Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №548/2558/23 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2558/23

Провадження №3-в/548/2/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2026 року м. Хорол

Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Старокожко В.П., розглянувши подання начальника ВП № 2 Лубенського РВП ВП ГУНП в Полтавській області Супруненка А.В. про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови судді по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Начальник ВП № 2 Лубенського РВП ВП ГУНП в Полтавській області Супруненко А.В. звернувся до суду з поданням про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови судді по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи подання посилається на те, що відповідно до постанови судді Хорольського районного суду Полтавської області справа №548/2558/23 від 19.12.2023 на ОСОБА_1 було накладено стягнення у виді адміністративного арешту строком 10 діб. Постанова набрала законної сили 30.12.2023, після чого була звернута судом до виконання. Виконати зазначену постанову співробітники ВП № 2 Лубенського РВП ВП ГУНП в Полтавській області не змогли у зв`язку з мобілізацією ОСОБА_1 до лав ЗСУ. У 2025 році внаслідок отриманого поранення ОСОБА_1 був звільнений з військової служби та згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 60/25/540/В від 06.06.2025 номер рішення 60/25/540/Р йому встановлено другу (2) групу інвалідності, що суперечить підставам застосування до соби адміністративного арешту. Просить суд звільнити від відбування адміністративного стягнення у вигляді 15 діб адміністративного арешту у зв`язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.

В судове засідання ОСОБА_1 та представник ВП № 2 Лубенського РВП ВП ГУНП в Полтавській області не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали подання, матеріали особової справи, суддя вважає, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою судді Хорольського районного суду Полтавської області справа №548/2558/23 від 19.12.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без конфіскації транспортного засобу.

Постанова набрала законної сили 30.12.2023 після чого 02.01.2024 року звернута судом до виконання.

Виконати зазначену постанову співробітники ВП № 2 Лубенського РВП ВП ГУНП в Полтавській області не змогли у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 в лавах ЗСУ.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 60/25/540/В від 06.06.2025 номер рішення 60/25/540/Р ОСОБА_1 встановлено другу (2) групу інвалідності внаслідок поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого під час проходження військової служби в лавах ЗСУ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Орган Національної поліції забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт у порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ст. 305 КУпАП контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

Як встановлено зі змісту ст.ст.38 ч.2, 39 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті; якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Відповідно до ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Разом з тим, КУпАП не містить посилання про застосування строків давності судового рішення про адміністративну відповідальність.

Суддя вважає, що безстроковість виконання постанов про накладення адміністративного стягнення суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) при оцінці порушень державами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як відомо, ЄСПЛ за певних умов поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Прикладом такого застосування може слугувати справа «Лучанінова проти України», в якій ЄСПЛ за скаргою заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку, розцінив це правопорушення як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке було порушено, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Щодо вказаної безстроковості виконання постанов по справі про адміністративне правопорушення сказано і в рішенні Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, згідно якої КСУ тлумачить принцип правової визначеності таким чином, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Крім того, необмежений строк виконання своєчасно надісланої постанови про накладення адміністративного стягнення суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам стосовно адміністративних санкцій. Зокрема, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Конституційний Суд України у пунктах 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на законодавство України та правові позиції ЄСПЛ, які за певних умов поширюють стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, враховуючи принцип правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права (стаття 3 Основного Закону) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці КСУ, ВСУ, ВС і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді адміністративного арешту, для цілей статті 6 Конвенції, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії статті 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при розгляді даної заяви щодо визнання такою, що не підлягає виконанню постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема КК України, яка регламентує подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід`ємним правом (правом на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції), та важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.

Такою нормою у Кримінальному кодексі України є стаття 80, яка міститься у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Згідно з пунктом 1 частини першою цієї статті особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Враховуючи наведене, давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальній справі, у якій особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі (яким і є арешт згідно з пунктами 8 і 9 статей 51, 60 КК України; пунктом 7 частини першої статей 24, 32 КУпАП).

Постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята в межах компетенції Хорольського районного суду Полтавської області та своєчасно надіслана на виконання до ВП № 2 Лубенського РВП ВП ГУНП в Полтавській області, відстрочка виконання постанови не застосовувалась.

На даний час постанова судді Хорольського районного суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №548/2558/23, через об`єктивні причини не виконана протягом двох років з дня набрання нею чинності.

При цьому, вищевказана постанова не може знаходитися на виконанні безстроково, а тому строк для її виконання з об`єктивних причин закінчився.

Суддя вважає необхідним в даній справі застосувати аналогію закону, а саме норми п.1 ч.1ст.80 КК України, відповідно до якої особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що подання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту у зв`язку із закінченням строку давності його виконання обґрунтоване та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.38,39,299,300,303,304,326 КУпАП, суддя, -

у х в а л и в:

Подання начальника ВП № 2 Лубенського РВП ВП ГУНП в Полтавській області Супруненка А.В. про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови судді по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, довольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 (п`ятнадцять) діб, накладеного на нього постановою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №548/2558/23.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Старокожко