Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №646/7918/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Суд: Основ’янський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 12 січня 2026 р.

Справа: №646/7918/25

Суддя: Барабанова В. В.

Справа № 646/7918/25

№ провадження 2/646/370/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.26 м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого – судді Барабанової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» до ОСОБА_1 , третя особа: Північно-східний офіс Держаудитслужби про стягнення коштів, -

встановив:

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» до ОСОБА_1 , третя особа: Північно-східний офіс Держаудитслужби про стягнення коштів, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» 6 174 (шість тисяч сто сімдесят чотири) грн. 88 коп.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивач та відповідач є співвласниками об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так: нежитлові приміщення: підвалу №1-:-64 площею 1113,3 кв.м; 1-го поверху №1-:-11,11а, 12,12а, 13-:-33,59-:-64, VII, VIII площею 1022,6 кв.м; 2-го поверху №1-:-67 площею 1658.2 кв.м; 3-го поверху №1-:-57 площею 1752,5 кв.м; 4-го поверху №1-:-51 площею 1776,7 кв.м; 5-го поверху №1-:-14, 14а, 26 площею 969,0 кв.м, загальною площею 8292.3 кв.м в літ."А-5" зареєстровані за позивачем у справі на підставі дублікату наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, серія та номер: 397-п, виданий 20.03.1996 року; нежитлове приміщення 1-го поверху № 83а загальною площею 45,3 кв.м в літ.А-5 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу, р. № 984, 04.03.2009, Палєва О.М. приватний нотаріус ХМНО.

Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,3697 га (кадастровий номер земельної ділянки 6310138800:01:002:0006), право постійного користування якою належать позивачу у справі відповідно до Акту на право постійного користування землею від 12.11.1997, серія ХР-39-01-001621 (реєстровий номер № 237).

Головним державним аудитором Північно-східного офісу Держаудитслужби Стрілепь Л.В. проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ ХІ «Енергопроект» за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року. За результатами вказаної ревізії 27 червня 2025 року було складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ ХІ «Енергопроект» за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року № 202005-09/04 (далі за текстом - Акт ревізії).

Проведеною ревізією встановлено, що позивачем за період, що підлягав ревізії, сплачено земельного податку на загальну суму 1 259 850, 21 грн. На земельній ділянці розташована будівля виробничого корпусу, яка займає 2273, 7 кв.м. земельної ділянки, що становить понад 60 % від усієї земельної ділянки, 1423, 4 (прибудинкова територія та під`їзна дорога), що становить 40 %.

Ревізією встановлено, що відповідно до технічного паспорту загальна площа приміщень будівлі становить 8292, 3 кв.м. (приміщення, що належать позивачу), в тому числі основна площа будівлі становить 5296, 7 кв.м., допоміжна - 2995, 6 кв.м.

Також ревізією встановлено, що частина першого поверху будівлі загальною площею 845, 1 кв.м. належить стороннім особам на праві приватної власності, у тому числі і відповідачу у справі ОСОБА_1 - 45, 3 кв.м.

Результатами ревізії визначено, що позивачем не здійснено нарахування відшкодувань частини земельного податку пропорційно займаній площі, у тому числі відповідачу у справі (45, 3 кв.м.) за період з 01.01.2020 по 31.12.2024.

У акті ревізії зазначено, що невідображення у бухгалтерському обліку нарахування відповідної дебіторської заборгованості співвласникам будівлі з відшкодування частини витрат земельного податку призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на загальну суму 81 082, 60 грн., у тому числі 9 510, 73 грн. - фізична особа ОСОБА_1 .

Під час проведення ревізії було здійснено розрахунок відшкодування податку на землю співвласниками приміщень, у тому числі відповідачем у справі: Коефіцієнт землі відносно площі приміщень визначено 0, 4 (3697 (площа земельної ділянки)/ 9137, 4 (загальна площа приміщень).

Розмір земельної ділянки пропорційно площі належних відповідачу приміщень визначено у розмірі 18, 12 кв.м. (0,4 раніше визначений коефіцієнт * 45, 3 (загальна площа приміщень, належних відповідачу).

Так, за 2020 рік в ході ревізії розраховано: 2304, 05 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2020 році за 1 кв.м.) * 18,12 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 1669, 97544 грн.

За 2021 рік в ході ревізії розраховано: 2304, 05 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2021 році за 1 кв.м.) * 18,12 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 1669, 97544 грн.

За 2022 рік в ході ревізії розраховано: 2534, 45 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2022 році за 1 кв.м.) * 18,12 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 1836, 96936 грн.

За 2023 рік в ході ревізії розраховано: 2914, 77 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2023 році за 1 кв.м.) * 18,12 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 2112, 6253 грн.

За 2024 рік в ході ревізії розраховано: 3064, 54 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році за 1 кв.м.) * 18,12 (розмір земельної ділянки пропорційно площі належних приміщень) * 0, 04 (4 % ставка земельного податку) = 2221, 178592 грн.

УСЬОГО за 2020-2024 роки ревізією розраховано 9 510, 724 грн., що підтверджується додатком до акту ревізії.

Не погодившись із проведеними розрахунками, позивач у справі у порядку, передбаченому чинним законодавством надав заперечення на Акт ревізії.

За результатами розгляду заперечень офісом Держаудитслужби доводи та зауваження об`єкту контролю були прийняті частково, здійснено уточнюючий розрахунок відшкодування частини витрат, понесених позивачем на сплату земельного податку по співвласникам будівлі, зокрема по фізичній особі ОСОБА_1 на суму 6 174, 88 грн.:

за 2020 рік: 1530, 82 грн. (1669, 97544 грн. за весь рік/12 місяців * 11 місяців за виключенням березня 2020 року, коли земельний податок не нараховувався та не сплачувався);

за 2021 рік: 1669, 98 грн. (залишено без змін у зв`язку із відсутністю підстав для звільнення від сплати);

за 2022 рік: 306, 16 грн. (1836, 96936 грн. за весь рік/ 12 місяців * 2 місяці (січень, лютий 2022 року, коли земельний податок сплачувався);

за 2023 рік: 2112, 63 грн. (залишено без змін у зв`язку із відсутністю підстав для звільнення від сплати);

за 2024 рік: 555, 30 грн. (2221, 178592 грн. за весь рік/ 12 місяців * 3 місяці (січень - березень 2024 року, коли земельний податок сплачувався).

Відповідно до вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства Північно- східного офісу Держаудитслужби № 202005-14/3663-2025 від 30.07.2025 року (пункт 9) позивача зобов`язано вжити заходів щодо відшкодування у тому числі фізичної особи ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок невідшкодування частини витрат земельного податку на загальну суму 52 643, 15 грн., у тому числі ОСОБА_1 6 174, 88 грн.

Відповідно до вимог пп.16 п.6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Наведені норми кореспондуються з приписами п.7 ст.10 Закону №2939-XII, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Частиною 2 статті 15 Закону №2939-XII встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.

У зв`язку із цим позивач звертається до суду із даним позовом.

Рух справи.

Ухвалою судді Основ`янського районного суду міста Харкова від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі без виклику сторін.

15.09.2025 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, в яких представник просив задовольнити позов у повному обсязі.

В поясненнях по справі зазначено, що протягом досліджуваного періоду Товариство проводило свою діяльність на підставі Статуту АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (нова редакція), затвердженого протоколом річних Загальних зборів акціонерів від 19.04.2018 (далі - Статут).

Відповідно до пункту 3.1 Статуту, метою діяльності АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності, в порядку та за умов, визначених чинним законодавством і цим Статутом, та наступний його розподіл між фондами Товариства та акціонерами Товариства.

За період, що підлягав ревізії, АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» були надані «Податкові декларації з плати за земельні ділянки державної або комунальної власності», відповідно до яких Товариство щорічно сплачує земельний податок за земельну ділянку площею 3697,00 м. кв (0,3697 га).

Відповідно до державного Акту на право постійного користування землею від 12.11.1997, серія ХР-39-01-001621 (реєстровий № 237) Товариство користується земельною ділянкою площею 0,3697 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 6310138800:01:002:0006).

За період, що підлягав ревізії, Товариством сплачено земельного податку на загальну суму 1 259 850,21 грн. (у 2020 році - 312 329,27 грн., у 2021 році - 340 722,84 грн., у 2022 році - 62 465,86 грн., у 2023 році - 431 036,19 грн., у 2024 році - 113 296,05 грн.).

Операції з перерахування коштів по сплаті земельного податку відображено в обліку Товариства за дебетом субрахунку 64/1/6 «Розрахунки з податку на землю» та кредитом субрахунку 31/1 «Поточні рахунки в національній валюті».

На земельній ділянці Товариства розташована будівля виробничого корпусу, яка займає 2273,7 м.кв. земельної ділянки, що становить понад 60% від усієї земельної ділянки, прибудинкова територія та під`їзна дорога, які займають 1423,3 м.кв., що становить 40% земельної ділянки.

Відповідно до технічного паспорту, загальна площа приміщень будівлі становить 8292,3 м.кв., в тому числі основна площа будівлі становить 5296,7 м.кв., допоміжна - 2995,6 м.кв.

Так, частина першого поверху будівлі Товариства загальною площею 845,1 м.кв. належить стороннім особам на праві приватної власності, а саме: ТОВ «ПАССАЖ- ЕКСКЛЮЗІВ» - 283,6 м.кв.; фізичним особам: ОСОБА_3 - 340,9 м.кв.; ОСОБА_1 - 45,3 м.кв.; ОСОБА_4 - 175,3 м.кв.

Ревізією встановлено, що договори із співвласниками приміщень будівлі виробничого корпусу (літера «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 ) на відшкодування земельного податку укладено тільки з двома співвласниками будівлі - ТОВ «ПАССАЖ-ЕКСКЛЮЗІВ» - договір від 10.01.2004 №01/01/2004 пропорційно займаній площі -283,6 м.кв. та фізичною особою ОСОБА_4 - договір від 14.05.2014 №14/05 пропорційно займаній площі - 175,3 м.кв..

Із співвласником будівлі фізичною особою ОСОБА_1 . Товариством договори на відшкодування частини земельного податку не укладено. Відповідно, АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» не здійснено нарахування відшкодувань частини земельного податку пропорційно займаній площі - 45,3 м.кв. за період з 01.01.2020 по 31.12.2024.

Після 2018 року по теперішній час Товариством не проводилась претензійно-позовна робота щодо відшкодування частини земельного податку співвласником – фізичною особою ОСОБА_1 . Проте, сплата податку на землю Товариством здійснювалась за відповідний період у повному розмірі та здійснювалась за період проведення ревізії, з урахуванням займаної площі співвласником – ОСОБА_1 .

Таким чином, в порушення пункту 1 статей 3, 4 і частини 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та пункту 15 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1) «Подання фінансової звітності» від 01.01.2012 №929-013, не укладання договорів на відшкодування частини земельного податку за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 з фізичною особою ОСОБА_1 , не проведення на належному рівні претензійно- позовної роботи щодо укладання договорів на відшкодування частини земельного податку пропорційно займаній площі із співвласниками будівлі, не відображення в бухгалтерському обліку Товариства нарахування відповідної дебіторської заборгованості співвласникам будівлі з відшкодування частини витрат земельного податку призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів.

В період ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби до Товариства направлено запит від 25.06.2025 №2 щодо надання пояснень стосовно не укладання договорів на відшкодування частини земельного податку за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 із співвласниками приміщень фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та визначення кола відповідальних осіб.

На запит Офісу начальником юридичного відділу АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» Валерією ШЕХОВЦОВОЮ було надано наступне пояснення: «... за період 2020-2024 роки Товариством розроблялися проекти договорів із співвласниками нежитлових приміщень 1 поверху будівлі – ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на відшкодування податку на землю, з боку останніх такі договори не підписані, письмові відповіді про причини відмови від укладання таких договорів Товариству не надані.

Поряд з цим було повідомлено, що Товариством здійснюється оплата податку на землю з моменту надання права постійного користування земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 в розмірі 0,3697 га, будь-яких змін щодо площі земельної ділянки не вносилося.».

Під час проведення ревізії фахівцем Офісу було здійснено розрахунок відшкодування податку на землю співвласниками приміщень (за 2020-2024 роки розраховано 9 510,73 грн - фізичній особі ОСОБА_1 ).Товариство не погодилось з проведеними розрахунками та надало заперечення щодо змісту акта ревізії від 27.06.2025 №202005-09/04.

В ході розгляду заперечень Північно-східним офісом Держаудитслужби отримано додаткову інформацію від Товариства та здійснено уточнюючий розрахунок відшкодування частини витрат, понесених АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» на сплату земельного податку по співвласниках будівлі на загальну суму 52 643,15 грн., у тому числі фізичною особою ОСОБА_1 на суму 6 174,88 грн. (за 2020 рік – 1 530,82 грн.; за 2021 рік – 1 669,98 грн.; за 2022 рік – 306,16 грн.; за 2023 рік - 2 112,63 грн.; за 2024 рік - 555,30 грн.).

Ревізією встановлено, що протягом 2020-2024 років Товариством претензійно- позовна робота проводилась на неналежному рівні. Товариством будь-якої інформації та інших документів щодо листування із співвласниками будівлі з приводу укладання договорів на відшкодування частини витрат, понесених на сплату земельного податку, не було надано.

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування (у тому числі на умовах оренди), визначені Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями (далі - ЗК України).

Земельний податок – це фіскальний обов`язок власника нерухомого майна, встановлений законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненням (далі - ПК України) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто земельний податок є формою плати за землю та входить до складу податку на майно. Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України податок на майно відноситься до місцевих податків.

В підпункті 270.1.1. пункту 270.1. статті 270 ПК України зазначено, що об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності, земельні частки (паї), які перебувають у власності, земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України). База оподаткування, ставка, порядок обчислення та сплати, строк сплати визначені статтями 271-287 ПК України.

Згідно з пунктом 286.6 статті 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожній з них пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Отже, співвласник будівлі, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний сплачувати земельний податок пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в його користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» проведено покриття витрат співвласника будівлі фізичної особи ОСОБА_1 щодо плати за землю, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів щодо не відшкодування частини витрат, понесених АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» на сплату земельного податку в сумі 6 174,88 грн..

Позиція відповідача.

13.10.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про таке.

Відповідач вважає, позовну заяву АТ ««Харківський науково-дослідний проектно- конструкторський інститут «Енергопроект» безпідставною, необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини зі сплати земельного податку між користувачами та контролюючими органами врегульовано Податковим Кодексом України.

Відповідно до ст. 286.5. ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Відповідно до ст. 286.6. ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Таким чином із системного аналізу вказаних норм законодавства слідує, що у взаємовідносинах щодо сплати земельного податку виступають фізична особа, як власник частини майна, що розташована на земельній ділянці, і така такий податок відповідно нараховується КОНТРОЛЬЮЮЧИМ ОРГАНОМ пропорційно належній частці такої особи.

Отже будь-які суми земельного податку ОСОБА_1 має право сплачувати виключно на користь та рахунки контролюючого органу на підставі наданих контролюючим органом відповідних повідомлень/нарахувань тощо.

АТ ««Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» не є контролюючим органом в розумінні ПК України та не може виступати стягувачем земельного податку/частини податку та вимагати від ОСОБА_1 сплати на свою користь такого податку.

АТ ««Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» не є суб`єктом, який може виступати у правовідносинах пов`язаних з питанням сплати земельного податку.

Між АТ ««Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» та ОСОБА_1 не існує жодних правовідносин, не укладено жодних договорів, в тому числі про компенсацію сплати земельного податку, тощо. Договір-купівлі продажу нерухомого майна, на підставі якого ОСОБА_1 володіє нежитловими приміщеннями також не містить жодного положення про користування земельною діяльною та більше того про компенсаційний характер взаємовідносин між ним та АТ ««Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект».

Таким чином в силу приписів ст. ст. 11, 14, 509 ЦК України у ОСОБА_1 не виникло жодних зобов`язань щодо сплати/компенсації частини земельного податку на корить позивача.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу правомірного користування АТ ««Харківський науково-дослідний проектно- конструкторський інститут «Енергопроект» земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 . Акт про право постійного користування земельною ділянкою було надано Харківському державному науково-дослідному та проектно-конструкторському інституту «Енергопроект», а відповідно до положень Земельного кодексу України, а саме статті 92, АТ ««Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» не є суб`єктом користування такою земельною ділянкою.

АТ ««Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» зобов`язаний був оформити вказану земельну ділянку у відповідності до чинних норм законодавства, тобто укласти відповідний договір оренди або придбати земельну ділянку.

Однак АТ ««Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» не надає до суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують право володіння або користування земельною ділянкою, а тому жодних правових підстав зі сплати земельного податку у розмірах зазначених позивачем не виникло, їх походження невідомо.

Також звертаю увагу суду, що АТ ««Харківський науково-дослідний проектно- конструкторський інститут «Енергопроект» вже звертався до суду з подібним позовом та обґрунтуванням та рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.01.2012р. у справі №2-2094/11 було відмовлено ВАТ ««Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» у задоволенні позову в повному обсязі.

Зважаючи на наведене, вважаю позов АТ ««Харківський науково-дослідний проектно- конструкторський інститут «Енергопроект» необґрунтованим, безпідставним, позивачем не доведено наявність обов`язку ОСОБА_1 на відшкодування коштів, не наведено норму права на підставі якої виникло таке зобов`язання, таким, що не підлягає задоволенню.

20.10.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про таке.

Аналіз наданого відзиву, викладених доводів та заперечень, дає підстави констатувати, що відповідачем не заперечується ряд обставин, які входять до предмету доказування: Відповідач є співвласником об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так, ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення 1-го поверху № 83а загальною площею 45,3 кв.м в літ.А-5 у будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, р. № 984, від 04.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Палєвою О.М. Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,3697 га. Не наведено відповідачем окремих заперечень щодо проведених позивачем розрахунків, не містить відзив власних контррозрахунків. Не містить відзив будь-яких доказів щодо виконання відповідачем обов`язку по сплаті земельного податку пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в його користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідач зазначає, що позивач наполягає на тому, що ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити частину коштів у якості компенсації земельного податку відповідно до вимог Податкового кодексу України. Але такі твердження є результатом невірного сприйняття підстав позову.

Підставами заявленого позову є вимоги цивільного законодавства щодо права регресної вимоги до солідарного боржника. Так, виконавши солідарний обов`язок, позивач зазначає, що має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників (у тому числі відповідача у справі) у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Тобто, правовою підставою заявленого позову є саме положення цивільного законодавства щодо солідарного обов`язку і позивача, і відповідача як співвласників відповідної нежитлової будівлі, і права одного із солідарних боржників звернутися до інших із регресною вимогою, а нормами Податкового кодексу України лише обґрунтовується виникнення такого солідарного обов`язку.

Позивач зазначає, що нарахування земельного податку проводиться контролюючим органом. Проти зазначеного позивач не заперечує, бо відповідне передбачено Податковим кодексом України. Разом із тим, позивач не нараховує відповідачу земельний податок, не привласнює собі повноважень щодо його нарахування, а звертається до суду із зворотньою вимогою (регресом) у зв`язку із виконанням перед контролюючим органом солідарного обов`язку.

Дійсно, у відносинах щодо обов`язку сплати земельного податку відповідно до вимог Податкового кодексу України вступають фізичні (юридичні) особи з однієї сторони, та відповідний контролюючий орган із іншої сторони.

Разом із тим, відносини щодо солідарного обов`язку декількох боржників (у даному випадку співвласників будівлі) перед одним кредитором (у даному випадку контролюючим органом), і подальші відносини між такими солідарними боржниками регулюються нормами цивільного законодавства, а тому доводи відповідача є необґрунтованими.

Тобто, позивач при зверненні до суду із відповідним позовом обґрунтовує свої вимоги не нормами Податкового кодексу України, а нормами цивільного законодавства про відшкодування витрат в порядку регресу. Позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, тому такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Відповідач наголошує на відсутності будь-яких правовідносин між позивачем та відповідачем, зокрема щодо відсутності договірних відносин із приводу відшкодування витрат по сплаті земельного податку.

Не заперечуючи факт відсутності договору між позивачем та відповідачем, звертаємо увагу суду, що відповідна обставина не має вирішального значення для правильного розгляду справи по суті.

Доказів самостійного виконання відповідного обов`язку відповідачем не надано.

Згідно з вимогами частини першої статті 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 543 ЦК України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу

правомірного користування позивачем відповідною земельною ділянкою. Але такі доводи безпідставні.

Державний акт на право постійного користування землею від 12.11.1997, серія ХР-39-01-001621 (реєстровий номер № 237) станом на цей час є чинним у відповідності до ст. 116, п.6 Перехідних положень ЗК України та рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005.

Право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

Щодо наявності рішення суду між тими ж сторонами від 30.01.2012 у справі № 2-2094/11.

Вказане рішення ухвалювалося судом за інших правових підстав заявленого позову, тому будь-які висновки чи доводи суду у справі № 2-2094/11 не мають жодного юридичного значення для розгляду цієї справи. Так, правовими підставами у справі № 2-2094/11 був Закон України «Про плату за землю» та положення статті 1166 ЦК України, тобто положення цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди.

Правовою підставою для позову, що є предметом розгляду у цій справі, є вимоги цивільного законодавства щодо права регресної вимоги до солідарного боржника.

Щодо доказів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення: договір купівлі - продажу – лише підтверджує доводи, наведені позивачем; державний акт - лише підтверджує доводи, наведені позивачем із урахуванням нормативного обґрунтування, наведеного у відповіді на відзив; лист ХМР від 24.06.2004 року - протирічить рішенню Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005; рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова у справі 2-2094/11- не є доказом, обґрунтування наведене вище.

Таким чином, відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

20.10.2025 від відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу в загальній сумі 5 000,00 грн.

09.12.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що позивач неодноразово вказує на те, що він та ОСОБА_1 є солідарними боржниками, натомість Позивачем жодним чином не аргументовано чому у даному випадку обов`язок є саме солідарним, а також, не зазначено жодної норми або положення договору на підставі якого, на думку Позивача, виник такий солідарний обов`язок.

Разом із тим, у даному випадку обов`язок не є солідарним, та відповідно АТ “ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ “ЕНЕРГОПРОЕКТ” та ОСОБА_1 не є солідарними боржниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 03 червня 2024 року у справі №161/8822/19 зазначив наступне:

“...Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що солідарна відповідальність у зобов`язальному праві - це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов 'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.”

Відповідач у відзиві на позовну заяву звертав увагу на відсутність будь-яких правовідносин між ним та Позивачем, зокрема щодо відсутності договірних відносин із приводу відшкодування витрат по сплаті земельного податку.

У цей же час, відсутність договірних відносин із приводу відшкодування витрат по сплаті земельного податку, та відсутність будь-яких інших договірних зобов`язань між Позивачем та Відповідачем не заперечуються та навіть визнаються Позивачем, про що свідчить пряме зазначення про це у відповіді на відзив.

Також, законодавство не містить норм, у силу яких зобов`язання щодо сплати земельного податку є солідарним та, відповідно, Позивачем не було наведено таких норм.

З огляду на вищезазначене, судження Позивача про те, що АТ “ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО- ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО- КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ “ЕНЕРГОПРОЕКТ” та ОСОБА_1 є солідарними боржниками не відповідає дійсності та положенням чинного законодавства.

Як уже було аргументовано вище, АТ “ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ “ЕНЕРГОПРОЕКТ” та ОСОБА_1 не є солідарними боржниками, а обов`язок зі сплати земельного податку не є солідарним зобов`язанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Разом із тим, враховуючи те, що сплата земельного обов`язку не є солідарним обов`язком, відповідно, дії Позивача, що полягають у сплаті якихось платежів “замість Відповідача” не відповідають вимогам законодавства, є протиправними та безпідставними, а відтак, за наслідками таких дій у Позивача не виникає права регресної вимоги до Відповідача.

Отже, враховуючи відсутність у АТ “ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ “ЕНЕРГОПРОЕКТ” права регресної вимоги до ОСОБА_1 - позовна заява не містить підстав, у зв`язку із чим, не може підлягати задоволенню.

Приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не належить на праві спільної часткової власності сторонам.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

За змістом ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, спільна часткова власність виникає лише тоді, коли майно перебуває у власності множинності осіб, коли співвласник володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.

Разом із тим, згідно правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі- продажу від 04.03.2009 року та витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №22083972 від 05.03.2009, які перебувають у матеріалах справи, нежитлове приміщення 1-го поверху №83-а загальною площею 45,3 кв.м. в. літ. А-5 належить тільки ОСОБА_1 , зазначення про частки у праві власності на це майно - відсутні. Отже, Відповідач є одноособовим власником приміщення, а відтак, у даному випадку не може мати місце володіння на праві спільної часткової власності.

Також, Позивач посилається на норми ст. 377 ЦК України, відповідно до яких до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

При переході права власності до ОСОБА_1 на приміщення 1-го поверху №83-а загальною площею 45,3 кв.м. в. літ. А-5 не могло одночасно перейти право власності або право користування земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача, оскільки відчужувач не мав права власності або права користування цією ділянкою.

Разом із тим, земельна ділянка була виділена у постійне користування Харківському державному науково-дослідному та проектно-конструкторському інституту “Енергопроект”.

Тобто, ОСОБА_1 не має жодного правового зв`язку із земельною ділянкою. За таких умов, враховуючи відсутність об`єкта оподаткування, вимога до ОСОБА_1 щодо сплати податку є протиправною.

Також, варто зазначити, що приміщення, власником якого є ОСОБА_1 знаходиться на 1 поверсі з окремим входом з проспекту Героїв Харкова, тобто вхід здійснюється не через земельну ділянку. Натомість, земельна ділянка знаходиться зі зворотного боку будівлі.

В судове засідання сторони не викликалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України, за змістом частин 1,2 якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування (у тому числі на умовах оренди), визначені Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями (далі - ЗК України).

Земельний податок - це фіскальний обов`язок власника нерухомого майна, встановлений законодавством.

Частиною 1 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

Згідно з частиною 16 статті 120 ЗК України, предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

Частиною 14 статті 120 ЗК України зазначено, що у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, набувач має право використовувати таку земельну ділянку для доступу та обслуговування такого об`єкта. Порядок користування земельною ділянкою набувачем визначається договором між ним та землекористувачем. У разі недосягнення згоди сторонами щодо порядку користування відповідною земельною ділянкою, такий порядок користування визначається судом.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивач та відповідач є співвласниками об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так: нежитлові приміщення: підвалу №1-:-64 площею 1113,3 кв.м; 1-го поверху №1-:-11,11а, 12,12а, 13-:-33,59-:-64, VII, VIII площею 1022,6 кв.м; 2-го поверху №1-:-67 площею 1658.2 кв.м; 3-го поверху №1-:-57 площею 1752,5 кв.м; 4-го поверху №1-:-51 площею 1776,7 кв.м; 5-го поверху №1-:-14, 14а, 26 площею 969,0 кв.м, загальною площею 8292.3 кв.м в літ."А-5" зареєстровані за позивачем у справі на підставі дублікату наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, серія та номер: 397-п, виданий 20.03.1996 року; нежитлове приміщення 1-го поверху № 83а загальною площею 45,3 кв.м в літ.А-5 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу, р. № 984, 04.03.2009, Палєва О.М. приватний нотаріус ХМНО.

Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,3697 га (кадастровий номер земельної ділянки 6310138800:01:002:0006), право постійного користування якою належать позивачу у справі відповідно до Акту на право постійного користування землею від 12.11.1997 року, серія ХР-39-01-001621 (реєстровий номер № 237).

Проведеною ревізією встановлено, що позивачем за період, що підлягав ревізії, сплачено земельного податку на загальну суму 1259850, 21 грн. На земельній ділянці розташована будівля виробничого корпусу, яка займає 2273, 7 кв.м. земельної ділянки, що становить понад 60 % від усієї земельної ділянки, 1423, 4 (прибудинкова територія та під`їзна дорога), що становить 40 %.

У акті ревізії зазначено, що невідображення у бухгалтерському обліку нарахування відповідної дебіторської заборгованості співвласникам будівлі з відшкодування частини витрат земельного податку призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на загальну суму 81082, 60 грн., у тому числі 9510, 73 грн.- фізична особа ОСОБА_1 .

Всього за 2020-2024 роки ревізією розраховано 9510, 724 грн., що підтверджується додатком до акту ревізії.

Після 2018 року по теперішній час Товариством не проводилась претензійно- позовна робота щодо відшкодування частини земельного податку співвласником - фізичною особою ОСОБА_1 . Проте, сплата податку на землю Товариством здійснювалась за відповідний період у повному розмірі та здійснювалась за період проведення ревізії, з урахуванням займаної площі співвласником – ОСОБА_1 .

Таким чином, в порушення пункту 1 статей 3, 4 і частини 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та пункту 15 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1) «Подання фінансової звітності» від 01.01.2012 № 929-013, не укладання договорів на відшкодування частини земельного податку за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 з фізичною особою ОСОБА_1 , не проведення на належному рівні претензійно- позовної роботи щодо укладання договорів на відшкодування частини земельного податку пропорційно займаній площі із співвласниками будівлі, не відображення в бухгалтерському обліку Товариства нарахування відповідної дебіторської заборгованості співвласникам будівлі з відшкодування частини витрат земельного податку призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів.

В період ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби до Товариства направлено запит від 25.06.2025 № 2 щодо надання пояснень стосовно не укладання договорів на відшкодування частини земельного податку за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 із співвласниками приміщень фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та визначення кола відповідальних осіб.

На запит Офісу начальником юридичного відділу АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» Валерією ШЕХОВЦОВОЮ було надано наступне пояснення: «... за період 2020-2024 роки Товариством розроблялися проекти договорів із співвласниками нежитлових приміщень 1 поверху будівлі - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на відшкодування податку на землю, з боку останніх такі договори не підписані, письмові відповіді про причини відмови від укладання таких договорів Товариству не надані.

Під час проведення ревізії фахівцем Офісу було здійснено розрахунок відшкодування податку на землю співвласниками приміщень (за 2020-2024 роки розраховано 9 510,73 грн - фізичній особі ОСОБА_1 ). Товариство не погодилось з проведеними розрахунками та надало заперечення щодо змісту акта ревізії від 27.06.2025 № 202005-09/04.

В ході розгляду заперечень Північно-східним офісом Держаудитслужби отримано додаткову інформацію від Товариства та здійснено уточнюючий розрахунок відшкодування частини витрат, понесених АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» на сплату земельного податку по співвласниках будівлі на загальну суму 52 643,15 грн, у тому числі фізичною особою ОСОБА_1 на суму 6 174,88 грн. (за 2020 рік - 1 530,82 грн.; за 2021 рік - 1 669,98 грн.; за 2022 рік - 306,16 грн.; за 2023 рік - 2 112,63 грн.; за 2024 рік - 555,30 грн.).

Положеннями п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України (далі ПКУ) визначено, що підставою для нарахування земельного податку є, зокрема:

а) дані державного земельного кадастру;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю).

Так, Продавець є землекористувачем у відповідності до даних державного земельного кадастру та державного акту на землю.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) підставами припинення права користування земельною ділянкою з поміж іншого є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

З положень статті 141 ЗКУ вбачається, що право користування земельною ділянкою не припиняється автоматично та передбачаються лише підстави для такого припинення. З чого можна дійти висновку про необхідність вчинення відповідних дій, спрямованих на припинення права Продавця на землю та набуття права на землю Покупцем.

Чинне земельне та цивільне законодавство визначає імперативність, а саме «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об`єкт нерухомого майна, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Зважаючи на викладене, проаналізувавши спірні правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження заявлених ним позовних вимог, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, за якими позивач, як постійний користувач спірної земельної ділянки, сплачує передбачені чинним законодавством обов`язкові платежі зі сплати земельного податку за вказану земельну ділянку, на якій відповідач має на підставі права власності приміщення.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом ст. 269, 270 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, об`єктами оподаткування - земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ч. 2 пп. 286.6 ст. 286 ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що земельний податок за користування землею державної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який землекористувач сплачує пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в його користуванні.

В силу приписів ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1ст.85 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язань у повному обсязі станом на час розгляду спору судом, у матеріалах справи немає.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання перед позивачем, а тому доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 6 174, 88 грн. (яка полягає у стягненні компенсації земельного податку є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.1-2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а тому враховуючи положення ч.2 ст.141 ЦПК України в якій зазначено, що інші витрати, у тому числі пов`язані з правничою допомогою, покладаються на відповідача в разі задоволення позову, а також те, що позовні вимоги були задоволені повністю, то і підстав для стягнення витрат відповідача на правничу допомогу немає та такі слід залишити за відповідачем.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» до ОСОБА_1 , третя особа: Північно-східний офіс Держаудитслужби, про стягнення коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» 6 174 (шість тисяч сто сімдесят чотири) грн. 88 коп. на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою земельного податку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» судові витрати у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Судові витрати відповідача у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. залишити за відповідачем.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», код ЄДРПОУ: 14078902, місцезнаходження за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 10/12;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Північно-східний офіс Держаудитслужби, код ЄДРПОУ: 40478572, місцезнаходження за адресою: м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 4 під., 10 поверх.

Головуючий: В.В. Барабанова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua