Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №712/13982/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 712/13982/25

Провадження № 2/646/258/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.26 м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий – суддя Серпутько Д.Є.,

за участі секретаря судового засідання – Соболь Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу № 712/13982/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22250,00 грн, що складається з: 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 17250,00 грн – заборгованість за відсотками. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 04.04.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено кредитний договір № 101775861. 08.07.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги № 04Т, згідно з умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 101775861. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань за зазначеним договором утворилась заборгованість, з метою стягнення якої позивач звертається до суду. Одночасно із заявленими позовними вимогами щодо стягнення заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 08.12.2025 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив здійснювати судовий розгляд без участі представника.

Відповідач у судові засідання 05.01.2026 року та 14.01.2026 року не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судових засідань, включно з публікацією оголошень на офіційному вебпорталі «Судова влада України», подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши про часткове визнання позовних вимог - у частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн, не погодившись із розміром відсотків, які заявлені позивачем до стягнення, вказуючи, що стягненню підлягають лише відсотки, нараховані протягом строку користування кредитом, тобто у розмірі 2250,00 грн.

Враховуючи, що у справі достатньо документально підтверджених даних про правовідносини сторін, а також, що сторони належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність доказів, які містяться в матеріалах справи, приходить до таких висновків.

Суд встановив, що 04.04.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено кредитний договір № 101775861 з використанням електронного підпису – одноразового ідентифікатора, що підтверджується копією відповідного договору, анкети-заяви на кредит № 101775861, паспорту споживчого кредиту. На виконання умов кредитного договору згідно із платіжним дорученням № 26480982 від 04.04.2021 року первісним кредитором на рахунок відповідача перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн із призначенням платежу: кошти згідно договору 101775861.

Згідно з умовами, які були погоджені сторонами кредитного договору сума кредиту – 5000,00 грн, строк кредиту – 15 днів, тобто до 19.04.2021 року, комісія за надання кредиту – 0,00 грн, проценти за користування кредитом – 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка – 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з приписами договору 2.2.1. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.2. договору нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору.

Відповідно до положень договору 2.2.3. проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Таким чином, як вбачається також із копії анкети-заяви на кредит № 101775861 погоджена процентна ставка 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Щодо пролонгації строку кредитування, то відповідно до положень договору: 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: строк продовження кредиту та максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту: 3 дні – 3 відсотки від залишку кредиту, 7 днів – 5 відсотків від залишку кредиту, 15 днів – 10 відсотків від залишку кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору.

Також згідно з приписами договору: 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Таким чином, максимальний строк пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах із застосуванням стандартної (базової) процентної ставки становить 60 днів, а пільговий строк пролонгації строку кредитування із застосуванням пільгової процентної ставки залежить від виконання позичальником певних умов, а саме: якщо інформація про можливість та умови пролонгації доступна позичальнику на сайті кредитодавця або в програмно-технічних комплексах самообслуговування учасників платіжних систем чи інших осіб з якими кредитодавець має відповідні угоди; для пролонгації на пільгових умовах позичальник повинен сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, також може бути передбачено сплату частки нарахованих процентів/комісій та/або повернення певної частини кредиту; позичальник самостійно обирає серед доступних можливостей найбільш вигідний/бажаний для себе варіант, що містить суму та період, на який продовжиться строк кредитування (п.п. 6.10.1.1, 6.10.1.2, 6.10.1.3 Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан»).

Отже, позичальник самостійно може обрати один із доступних варіантів продовження строку кредитування на пільгових умовах, сплативши відповідний платіж, який може включати сплату тіла кредиту, сплату процентів за кредитом та комісію за відповідну пролонгацію.

Водночас до суду не надано належних та достатніх доказів, що відповідачем обрано той чи інший варіант продовження строку кредитування на пільгових умовах зі сплатою відповідного платежу, який включає сплату тіла кредиту та/або сплату процентів за кредитом та/або комісію за пролонгацію, а також не надано відповідних доказів на підтвердження факту продовження строку кредитування, отже, визначений у договорі строк кредитування у 15 днів від дня укладення такого договору не було пролонговано.

Як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення станом на 18.06.2021 року заборгованість за кредитним договором обліковується у загальному розмірі - 22250,00 грн, що складається з: 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 17250,00 грн – заборгованість за відсотками.

08.07.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги № 04Т, згідно з умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 101775861, що підтверджується копією відповідного договору та додатків до нього, витягу з додатку до відповідного договору (реєстр боржників), платіжними інструкціями № 1242, 1254, 1297, 1317, 1354.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи із положень ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 по справі № 906/1174/18 зроблений висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Верховного Суду від 16.10.2018 по справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права, згідно якого ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (постанова Верховного Суду від 04.12.2018 № 31/160).

Дійсність вимоги означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 по справі № 755/15965/17).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим, ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 по справі № 910/12525/20).

У постанові від 18.10.2023 по справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 по справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 по справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 по справі № 5026/886/2012 тощо).

Таким чином, судом встановлено, що первісним кредитором здійснено належне виконання взятих на себе кредитних зобов`язань щодо перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів у розмірах та в порядку встановленому в кредитному договорі. Позивач у відповідності до цивільного законодавства України та згідно з умовами відповідних договорів відступлення права вимоги (здійснив сплату ціни продажу), набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 101775861.

Щодо нарахування та заявлення до стягнення з відповідача на користь позивача розміру відсотків за відповідним кредитним договором суд виходить із таких підстав.

Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту – 5000,00 грн, строк кредиту – 15 днів, тобто до 19.04.2021 року, комісія за надання кредиту – 0,00 грн, проценти за користування кредитом – 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка – 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Як вбачається також із копії анкети-заяви на кредит № 101775861 погоджена процентна ставка 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Водночас, враховуючи, що позивачем не надано до суду доказів продовження строку кредитування (пролонгації) у відповідності до приписів законодавства та умов кредитного договору, тому погоджений сторонами договору строк кредитування становить 15 днів, нарахування відсотків за користування кредитом закінчується 19.04.2021 року, процентна ставка - 3% на день. У зв`язку з чим, розрахунок заборгованості за відсотками за кредитним договором становить: 5000,00 грн х 3% х 15 днів = 2250,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за кредитним договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 7250,00 грн, що складається з: 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2250,00 грн – заборгованість за відсотками, тобто позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 789,22 грн, враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 32,58% від заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість у розмірі 7250 (сім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір у розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 22 копійки.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Є. Серпутько