Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №554/17956/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 14.01.2026Справа № 554/17956/25

Провадження № 3/554/52/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«14» січня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого – судді Сметаніної А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з ГУ ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтави, громадянки України, головного бухгалтера ДП «ПОЛТАВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК» «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ,

- за ч.1 ст. 163-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09.12.2025 року, ОСОБА_1 порушила встановлений законом порядок ведення податкового обліку, передбачений пунктом 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, а саме: не подала податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2025 по строку подання 10.11.2025, фактично не подано, що зафіксовано в аті камеральної перевірки від 19.11.2025 №16478/16-31-04-06-11/23017261.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнала, зазначила, що вона була звільнена з підприємства 22.10.2025 року, а тому її вини у вчиненні вказаного правопорушення немає.

Суд, вислухавши пояснення правопорушниці, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП особою, яка склала протокол, надано акт про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасного подання податкової звітності ДП «ПОЛТАВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК» «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ від 12.11.2025 року.

Разом з тим, згідно копії наказу т.в.о. голови правління АТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» від 22.10.2025 №267-к/тр, ОСОБА_1 – головний бухгалтер ДП «ПОЛТАВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК» «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ звільнена з посади 22.10.2025 за власним бажанням.

Таким чином, ОСОБА_1 не є суб?єктом відповідальності за дії, які повинні бути вчинені по строку до 10.11.2025, оскільки з 22.10.2025 не займала посаду головного бухгалтера ДП «ПОЛТАВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК» «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, оскільки такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій щодо фактів. При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), а також не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, ч.1 ст. 163-1, ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Шевченківського районного

суду міста Полтави: Аліна СМЕТАНІНА