільський клуб, стрічка 2 чітко вказана дана посада 0,5 ставки.

Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у повідомленні працівникові пропонувалися всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації в цій же установі, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії які є на підприємстві в Управлінні, дотримуючись вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування працівника, запропонувавши йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, які існували на день звернення.

Коло обов`язків (робіт), що їх виконує кожен працівник за своєю спеціальністю чи посадою, визначається посадовими інструкціями, положеннями, затвердженими в установленому порядку кваліфікаційними довідниками посад службовців і тарифно-кваліфікаційними довідниками робочих професій робітників, Статутом і правилами внутрішнього трудового розпорядку МБК та умовами колективного договору, де ці обов`язки конкретизуються.

Наказ про звільнення працівника МБК ОСОБА_1 № 33 від 23.04.2025, де він не погоджується з таким наказом як член первинної профспілкової організації та у якому зазначив, що управління освіти та гуманітарної політики, яке пропонує йому перейти на вакантні посади до групи централізованого господарського обслуговування управління освіти та гуманітарної політики та централізованої системи бібліотек в штатних розписах яких введено додаткові штатні одиниці, зовсім інша організація, що є протиріччям Статуту.

Зазіхаючи на честь, гідність та ділову репутацію, позивач в позові вказав, що адміністрацією грубо порушено порядок його звільнення за скороченням штату працівників, яке полягає в тому, що звільнення відбувається без належного завчасного попередження працівника, без згоди профкому, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 є членом профкому та заступником голови профкому, а також при звільненні з роботи йому не було запропоновано іншу вільну посаду.

У відповіді на запит адвокату Веклич П.П. від 21.05.2025 про те, що адміністрація у зв`язку із скороченням штату УМБК не зверталася до профспілки зазначають, що дана інформація голови первинної профспілкової організації Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича ОСОБА_3 неправдива тому, що ОСОБА_3 на особисту електронну пошту надсилався лист «Аргументоване попередження» від 27.02.2025, та існує отримана на нього відповідь від 10.03.2025, що підтверджує її обізнаність у цій справі.

Особисто представником відповідача, як в.о. директора УМБК Наталією Мацьків були неодноразово подані клопотання на адресу управління освіти та гуманітарної політики Ользі Чирві та до виконавчого комітету Уманської міської ради про незаконність скорочення працівників, а саме ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату Уманського міського будинку ім.. Ю.К.Смолича, і який є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації Уманського міського будинку культури. На що виконавчим комітетом Уманської міської ради була надана відповідь з посиланням на вимоги чинного законодавства, роз`ясненнями, Міжгалузеві норми чисельності робітників, що обслуговують громадські будівлі, затверджені наказом Мінпраці від 11.05.2004 № 105-а та наказ Міністерства культури України від 20.09.2011 № 767/01/16-11 «Про затвердження примірних штатних нормативних клубних закладів, центрів народної творчості, парків культури та відпочинку та інших культурно-освітніх центрів і установ державної та комунальної форми власності сфери культури» пунктом 2 якого рекомендується при складанні штатного розпису використовувати примірні штатні нормативи, які визначають граничну, максимальну чисельність. Крім того, питання скорочення ОСОБА_1 також розглядалося комісією Національної служби посередництва і примирення відділення в Черкаській області (далі НСПП), ще з 19.02.2025, тобто до прийняття рішення виконавчим комітетом Уманської міської ради, про що свідчить відповідна переписка. У зв`язку з чим, просять суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 в в повному обсязі підтримав позовні вимоги та викладені у позові обставини. Зазначив про те, що тривалий час працював на різних посадах в Уманському міському будинку культури та починаючи з 2018 року працював «сторжем». 18.04.2025 він особисто отримав повідомлення відповідача про те, що 30.04.2025 буде звільнений через скорочення штату. При цьому текст такого повідомлення був складений 28.02.2025. З наказом про звільнення він категорично не погоджується, оскільки при цьому було допущено ряд порушень. Так, його звільнили без дозволу профспілки, при тому, що він є заступником голови такої. Також лише 25.04.2025 йому було запропоновано посаду в управлінні освіти, хоча в будинку культури були наявні вільні посади, зокрема, освітлювач та звукорежисер, про що його повідомив особисто директор будинку культури на задане йому питання, а також згідно нового штатного розпису, затвердженого директором Уманського міського будинку культури та Уманською міською радою, який він бачив ще у березні 2025 року. На його прохання перевестися на одну із вказаних посад, йому відмовили, зазначивши, що це питання вирішує управління освіти, хоча йому незрозуміло, чому будинок культури підпорядковується такому управлінню, так як це законодавчо не закріплено у статуті. У зв`язку з незаконним звільненням просить суд поновити його на роботі, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки він був позбавлений можливості отримувати заробітну плату та залишився без засобів для існування. Незаконне його звільнення також завдало йому значних душевних страждань, нервувань та переживань, що призвело до погіршення стану його здоров`я, сну, апетиту та він вимушений був звертатися до лікарів. Завдану йому відповідачем незаконним звільненням моральну шкоду він оцінює в 20 000 гривень, які просить стягнути.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позицію свого довірителя та викладені ним обставини у позові. Вважає, що позивачем доведено його порушене право незаконними діями відповідача щодо звільнення з роботи без дотримання вимог законодавства. Так, позивач несвоєчасно та неналежно був повідомлений про скорочення його посади, йому не було запропоновано наявні у МБК вакантні посади, а також дозвіл на скорочення позивача не був отриманий у профспілці, при цьому навіть профспілка не була належним чином повідомлена про прийняття такого рішення. У зв`язку з чим, просить суд позов задовольнити в повному обсязі, а саме поновити позивача на займаній посаді, стягнути на його користь заробіток за час вимушеного прогулу та покласти на відповідача витрати, понесені позивачем, у зв`язку з отриманням правової допомоги.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що при звільненні позивача в зв`язку зі скороченням було дотримано усіх вимог чинного законодавства. Наказ про звільнення з 30.04.2025 позивач особисто отримав 25.04.2025, при тому, що попередньо, в період 01-03 березня 2025 року він був особисто повідомлений нею про звільнення, однак підтвердження цьому надати не може, оскільки це не фіксувала та сподівалася на порядність позивача, оскільки вважала, що він не стане цього заперечувати. Крім того, у встановленому порядку, йому 25.04.2025 було запропоновано перелік посад в Уманському МБК, які він може зайняти після скорочення, але він відмовився. Ті ж посади, про які йдеться у позові, були або зайняті, тобто не були вільними, або ще не були введені штатним розписом. Дозволу від профспілки для звільнення ОСОБА_1 Уманський МБК не отримував, але попередньо листом на адресу профспілки направлялося повідомлення про скорочення, в тому числі й позивача. Також представник відповідача зазначила, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Суд, врахувавши позицію позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (із змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року № 15), діяльність судів по розгляду справ про трудові спори повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Так, судом встановлено, що згідно наказу № 33-к від 23.04.2025 в.о. директора Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича «Про звільнення працівника МБК ОСОБА_1 » відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, на виконання рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27 лютого 2025 року № 63 «Про погодження змін та штатного розпису Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича станом на 01.05.2025 в новій редакції», відповідно до ст. 49-2 КЗпП України повідомлення про заплановане звільнення від 28.02.2025 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, яке відбудеться 01.05.2025, звільнено з посади сторожа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з проведенням розрахунків відповідно до чинного законодавства та виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та виплати за невикористану відпустку терміном 17 календарних днів.

На вказаному наказі рукописним текстом, що датований 25.04.2025 за підписом позивача по справі ОСОБА_1 , останній зазначив, що з даним наказом він не згоден, оскільки він є заступником голови первинної профспілкової організації Уманського МБК ім. Ю.К.Смолича. Даний наказ порушує чинне законодавство, а саме ст. 252, ст. 43 КЗпП України, ч. 1 ст. 41 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності», п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, пункти колективного договору № 100 розділ 2, ст. 172, ст. 173 КК України. Також, у повідомленні йому особисто не було запропоновано посаду, посадовий оклад, яка посадова інструкція, умови праці, не був запропонований гарантійний лист. Також зазначив, що Управління освіти та гуманітарної політики зовсім друга організація, він працює у закладі культури.

Згідно повідомлення в.о. директора Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича від 25.04.2025, сторожу ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради «Про погодження змін та штатного розпису Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича станом на 01.05.2025 в новій редакції» від 27.02.2025 року № 63 відповідно до ст. 49-2 КЗпП України та повідомлення від 28.02.2025, ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, про наступне звільнення з посади сторожа пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 01.05.2025.

У цьому ж повідомленні роз`яснено, що зрозуміло, що запропоновані йому посади слюсаря, сантехніка, робітника, електромонтера, введені до штатного розпису групи централізованого господарського обслуговування управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради, рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 13.09.2024 номер 399 та вакансії: одна посада робітника та 0,5 посади електромонтера штатного розпису групи централізованого господарського обслуговування управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради, його не влаштовують, тому йому можуть запропонувати лише одну вакантну на даний час посаду в штатному розписі Уманського міського будинку культури ім. Ю.К. Смолича «Робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків».

На вказаному повідомленні наявний рукописний запис датований 29.04.2025, підписаний ОСОБА_1 , про те, що попереднє повідомлення він отримав 18.04.2025. Дане повідомлення він отримав 29.04.2025. Названа в.о. директором посада відсутня в штатному розписі на 2025 рік станом на 01.05.2025 в Уманському міському будинку культури.

Згідно протоколу № 1 закритих виборчих зборів первинної профспілкової організації Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича від 12 квітня 2023 року, третім пунктом вказаних зборів було обрано нових членів до складу профспілкового комітету первинної профспілкової організації Уманського МБК ім. Ю.К.Смолича ОСОБА_1 (заступником голови первинної профспілкової організації Уманського МБК).

У відповідності до витягу з протоколу № 7 засідання первинної профспілкової організації Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича (12.04.2023, Заклад культури с. Полянецьке) членами профспілкового комітету підтверджено рішення прийняте закритими виборчими зборами первинної профспілкової організації Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича де були обрані до профспілкового комітету члени профспілки, серед інших, ОСОБА_1 заступником голови первинної профспілкової організації Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К. Смолича.

Згідно умов колективного договору між трудовим колективом та адміністрацією Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича на 2019-2024 роки від 27.02.2019 реєстровий номер 100 у розділі «3. Умови найму і звільнення, зайнятість» адміністрація має право на звільнення працівника у відповідності з діючим трудовим законодавством при погодженні з профспілковим комітетом, а також при звільненні працівників у зв`язку із скороченням штатів, персональний склад звільнених і умови звільнення обговорюються і погоджуються профспілковим комітетом. Вказані умови звільнення також викладені у Правилах внутрішнього трудового розпорядку для працівників міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Змінами в організації виробництва і праці слід розуміти раціоналізацію робочих місць, введення нових форм організації праці, впровадження передових методів, технологій, тощо.

Зі змісту норми п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника: ліквідація; реорганізація; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Крім того, суд, розглядаючи справу про поновлення на роботі, має належним чином з`ясувати чи не користувався позивач переважним правом на залишення на роботі (правовий висновок, висловлений Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017р. у справі № 6-1723цс17).

До аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-1264цс17.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до положень ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, звільнення окремих категорій працівників не допускається. Зокрема працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства. Згідно частини 4 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення терміну, який він обирався.

Судом встановлено, що на час звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи, останній був заступником голови первинної профспілкової організації відповідача та, враховуючи це, 27.02.2025 відповідач, як роботодавець звертався до профспілкової організації шляхом направлення листа на електронну адресу голови профспілкового комітету з аргументованим попередженням про необхідність приведення штатного розпису у відповідність штатним нормативам. При цьому було деталізовано, які саме посади необхідно привести у відповідність та роз`яснено, що у випадку відмови працівників перейти працювати на додаткові посади, створені у штатних розписах групи централізованого господарського обслуговування управління освіти та гуманітарної політики та централізованої системи бібліотек, з метою уникнення бюджетних правопорушень, а саме утримання понаднормативних штатних одиниць, засновник вимушений або скоротити зазначені штатні одиниці з дотриманням вимог чинного законодавства або прийняти рішення про реорганізацію закладу в цілому. За листом від 10.02.2025 № 01-07/без номеру – повністю скоротити 4,5 ставки сторожа.

Згідно листа від 26.05.2025, складеного головою первинної профспілкової організації Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича, адміністрація Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича з поданням про надання згоди виборного органу первинної профспілкової організації Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича про наступне вивільнення найманих працівників з 01.05.2025 у зв`язку із скороченням штату не зверталась. Тому питання про надання згоди на звільнення скорочених працівників, серед інших, ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням штату Уманського міського Будинку культури ім. Ю.К.Смолича, які є членами профспілкового комітету первинної профспілкової організації, не розглядалося.

Будь-яких заперечень, доказів або пояснень щодо не дотримання відповідачем, як роботодавцем, вимог ст. 43 КЗпП України до суду надано не було. Повідомлення, що опубліковані в групі мобільного додатку «viber», на які посилається представник відповідача, щодо скорочення та звільнення, в тому числі і відповідача, не може розцінюватися, як належне повідомлення роботодавцем працівників, оскільки такий спосіб не передбачений жодною нормою закону або трудового договору та не доводить отримання позивачем відповідної інформації та ознайомлення з нею. При цьому, згідно наданих позивачем письмових доказів, відповідачем не було запропоновано позивачу, як працівнику, інші наявні вакантні посади, крім як «єдину вільну» посаду «Робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків», тоді як такі вакантні посади були наявні, що підтверджується наданими позивачем письмовими доказами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наказ відповідача за №33-к від 23.04.2025 є незаконним, оскільки звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з порушенням трудового законодавства, а тому позивач підлягає поновленню на роботі на посаді сторожа Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича з 01 травня 2025 р., тобто з наступного дня після дня звільнення.

За приписами ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи – невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» та абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п.8 Порядку №100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – на число календарних днів за цей період.

Суд враховує надану позивачем довідку про середню заробітну плату від 12.05.2025 за №55, складену управлінням освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради, та здійснює розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати за період лютий-березень 2025 року, що дорівнює 463,77 грн. та часу вимушеного прогулу за період з 01.05.2025 до дня прийняття судом рішення – 212 днів, а тому вважає за необхідне стягнути з Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича на користь позивача ОСОБА_5 98 319,24 грн.

Вирішуючи спір у частині відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним звільненням ОСОБА_1 , суд погоджується з тим, що позивач зазнав певних моральних страждань у зв`язку з душевними переживаннями з приводу втрати роботи та погіршенням стану здоров`я та вважає за можливе частково задовольнити вимогу щодо стягнення завданої моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 КЗпП України передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Так, згідно витягу КНП «Уманський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» з амбулаторної картки хворого ОСОБА_1 , останній за період з травня 2025 року неодноразово звертався до лікарів з приводу скарг на загальну слабкість, поганий сон, втрату апетиту, роздратованість та має захворювання шлунку, проходив огляд у онкохірурга тощо. Крім того, слід врахувати, що порушення прав позивача при звільненні вимагало докладання певних зусиль для організації нормального життя та поновлення порушеного права, зокрема позивач вживав заходів щодо оскарження протиправного наказу та поновлення на роботі, здійснювати пошук фахівця в галузі права, писав заяви відповідачу та до інших суб`єктів, які мають відношення до діяльності Уманського МБК, готував документи до суду, при цьому мав знаходити засоби для існування та матеріального забезпечення, що в цілому значно впливало та погіршувало його нормальний ритм життя, самопочуття та моральний стан.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Уманського МБК на користь ОСОБА_1 10 000,00 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, що відповідає принципу справедливості та є співмірним із характером та обсягом моральних страждань, понесених позивачем, який є особою працездатного віку, яка була незаконно звільнена та вимушено перебувала без роботи тривалий час без можливості заробляти собі на життя.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК у разі задоволення позову судові витрати, зокрема судовий збір – покладається на відповідача. Оскільки позивач, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Керуючись ст. ст. 43, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді «сторожа» Уманської міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича з 01 травня 2025 року.

Стягнути з Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича (код ЄДРПОУ 02135922) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2025 по 28.11.2025 в сумі 98 319 гривень 24 копійки.

Стягнути з Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича (код ЄДРПОУ 02135922) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з Уманського міського будинку культури ім. Ю.К.Смолича (код ЄДРПОУ 02135922) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 08.12.2025.

Суддя: Р. В. Піньковський