Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №528/918/25 — Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________________________________________________________________________

Справа №: 528/918/25 Провадження № 1-кп/528/14/26

В И Р О К

Іменем України

14 січня 2026 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні з повною технічною фіксацією в залі суду, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025170580000224, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.05.2025 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Малі Липняги Семенівського району Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, утриманців не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого військове звання - солдат, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді стрільця-зенітника зенітного ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки, особою з інвалідністю та депутатом не являється, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

28.05.2025 близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи у місті Гребінка поруч з приміщенням магазину «Фора» по вулиці Магістральній, 49, познайомився з потерпілим ОСОБА_6 , з яким почав налагоджувати дружні відносини. В цей час у ОСОБА_7 виник прямий умисел направлений на відкрите заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, введеного на всій території України відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 та Закону «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (реєстр. №2102-IX; в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб) зі змінами, який у подальшому неодноразово продовжувався.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, керуючись корисливим мотивом та метою відкритого заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, під час пересування в напрямку від магазину «Фора», що знаходиться за адресою: вул. Магістральна, 49 в напрямку Гребінківської міської ради, яка знаходиться за адресою: м. Гребінка, пров. О. Припутня буд. 1 здійснив поштовх в спину потерпілому ОСОБА_6 , в наслідок якого останній впав на асфальтне покриття обличчям до низу. Під час спроби потерпілого ОСОБА_6 підвестися після падіння, ОСОБА_7 наніс один удар кистю лівої руки стиснутої в кулак в область зовнішньої половини верхньої повіки правого ока потерпілого ОСОБА_6 та в подальшому відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Motorola E 13», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який знаходився в руках потерпілого ОСОБА_6 та належав йому на праві власності.

Внаслідок удару ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_6 було завдано тілесних ушкоджень у вигляді синця зовнішньої половини верхньої повіки правого ока та підбрівної ділянки з незначною припухлістю та саден лівої кисті що відносяться до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

В подальшому ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, розпорядився майном потерпілого на власний розсуд, в результаті чого завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 3 763 грн. 33 коп.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, відповідно до ч.6 ст.22 КПК України, створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків та дослідження доказів обвинувачення, даних що характеризують особу обвинуваченого.

Позицій учасників судового провадження:

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_4 в судових дебатах звернула увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.4 ст.186 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого, повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами, а саме: показами потерпілого, свідків, письмовими доказами. Зазначила, що враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, а саме те що він визнав свою провину, тому відносно обвинуваченого доцільно обрати покарання визначеною санкцію статті кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді 7 років позбавлення волі. Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати стягнути з обвинуваченого на користь Держави. Обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід до вступу вироку у виді тримання під вартою.

Позиція потерпілої сторони.

У судовому засіданні 22.09.2025 року потерпілий – ОСОБА_6 , будучі попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, показав, що в травні 20025 року, точної дати він не пам`ятає, він перебував за місцем свого проживання. Отримавши стипендію, він вирушив в м.Гребінка погуляти. Відвідавши кафе, у вечірній час доби, він підійшов до магазину «Фора» в м.Гребінка, де чекав на товариша. Під час очікування, на вулиці, а саме крильці магазину, він познайомився з обвинувачем. Вони разом вирішили йти в парк, в напрямку будинку культури. По дорозі вони спілкувались, та вживали пиво, яким від пригостив обвинуваченого. Через деякий час, він сказав обвинуваченому, що йому потрібно йти додому, він розвернувся та попрямував в іншому напрямку, обвинувачений залишався на місці. В цей час йому зателефонували, він взяв телефон відповісти, та різко повернув голову назад, і побачив, що його наздогнав обвинувачений та штовхнув його в спину, від чого він впав на асфальт, обличчям донизу. Після чого, намагаючись встати, обвинувачений наніс йому удару рукою в ліву сторону обличчя та миттєво вихватив телефон, який перебував в нього в руках. Після чого обвинувачений сів на велосипед, який весь час котив із собою та попрямував в невідомому йому напрямку. Після цих подій він прийшов до магазину, сів в таксі та поїхав додому, де розповів про ці події матері. Крім того зазначив, що марка викраденого телефону - «Motorola E 13», йому його подарували батьки на день народження, як йому відомо його купували новим, за яку суму невідомо. Будь якого дозволу на користування даним телефон, він обвинуваченому того дня не давав.

Позиція сторони захисту.

Так, в судовому засіданні 22.09.2025 року на запитання передбачені ст.348 КПК України, обвинувачений ОСОБА_7 надав відповіді, що суть обвинувачення йому зрозуміла, свою провину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, яке передбачене ч. 4 ст. 186 України і обставини якого викладені в обвинувальному акті від 24.04.2025 року він не визнає, згодився надавати покази.

В судовому засіданні 14.01.2026 року, у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_7 змінив свою позицію, а саме визнав свою провину у вчиненні даного кримінального правопорушення за обставив викладених в обвинувальному акті, однак на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати покази.

В судових дебатах обвинувачений підтвердив свою позицію щодо визнання ним вини, вважав що запропоноване прокурором покарання є занадто суворим.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_8 в судових дебатах підтримав позицію свого підзахисного, зазначив, що дійсно за викрадений телефон реальне покарання у виді 7 років позбавлення волі є занадто суворим. Дії ОСОБА_7 не становили великої суспільної небезпеки. Останній є військовослужбовцем, стоїть на захисті Держави, а тому просив застосувати до ОСОБА_7 вимоги ст.69 КК України, призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком визначеним ст. 75 КК України.

В останньому слові обвинувачений ОСОБА_7 фактично підтвердив свою позицію висловлену ним під час судових дебатів, просив не позбавляти його волі.

Покази свідків безпосередньо допитаних під час судового розгляду.

У судовому засіданні 17.11.2025 року, з урахуванням вимог ст.ст.226,354 КПК України, за участі психолога ОСОБА_9 був допитаний неповнолітній свідок ОСОБА_10 , який показав, що розуміє, з приводу яких обставин викликаний у судове засідання. Зазначив, що точної дати не пам`ятає, восени 2025 року він перебував в м.Гребінка, де відпочивав. Близько 23-00 год він планував на таксі їхати додому в с.Григорівка, перед цим йому зателефонував потерпілий ОСОБА_11 , з яким вони знайомі, і попросив, щоб теж його забрали додому, про зустріч вони домовились біля магазину «Фора». Коли він під`їхав до магазину, ОСОБА_12 там не було, він йому зателефонував, останній йому сказав, що він біля «білого ларька». Через 10 хв. від під`їхав на вказане ОСОБА_12 місце, однак останнього там знову не було, коли він йому зателефонував, то на дзвінок ніхто не відповів. Приблизно через 5-10 хв. прийшов ОСОБА_12 , він був в стресовому та переляканому стані, він йому розповів що за парком його вдарили та забрали телефон. Після чого вони поїхали разом додому. Все відбувалось в темну пору доби, він не бачив чи були в ОСОБА_12 якісь тілесні ушкодження.

У судовому засіданні 17.11.2025 року, будучі попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, свідок ОСОБА_13 показала, що вона є матір`ю потерпілого. В кінці травня 2025 року, точної дати вона не пам`ятає, вона перебувала вдома, близько 24-00 год. приїхав ОСОБА_12 , він був дуже розстроєним, сказав, що його побили та забрали телефон. Щодо деталей він ій повідомив, що він перебуваючи біля магазину «Фора» в м.Гребінка, познайомився з раніше невідомим йому чоловіком, який представився військовим та попросив його провести, на що ОСОБА_12 погодився і вони разом пішли. Зі злів ОСОБА_12 , даний чоловік напав на на нього в парку де і забрав телефон. Коли ОСОБА_12 був вдома, вона побачила в нього кров в районі голови, а також зчесані долоні рук. Після чого вона викликал поліцію, яка прихала через деякий час та відібрала пояснення. Викрадений телефон, на подарунок ОСОБА_12 купував її чоловік орієнтовно за 3000,00 грн.

У судовому засіданні 17.11.2025 року, будучі попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, свідок ОСОБА_14 показав, що він тчоної дати він не пам`ятає, восени 2025 року він разом з ОСОБА_15 перебував в м.Гребінка біля «білого ларька» пили чай. В цей час до них підійшов потерпілий, який йому був наглядно знайомий та повідомив, що його вдарили і забрали телефон. Його руки були в крові, тому вони всі разом поїхали в лікарню, де його оглянули, після чого поїхали додому.

У судовому засіданні 09.12.2025 року, будучі попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, свідок ОСОБА_16 показала, що їй особисто відома особа обвинуваченого ОСОБА_7 , він деякий час проживав з її сестрою. Десь півроку тому, точної дати та часу вона не пам`ятає, вона разом зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_17 перебувала вдома. В цей час до них прийшов обвинувачений, який запропонував купити телефон за 800,00 грн. Точної марки телефону вона не пам`ятає, він був сенсорний чорно-сріблястого кольору. На дану пропозицію вона погодилась та передала обвинуваченому грошові кошти в сумі 800,00 грн., а він їй даний телефон. Після зарядки телефону, вона виявила в ньому дві сім-картки, сам телефон був без будь-яких даних, а також записів дзвінків та контактів. Наступного дня приїхали працівники поліції, які повідомили, що телефон вкрадений і вилучили його.

Щодо свідка обвинувачення, який вказаний в реєстрі – ОСОБА_17 , в судовому засіданні 24.12.2025 року прокурор ОСОБА_4 відмовилась від його допиту, посилаюсь, що покази вказаного свідка фактично дублюють покази його дружини ОСОБА_16 , яка вже була допитана в судовому засіданні.

Крім того, 22.09.2025 року захисником обвинуваченого було подане клопотання про призначення повторної товарознавчої експертизи мобільного телефону марки «Motorola E 13», який належав потерпілому ОСОБА_6 , однак в судовому засіданні 24.12.2025 року захисник відмовився від даного клопотання.

Так, окрім показів наданих потерпілим та свідками, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду та оцінені судом у порядку ст. 94 КПК України, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025170580000224 від 29.05.2025 року з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 186 КК України, за обставин, що сталися 28.05.2025 близько 22:30 год. невідома особа перебуваючи неподалік приміщення, що розташоване за адресою: м.Гребінка, пров. Олексія Припутня,1, Лубенського району, Полтавської області, із застосуванням насильства, яке не є небезпечними для життя та здоров`я, відкрито заволоділа у ОСОБА_6 його мобільним телефоном марки «Motorola E 13» (а.с.132-133);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 29.05.2025 року, від гр. ОСОБА_6 , зі змісту якого вбачається, що останній повідомив обставини вчиненого відносно неї кримінального правопорушення, а саме 28.05.2025 близько 22-30 год. невідомий чоловік років 25-30, худорлявої статури, з бородою, перебуваючи неподалік будинку культури в м.Гребінка підбіг до нього, штовхнув та вихватив мобільний телефон марки «Motorola E 13» ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , в середині з сім карткою мобільного оператора Київстар – НОМЕР_4 (а.с.134);

- протокол огляду місця події – загально доступної ділянки місцевості, яка знаходиться неподалік приміщення Гребінківської міської ради, що за адресою: м.Гребінка, пров.Олексія Припутня,1 Лубенського району від 29.05.2025 року із фото-таблицею у виді додатку на якому відображено хід слідчої дії у виді експерименту (а.с.135-137), за участі потерпілого ОСОБА_6 ;

- висновок судово-медичної експертизи № 132 від 29.05.2025 року, відповідно до якого встановлено, що на підставі проведення судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_6 , основуючись на даних огляду, враховуючи відомі обставини випадку, експертом встановлено, що у гр. ОСОБА_6 маються тілесні ушкодження у виді синця зовнішньої половини верхньої повіки правого ока та підбрівної ділянки з незначною припухістю, що утворився від ударної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути кисть руки людини стиснута в кулак та саден лівої кісті, що утворилася при ударі об тупі тверді жорсткі предмети чи переважаючу площину ймовірно при падінні з висоти власного зросту з опорою на ліву кисть, та загалом ушкодження утворилися можливо в строк та обставинах і положенні вказаних у постанові та власне підекспертним та за ступенем тяжкості відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження не є характерними для самооборони, а їх утворення в результаті самоспричинення при падінні на площину власного зросту можливо лише у відношенні саден лівої кісті (а.с.139-140);

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 29.05.2025 року із фото-таблицею у виді додатку на якому відображено хід слідчої дії (а.с.141-146), за участі потерпілого ОСОБА_6 , відповідно до якого ним було опізнано ОСОБА_7 , як особу яка вчинила відносно нього кримінальне правопорушення, а саме із застосуванням фізичного насильства заволоділа його мобільним телефоном марки «Motorola E 13»;

- протокол огляду оптичного диску від 29.05.2025 року з додатком у виді оптичного диску з відеозаписом з камери зовнішнього відеоспостереження магазину «Фора» (а.с.147-149);

- протокол добровільної видачі гр. ОСОБА_16 мобільного телефону марки «Motorola E 13» ІМЕІ1: НОМЕР_2 (а.с.150);

- протокол огляду мобільного телефону марки «Motorola E 13» ІМЕІ1: НОМЕР_2 від 29.05.2025 року із фото-таблицею у виді додатку на якому відображено хід слідчої дії (а.с.151-153), за участі гр. ОСОБА_16 ;

- протокол огляду речей, а саме коробки з під мобільного телефону марки «Motorola E 13» ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 від 29.05.2025 року із фото-таблицею у виді додатку на якому відображено хід слідчої дії (а.с.155-156), за участі потерпілого ОСОБА_6 ;

- протокол проведення слідчого експерименту від 29.05.2025 року із фото-таблицею у виді додатку на якому відображено хід слідчої дії у виді експерименту (а.с.158-163), за участі потерпілого ОСОБА_6 , який розповів про обставини вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а саме: 28.05.2025 року він вирішив поїхати в м. Гребінка. В м. Гребінка він пішов до закладу де продається пиво неподалік від магазину «Фора». В даний заклад він прийшов близько о 16 год. 00 хв. та там він знаходився та вживав пиво та ні з ким не спілкувався. В даному закладі він був близько до 19 год. та потім пішов до приміщення магазину «Фора», яке знаходиться по вул.Магістральній, він мав на меті там зачекати на свого знайомого, ОСОБА_15 , який також проживає в с. Григорівка та він хотів, разом з ним повернутись назад додому в с. Григорівка. Коли він зателефонував ОСОБА_18 то він повідомив, що він буде близько через 15 хвилин та щоб він його чекав біля магазину «Фора». Потім коли він стояв біля приміщення даного магазину, а саме біля вхідних дверей магазину. Близько о 19 год. 30 хв. до магазину під`їхав раніше невідомий йому чоловік, на вигляд близько 35 років, він бачив як даний чоловік під`їхав до приміщення магазину на велосипеді та зайшов в середину. B подальшому він вирішив зайти до магазину купити собі кави. Коли він купив каву та вийшов на вулицю то він побачив, що вище вказаний чоловік стояв поруч з входом до магазину та він підійшов до нього, щоб порозмовляти з ним. На той час він стояв та пив пиво. В подальшому він сам підійшов до даного громадянина та почав з ним розмовляти. На той час у нього в руках знаходився мобільний телефон, а саме телефон марки Моторола е13, в корпусі темно-синього кольору, на той час в телефоні була сім-картка з номером НОМЕР_4 . Коли він спілкувався з даним чоловіком то йому також телефонував його товариш ОСОБА_18 . Вони з ОСОБА_18 домовились, що він його набере коли буде їхати на таксі близько через 15 хвилин і забере біля приміщення магазину «Фора». Це було близько о 20 год. 00 хв. В подальшому він з даним чоловіком стояли біля приміщення магазину Фора близько 30 чи 40 хв. та вживали спиртне. Потім даний чоловік повідомив йому, що він збирається йти додому та попрохав, щоб він його провів. Скільки тоді було часу він точно вказати не може, але на той час на вулиці вже було повністю темно. Він вирішив провести даного чоловіка, сам не знає чому. Після цього вони пішли від магазину «Фора» та потім пройшли повз приміщення лікарні, де знаходяться сімейні лікарі, та потім пройшли навпростець через парк біля приміщення будинку культури та там повернули ліворуч та пішли в сторону приміщення міської ради. По дорозі коли вони йшли то даний чоловік продовжував говорити з ним говорити. Коли вони вже пройшли парк та повернули ліворуч то йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_18 та повідомив, що знаходиться в м. Гребінка біля «Білого ларька», що по вул. Миру неподалік від приміщення магазину «Щедрий кошик, колишній 47». ОСОБА_18 в розмові сказав, що вже збирається їхати додому в с. Григорівка та, щоб він підходив до нього. Він про це сказав чоловіку з яким він йшов та в цей час трішки прискорив ходу та почав віддалятись від даного чоловіка. В цей час він почув, що даний чоловік, який в руках вів свій велосипед почав до нього наближатись також прискорившись. В цей час коли вони знаходились фактично навпроти приміщення міської ради в м. Гребінка та пройшли вхід до спортивного комплексу то він відчув поштовх в спину, а саме в той час в нього на спині знаходився рюкзак, та поштовх прийшовся саме в рюкзак. Від даного поштовху він впав на поверхню вкриту асфальтом та здер шкіру на кисті правої руки. Він впав обличчям вниз, потім повернувся на лівий бік та в цей час вище вказаний невідомий чоловік, з яким він йшов у нього з рук вирвав, а саме з правої руки, вказаний його мобільний телефон. Даний чоловік в цей час йому нічого не говорив та він йому також нічого не говорив. Потім коли він фактично лежав на лівому боці невідомий чоловік наніс один удар рукою стиснутою в кулак в область між правим оком та виском, точно не пам`ятає, але здається удар він наніс кулаком правої руки. В цей час вище вказаний чоловік сів на велосипед, який був у нього при собі та поїхав на ньому в ту сторону звідки вони прийшли, а саме в сторону парку біля Будинку культури в м. Гребінка. Сам він підвівся та пішов до «Білого ларька», де його чекав ОСОБА_18 та він йому за дану ситуацію нічого не розповідав. На той час там ОСОБА_18 чекав вже на таксі та він з ними поїхав додому в с. Григорівка. Крім того потерпілим, в ході слідчого експерименту було показано механізм нанесення йому тілесних ушкоджень.

- висновок судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/117-25/12257 ТВ від 03.06.2025 року, відповідно до якого встановлено, що ринкова вартість наданого на дослідження бувшого у використанні мобільного телефону марки «Motorola E 13» ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , 8+128 GB, в корпусі кольору ОСОБА_19 , станом на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто на 28.05.2025 року становила 3763,33 грн. (а.с.168-176);

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємозв`язаними між собою, тому суд покладає їх в основу обвинувального вироку. Зауважень щодо достовірності та допустимості наданих доказів з боку учасників судового розгляду висунуто не було.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка в свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

З об`єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. При цьому, з об`єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі: 1) відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування (ненасильницький грабіж); 2) відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж).

При насильницькому грабежі винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще і вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших осіб. При цьому насильство застосовується для протиправного вилучення або утримання такого майна (тобто, воно має прикладний, "інструментальний" характер).

Насильницький грабіж може бути двох видів: 1) грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого; 2) грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства.

Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров`я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння). Такі насильницькі дії, вчинені в процесі грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст. 186 і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Предметом грабежу є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи.

Протиправність дій винної особи полягає в тому, що під час відкритого викрадення у винного немає жодного права і будь-яких підстав для вилучення майна у потерпілого.

Інтелектуальні ознаки умислу проявляються в тому, що винний, протиправно вилучаючи майно, чітко усвідомлює незаконний характер своїх дій, розуміє, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права. Вилучаючи майно, винний усвідомлює той факт, що воно вибуде з володіння власника чи законного володільця майна, розуміє, що власник чи законний володілець будуть позбавлені можливості реалізувати свої правомочності щодо цього майна.

Вольова ознака прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків: винний бажає незаконно вилучити відповідне майно і позбавити власника чи законного володільця можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися відповідним майном.

Грабіж потрібно вважати закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 186 КК має бути встановлено і доведено, що особа усвідомлювала те, що майно, яким вона заволодіває, є чужим для неї, свої дії вона вчиняє у присутності потерпілого або інших осіб, її дії помічені й оцінюються іншими як протиправні, а також передбачала суспільно небезпечні наслідки своїх протиправних дій і бажала їх настання.

Крім того, відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався та який діяв станом на день вчинення кримінального правопорушення - 28.05.2025

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, окрім того що він визнав свою провину, повністю доводиться показаннями потерпілого та свідків, допитаних в ході судового розгляду, а також зазначеними вище письмовими доказами.

Показання потерпілого суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані в ході безпосереднього допиту в суді, за участю обвинуваченого та його захисника. Цей доказ повністю підтверджує винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому дані показання потерпілого є конкретними, послідовними, а також підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, зокрема: протоколом пред`явлення особи для впізнання; протоколом проведення слідчого експерименту.

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненому ним кримінальному правопорушенні доведена повністю, а його неправомірні дії за ч. 4 ст. 186 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він вчинив умисне відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого жодних сумнівів у суду не викликає.

З огляду на ці обставини, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_7 повинен бути засуджений за ч. 4 ст. 186 КК України.

Щодо призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо

Так, відповідно до ст.12 КК України вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України кваліфікується, як тяжкий злочин, є умисним та посягає на право власності.

Щодо обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність обвинуваченого. З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого органом досудового розслідування не встановлено та прокурором в судовому засіданні не наведено. Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності ст. 66 КК України, судом не встановлено, зважаючи на позицію обвинуваченого протягом судового розгляду. Лише під час свого допиту він вказував на те, що визнає свою провину.

Однак, щире каяття, як обставина, яка пом`якшує покарання, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого ним злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Разом з тим, у ході судового розгляду, жодного разу із уст обвинуваченого не було почуто слів вибачень, не було проявів каяття, дій, які б були спрямовані на виправлення ситуації, яка склалася, теж підсудним вжито не було.

Тому, суд не знаходить підстав щоб трактувати визнання обвинуваченим своєї вини, як щире каяття.

Згідно вимог ч.1 ст.19 КК України ОСОБА_7 є осудною, оскільки осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 . За місцем якого, відсутня негативна характеристика, заяви і скарг на його поведінку не надходило.

Згідно довідки КНП «Гребінківська міська лікарня» від 29.05.2025 року ОСОБА_7 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

З даних вимоги ДІАП НП України вбачається, що ОСОБА_7 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за умисні корисливі злочини проти власності, однак в силу ст. 89 КК України, вважається, таким що раніше не судимий.

За інформацією довідки виданої Лубенським районним сектором №1 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області від 29.05.2025 року, ОСОБА_7 , на обліку не перебуває.

Також враховано, що обвинувачений не є депутатом чи інвалідом, не одружений, утриманців не має. Крім того, обвинувачений є військовозобов`язаним, перебував в лавах ЗСУ, однак як вбачається з матеріалів службового розслідування самовільно залишив військову частину.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, обставин його вчинення, тяжкість вчиненого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, наведених вище, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який критично не оцінює та не засуджує своєї поведінки, позицію державного обвинувача, обвинуваченого та його захисника, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК України – у виді 7 років позбавлення волі.

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченої, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Підстав для застосування ст.75 КК України для призначення покарання обвинуваченому з випробувальним терміном та призначення покарання з застосуванням ст.69 КК України судом не встановлено. На думку суду, призначити більш м`яке покарання, чи покарання із застосуванням випробування в даному випадку неможливо.

Питання, які вирішуються під час ухвалення вироку.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Процесуальні витрати у вигляді вартості судових експертиз на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Крім того, відповідно до положень ч.3 ст.377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до позбавлення волі, суд вирішує питання щодо його звільнення або продовження відповідного запобіжного заходу. Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_7 застосувався запобіжний захід, останній засуджений до реального відбування покарання і наразі тимчасово утримується в умовах ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», суд, з урахуванням призначеної за даним вироком міри покарання, вважає за необхідне продовжити до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 діб.

Керуючись: ст.ст. 22, 100, 122, 124, ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, 377 КПК України, ст.ст.50,56, 65-67, ч. 4 ст. 186 КК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, а саме з 29.05.2025 року.

До набрання вироком суду законної сили продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді взяття під варту, але не більше ніж на 60 діб.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт гр.України серії НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ), на користь держави судові витрати на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.

Речові докази – мобільний телефон марки «Motorola E 13», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 та коробку з – під мобільного телефону, на якій малося маркування «Moto E 13» та зазначені ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 та які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП № 1, Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області – повернути потерпілому ОСОБА_6 за належністю.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному його захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_20