Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №705/6787/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6787/25

2/705/1090/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» в особі представника - адвоката Лойфер А.Е. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. 26.10.2021 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулась до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (який було розміщено на сайті Банку: www.alfabank.ua; архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною). Банк прийняв пропозицію відповідачки ОСОБА_1 . ОСОБА_1 також підписала довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «3788», направленого їй 26.10.2021 року на номер телефону: НОМЕР_1 . Електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора відповідач підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, а також всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб позичальника та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позичальника, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором. Таким чином, 26.10.2021 року між Банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Cameleon», мета кредиту - для особистих потреб; опис послуги - надання Банком послуг з обслуговування кредитної картки, а також надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого кредиту або його частини, Банк здійснює подальше кредитування у межах її ліміту шляхом надання траншів. Для можливості встановлення відновлювальної кредитної лінії та надання кредиту, Банк на підставі поданих Позичальником документів та цієї Угоди відкриває поточний рахунок, операції за яким можуть здійснювались з використанням електронних платіжних засобів. Такий рахунок, окрім наведеного, призначено для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та вимог законодавства України; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) - 200000,00 грн; сума встановленої кредитної лінії - 30000,00 грн; процентна ставка - 0,01 % для торгових операцій та/або 37 % для операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - VISA Platinum; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 10 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 631873498. Сторони також узгодили, що всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Сторони домовилися, що з огляду на дані, надані клієнтом для встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку клієнта та/або кредитну історію клієнта, ліміт відновлювальної кредитної лінії може бути змінений в межах, визначених клієнтом в анкеті-заяві про акцепт та п. 3.4.1. Розділу І цього Додатку № 4 та підтверджених клієнтом в анкеті-заяві про акцепт, шляхом повідомлення Банком клієнту інформації про зміну розміру ліміту відновлювальної кредитної лінії одним або декількома способами за вибором Банку. Позичальник погодився з тим, що Банк надає йому картку в неактивному стані і погоджується самостійно активувати картку. Активація Картки відбувається автоматично після: здійснення Клієнтом (позичальником) першої транзакції з обов`язковим введенням ПІН-коду. Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 66573,59 грн., з яких: 37329,66 грн - прострочене тіло кредиту, 29243,93 грн. - відсотки за користування кредитом. Для захисту своїх прав, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 66573,59 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та 5826,03 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 13.11.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

09 грудня 2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому вказано, що вона позов не визнає та заперечує проти його задоволення. У відзиві посилається на те, що відповідно до вимог ст. 257 ЦК України позивачем було пропущено строки позовної давності, а саме за розрахунком позивача, якщо брати останню транзакцію, відображену у банківській виписці - зарахування коштів та списання 1040,00 грн. від 28.10.2022 року, то трирічний строк позовної давності сплив 28.10.2025 року. Ухвала про відкриття провадження датована 13.11.2025 року. Якщо позивач здав позовну заяву до відділення поштового зв`язку після 28.10.2025 року, то строк позовної давності ним пропущено. Крім того, транзакція від 28.10.2022 року не може вважатися дією відповідача щодо визнання боргу. Як вбачається з виписки, у цей день на рахунок надійшов переказ від третьої особи (Vybогnуі Vаlегіі), після чого Банк здійснив автоматичне (безакцептне) списання цих коштів у рахунок погашення боргу. Для переривання строку давності (згідно ст. 264 ЦК України) необхідні саме активні, вольові дії боржника, спрямовані на визнання боргу. У даному випадку списання відбулося автоматично програмними засобами Банку. Останній платіж, здійснений свідомо з волі відповідача, мав місце ще у лютому 2022 року (до початку повномасштабного вторгнення). Таким чином, фактичний строк позовної давності сплив ще у лютому 2025 року. Звернення банку до суду наприкінці 2025 року свідчить про значний пропуск строків звернення за захистом порушеного права. Щодо посилань на воєнний стан: АТ «Сенс Банк» - це велика системна установа, яка працювала безперервно. Неподання позову протягом 3-х років (ні в 2023, ні в 2024 роках) є наслідком пасивної поведінки самого Кредитора, а не наслідком війни, тому підстави для поновлення строків відсутні. По друге, згідно з наданим позивачем розрахунком, значна частина заявленої суми боргу сформована за рахунок нарахувань, здійснених після 24.02.2022 року. У виписці по рахунку регулярно (зокрема, 31.07.2023, 31.05.2024, 31.01.2025 та ін.) містяться списання під назвою «Нарахування процентів за прострочену заборгованість». За своєю правовою природою ці нарахування є завуальованою штрафною санкцією (пенею) за порушення строків оплати, оскільки нараховуються саме на прострочену суму. Нарахування таких платежів у період воєнного стану є прямим порушенням закону. Зазначені суми підлягають виключенню із загальної суми боргу. Позивач вказує суму «тіла» кредиту (основного боргу) у розмірі 37 329,66 грн. Ця сума не відповідає дійсності та фактично отриманим коштам. З аналізу виписки по рахунку вбачається, що активне користування кредитними коштами (зняття готівки, перекази) припинилося ще на початку 2022 року. На той момент сума фактично використаних коштів становила близько 20 000 грн. Зростання «тіла» кредиту до 37 329,66 грн відбулося внаслідок неправомірної капіталізації відсотків - тобто додавання нарахованих відсотків та інших платежів до суми основного боргу, на яку в подальшому знову нараховувалися відсотки (так званий «складний відсоток»). Кредитний договір не містить прямої та однозначної згоди відповідача на застосування такої схеми нарахування, яка призводить до кабального зростання боргу за відсутності реального фінансування з боку банку. Заявлена до стягнення сума (66 573,59 грн) більш ніж утричі перевищує суму фактично отриманих нею коштів, що свідчить про несправедливість умов договору та порушення балансу інтересів сторін. Крім того, відповідач просить врахувати ту обставину, що кредитні кошти були використані не для задоволення її особистих споживчих потреб, а були перераховані третій особі (колишньому керівнику - ФОП ОСОБА_2 ), який шляхом обману та зловживання її довірою, використовуючи службове становище, психологічно тиснув та просив про фінансову допомогу, обіцяючи швидке повернення, спонукав до здійснення цих переказів для потреб його бізнесу. Характер операцій у виписці (великі перекази Р2Р: 20 000 грн від 17.11.2021, 29 600 грн від 24.11.2021) підтверджує, що це не були побутові витрати. Крім того, відповідач просить врахувати скрутний матеріальний стан відповідача та сімейні обставини, а саме те, що у її сім`ї виховується та перебуває на утриманні четверо неповнолітніх дітей. В зв`язку з вищевикладеним, просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог АТ «Сенс Банк» та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У разі відмови судом у задоволенні позову зі спливом позовної давності визнати незаконними та списати всі нарахування (штрафи, пеню, проценти за прострочену заборгованість), здійснені позивачем починаючи з 24.02.2022 року та здійснити перерахунок суми боргу, обмеживши її розміром фактично отриманого тіла кредиту (без врахування капіталізованих відсотків), що становить орієнтовно 20000 грн., відмовити у стягненні заборгованості в частині, що перевищує фактичне тіло кредиту.

24.12.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Лойфер А.Е. надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній посилається на те, що відповідно до положень ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до п. 14.3. Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», сторони домовилися про те, що позовна давність за спорами, що випливають із Договору, в тому числі із будь-якої Угоди про використання Продуктів Банку, що укладені на підставі цього Договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо, становить 10 років. Вказане застереження до цього Договору є договором про збільшення строку позовної давності. Крім того, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (Розділ доповнено п. 12 згідно із Законом № 540-ІХ від 30.03.2020 року). Таким чином, в період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року було зупинено всі строки позовної давності на підставі п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні був введений воєнний стан, який неодноразово було продовжено. Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Відповідно до п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30.01.2024 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної зупиняється на строк дії такого стану. За таких обставин, строк позовної давності позивачем не пропущений. Щодо незаконності нарахування неустойки та штрафів у період дії воєнного стану слід вказати, що АТ «Сенс Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 631873498 від 26.10.2021 року в розмірі 66573,59 грн., з яких: 37329,66 грн - прострочене тіло кредиту, 29243,93 грн - відсотки за користування кредитом. Банк не заявляв вимогу про стягнення з позичальника неустойки за прострочення виконання зобов`язань та нарахувань за ст. 625 ЦК України (річні та інфляційні) за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, які є відповідальністю боржника за порушення зобов`язання. Щодо необґрунтованості суми боргу та штучне збільшення тіла кредиту слід вказати що, з умовами Договору та діючими тарифами відповідач була ознайомлена та зобов`язалася виконувати їх, що підтверджується підписом. Згідно з умов договору на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії (розділ ІІ "Умови обслуговування Кредитної картки"), ОСОБА_1 просила випустити міжнародну платіжну карту VISA Platinum строком дії 5 (років) з моменту випуску ( Кредитна картка). Таким чином, строк дії кредитної картки становив 5 років. Ліміт кредитної лінії зазначено 200 000 грн (двісті тисяч гривень). Також, згідно з Паспортом споживчого кредиту було додатково визначено тип кредиту, найменуваня продукту, мету кредиту (для особистих потреб), опис послуги, ліміт кредитної лінії (макимальна сума кредиту) - 200000,00 грн.; сума встановленої кредитної лінії - 30000,00 грн.. процентна ставка; тип процентної ставки; тип картки, порядок повернення кредиту. Щодо можливості зміни ліміту та пролонгації слід вказати що, п. 3.4.2. зазначеного договору встановлено строк користування лімітом кредитної лінії - 12 місяців з моменту отримання клієнтом права використання коштів відновлювальної кредитної лінії з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії (за умови прийняття Банком рішення про пролонгацію). Кредитний договір передбачав можливість зміни ліміту та автоматичної пролонгації відповідно до умов, чітко визначених у Договорі про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк». Жодних заяв від відповідача ОСОБА_1 щодо незгоди зі зміною ліміту або анулювання кредитної лінії до Банку не надходило. Після закінчення строку дії Відновлювальної кредитної лінії, який визначається відповідно до умов п.3.4.2. Розділу І цього Додатку № 4, Банк має право продовжити строк дії Відновлювальної кредитної лінії у попередньому розмірі та на такий самий строк, але не більше строку дії Договору, у разі наявності таких сукупних обставин, як: сумлінне та точне дотримання Клієнтом умов Договору; та відсутності письмової заяви Клієнта щодо анулювання Відновлювальної кредитної лінії. Жодних заяв від відповідача ОСОБА_1 щодо закриття рахунку або відмови від перевипуску картки до Банку не надходило. У виписці по рахунку відображено збільшення кредитного ліміту відповідача, що здійснювалося Банком відповідно до умов Договору. Відповідач не надавала жодних заяв про незгоду з такими змінами та продовжувала активно користуватися збільшеним лімітом, чим підтвердила свою згоду зі зміною ліміту відповідно до п. 3.4.14 Додатку №4 до Договору. Відповідач активно користувалася карткою, чим підтвердила свою згоду з продовженням дії кредитного договору та умовами обслуговування відповідно до п. 3.4.24 Додатку №4 до Договору. Отже, виписка по рахунку підтверджує безперервне використання відповідачем кредитної лінії, здійснення ним численних операцій, що свідчить про фактичне виконання умов кредитного договору та утворення заборгованості, яку він не погасив, а сам договір із Банком не розривав. Позичальниця не зверталася до правоохоронних органів із заявами про шахрайські дії чи підроблення підпису, що свідчить про відсутність будь-яких об`єктивних підтверджень її тверджень щодо зловживання довірою третьою особою. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України). Відповідно наявність або відсутність форс-мажорних обставин не входить до предмету доказування у цій справі, так як навіть наявність форс-мажорних обставин звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, про що позивач не заявляв вимогу. Просить суд врахувати зазначені обставини та винести рішення на користь позивача.

29.12.2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на пояснення позивача щодо відзиву, в яких відповідач посилається на те, що не підписувала жодного паперового кредитного договору чи Умов, де містився б пункт про збільшення строку позовної давності до 10 років. Оформлення стосунків із банком відбувалося у спрощеному порядку (дистанційно), без її ознайомлення з повною версією Умов та Правил, на які зараз посилається Банк. Оскільки Банк не надав суду документа з її особистим («мокрим» або кваліфікованим електронним) підписом саме під пунктом про 10-річну давність, діє загальний строк позовної давності - 3 роки (ст. 257 ЦК України), який Банком пропущено. Транзакція від 28.10.2022 року була автоматичним списанням, а не добровільною сплатою відповідачем коштів, тобто кошти, що надійшли на рахунок від третьої особи, були списані Банком самостійно (безакцептно). АТ «Сенс Банк» є великою системною установою, яка працювала безперервно. Банк не надав доказів існування об`єктивних перешкод для вчасного подання позову у 2022, 2023 чи 2024 роках. Бездіяльність професійного кредитора не може виправдовуватися загальними посиланнями на воєнний стан, якщо він мав реальну можливість звернутися до суду. Вимоги Банку про стягнення відсотків (близько 29 тис. грн) є незаконними. Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 року, після спливу строку кредитування (або блокування ліміту/вимоги про повернення боргу) банк втрачає право нараховувати договірні відсотки. Після цього моменту правомірно нараховувати лише 3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України). Нарахування Банком десятків тисяч гривень "відсотків" на прострочений борг є, по суті, прихованою штрафною санкцією, яка заборонена у період воєнного стану. В зв`язку з чим, просить відмовити АТ «Сенс Банк» у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2021 року відповідачка ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця звернулася до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який був розміщений на сайті банку: www.alfabank.ua.

Банк прийняв пропозицію відповідачки. ОСОБА_1 також підписала довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «3788», направленого їй 26 жовтня 2021 року на номер телефону: НОМЕР_1 .

Для ідентифікації в обліковій системі банку угоді було присвоєно № 631873498.

За умовами угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26 жовтня 2021 року, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», відповідачці надано кредит шляхом кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії із максимальним кредитним лімітом 200000 грн та встановленої кредитної лінії у сумі 30000 грн за продуктом «Cameleon» для особистих потреб зі сплатою фіксованої процентної ставки 0,01% для торгових операцій та/або операцій зняття готівки 37%, з щомісячним поверненням кредиту не менше, ніж сума обов`язкового мінімального платежу 10 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн, тип кредитної картки VISA Platinum.

Строк кредитування встановлювався на 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.

У пункті 5.11 Акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, сторонами погоджено, що всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані угодою, регулюються договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, додатково до тих, що вказані в угоді, і є невід`ємною частиною угоди.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на рахунок, відкритий на ім`я відповідачки, та випустив міжнародну платіжну карту VISA Platinum строком дії 5 років з моменту випуску.

Відповідачка здійснила активацію картки шляхом першої транзакції з обов`язковим введенням ПІН-коду.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

30.11.2022 року до ЄДР були внесені зміни про перейменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Зі змісту статуту АТ «Сенс Банк», вбачається, що АТ «Сенс Банк» є правонаступником прав і обов`язків АТ «Альфа-Банк».

Позивач вказує, що Банк в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання в частині надання кредиту, а відповідач, в порушення умов договору зобов`язання за договором належним чином не виконала.

За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.06.2025 року складає 66573,59 грн, з яких 37329,66 грн - прострочене тіло кредиту, 29243,93 грн - проценти за користування кредитом.

АТ «Сенс Банк» надіслало на поштову адресу відповідача Вимогу про виконання зобов`язань за Кредитним договором. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зазначеної вимоги.

Позивач вказує, що оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, банк звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З наданих матеріалів вбачається, що між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26 жовтня 2021 року № 631873498, яка за своєю природою є змішаним договором та містить елементи різних договорів, зокрема, договорів банківського рахунку та договору про споживчий кредит, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору «3788», та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 26 жовтня 2021 року № 631873498 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Щодо заявленої вимоги відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абз. 1 ч. 5 ст.261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи встановлено, що 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631873498.

АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості через систему «Електронний суд» 06 листопада 2025 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення`ЦК України було доповнено пунктом 12.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом Українивід 24лютого 2022року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX п. 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Ураховуючи викладене, зокрема і те, що останній платіж ОСОБА_1 здійснила 28.10.2022, суд вважає, що позивачем не пропущено позовну давність при зверненні до суду, строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діяв до часу звернення до суду.

Щодо незаконності нарахування позивачем неустойки та штрафів у період дії воєнного стану слід зазначити наступне.

АТ «Сенс Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 631873498 від 26.10.2021 року в розмірі 66573,59 грн., з яких згідно наданого позивачем розрахунку: 37329,66 грн - прострочене тіло кредиту, 29243,93 грн - відсотки за користування кредитом.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач, при зверненні до суду, не заявляв вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 неустойки за прострочення виконання зобов`язань та нарахувань за ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ст. 1054 ЦК України).

Враховуючи положення п. 3, п. 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 41 Закону України «Про Національний банк України», ч. 1, ч. 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.п. 2.1.1, п. 5.1, п. 5.4, п. 5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (зі змінами та доповненнями), виписка з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З виписки по рахунку про рух коштів за період з 26.10.2021 по 26.06.2025 вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, що підтверджує факт отримання кредитних коштів відповідно до вимог укладеного договору. Крім того, відповідачем не оспорюється факт користування наданими кредитними коштами. Відповідач не надала доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також не надала власного розрахунку за тілом кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк, кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахованих АТ «СЕНС БАНК» відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту та процентах.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором від 26.10.2021 року № 631873498, сума заборгованості становить 66573,59 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 37329,66 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 29243,93 грн.,

Однак, при визначенні остаточної суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на погашення простроченого боргу та процентів суд враховує таке.

Позивачем нараховувалася плата за розрахунково-касове обслуговування за договором від 26.10.2021 року № 631873498 за період з 26.10.2021 по 26.12.2024, що у своїй сукупності склала 6813,36 грн..

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 21.10.2021 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надавалися ОСОБА_1 та за які Банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачу нараховано заборгованість з комісії розрахунково-касове обслуговування у загальному розмірі 6813,36 грн. та вказана сума списана з рахунку банком.

Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За наведених обставин, оскільки положення кредитного договору в частині сплати відповідачем суми комісії за надання кредиту є нікчемними, зараховані позивачем в рахунок погашення комісії за надання кредиту грошові кошти у розмірі 6813,36 грн. мають бути зараховані на погашення процентів та основної заборгованості, що відповідає положенню статті 534 ЦК України.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню залишок заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 22430, 57 грн. (29243,93 грн. - 6813,36 грн.).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зокрема, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» підлягає стягненню заборгованість за договором від 26.10.2021 року у розмірі 59760,23 грн., з яких: 37329,66 грн. - прострочене тіло кредиту та 22430,57 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 2180,16 грн. (2422,40х90%) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5826,03 грн.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, укладеного між АТ «СЕНС БАНК» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець зобов`язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Судом встановлено, що позовна заява складена та подана до суду представником позивача - адвокатом Лойфер А.Е., який діє на підставі довіреності № 024529/25 від 22.07.2025 року, виданої позивачем. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що представник позивача адвокат Лойфер А.Е. є членом адвокатського об`єднання «СмартЛекс», з яким позивач уклав Договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року.

Крім того, відсутні належні та допустимі докази того, що адвокатське об`єднання «СмартЛекс» надавало позивачу професійну правничу допомогу саме у межах цієї справи. Зокрема, у договорі про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року не міститься конкретизації щодо предмету правової допомоги, яка б дозволила однозначно ідентифікувати справу, у якій надавалися послуги (у договорі відсутні: номер судової справи; персональні дані відповідача; інші відомості, які б дозволили пов`язати цей договір із даним судовим провадженням).

Таким чином, наданий договір не може вважатися достатнім підтвердженням факту надання адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» саме тієї правничої допомоги, за яку позивач заявляє про компенсацію витрат на правничу допомогу.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача суму витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги у розмірі 5826,03 грн., проте позивачем ані до позовної заяви, ані станом на день ухвалення судового рішення, не було долучено жодних доказів на підтвердження заявлених позивачем витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 5826,03 гривень, а саме: акт прийому-передачі виконаних робіт, який належним чином підтвердив би саме надання позивачу та отримання ним правничої допомоги в конкретному обсязі, та докази фактичного понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у формі платіжного документа.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, оскільки доказів фактичного надання відповідних послуг та здійснення їх оплати до матеріалів справи не подано, а тому заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5826,03 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 526,527,530,611,625, 628,638,1048,1054 ЦК України, ст.ст. 11-13, 76-81, 128, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) суму заборгованості за Кредитним договором № 631873498 в розмірі 59760 ( п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) судові витрати в розмірі 2180 грн. 16 коп.

Копію рішення направити сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко