Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №369/18093/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18093/24

Провадження № 2/369/2164/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.01.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу № 369/18093/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 19.04.2011 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Позивач) надала своєму знайомому - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач) у борг грошові кошти в сумі 49 970 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) євро та 24 555 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) дол. США. Зазначену суму коштів Відповідач повинен був повернути по вимозі Позивача, протягом 30 днів. Факт отримання Відповідачем грошових коштів підтверджується борговою розпискою від 19.04.2011 року, яка була надана Відповідачем. Оригінал зазначеної боргової розписки знаходиться у Позивача. 02.08.2024 року Позивач в телефонній розмові заявив вимогу Відповідачу повернути отримані грошові кошти в сумі 49 970 євро та 24 555 дол. США. Відповідач погодився це зробити, але не назвав конкретної дати та часу повернення грошових коштів. В подальшому Відповідач змінив номер телефону та уникає спілкування з Позивачем, з чого можна зробити висновок, що отримані кошти Відповідач не збирається повертати.

Позивач вживав заходів досудового врегулювання даного спору, шляхом пред`явлення усної вимоги про добровільне погашення заборгованості – 02.08.2024 року, однак відповідач її проігнорував, грошові кошти не повернув, більше того змінив власний номер телефону. 11.09.2024 року адвокат позивача надіслав відповідачеві (за відомим місцем знаходження майна) письмові вимоги про повернення грошових коштів згідно боргової розписки від 19.04.2011 року та повідомив про звернення до суду у разі неповернення коштів (докази додаються). Але поштове відправлення Укрпошти за № 8801700029311 та за № 8801700029303 не було вручене Відповідачеві, так як відсутній адресат за вказаною адресою.

02.10.2024 року в газеті «Експрес об`ява» № 37-39 (5461) на стор. 7 було опубліковано оголошення Позивача наступного змісту: «19.04.2011 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Боржник) отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Кредитор), 49 970,00 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) євро та 24 555,00 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) дол. США, які зобов`язався повернути протягом 30 днів з дня вимоги, що підтверджується відповідною розпискою.

Станом на сьогодні грошові кошти не повернуті. ВИМАГАЮ: 1.Погасити вищенаведену заборгованість в семиденний термін; 2.Отримані грошові кошти повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від останньої отримаєте оригінал боргової розписки від 19.04.2011 року. Адреса кредитора: АДРЕСА_1 ».

Станом на сьогодні грошові кошти не повернуті, що стало причиною заявленого позову.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження майна: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОРПП НОМЕР_2 ) - заборгованість за договором позики у розмірі 49 970 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) євро та 24 555 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) доларів США.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.07.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання 04.11.2025 року не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позивач у судове засідання 04.11.2025 року не з`явився, оригінал боргової розписки від 19.04.2011 року суду для огляду не надав.

Відповідач у судове засідання 04.11.2025 року не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позов до суду не подав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як посилається позивач, 19.04.2011 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Позивач) надала своєму знайомому - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач) у борг грошові кошти в сумі 49 970 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) євро та 24 555 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) дол. США. Зазначену суму коштів Відповідач повинен був повернути по вимозі Позивача, протягом 30 днів. Факт отримання Відповідачем грошових коштів підтверджується борговою розпискою від 19.04.2011 року, яка була надана Відповідачем. Оригінал зазначеної боргової розписки знаходиться у Позивача. 02.08.2024 року Позивач в телефонній розмові заявив вимогу Відповідачу повернути отримані грошові кошти в сумі 49 970 євро та 24 555 дол. США. Відповідач погодився це зробити, але не назвав конкретної дати та часу повернення грошових коштів. В подальшому Відповідач змінив номер телефону та уникає спілкування з Позивачем, з чого можна зробити висновок, що отримані кошти Відповідач не збирається повертати.

Позивач вживав заходів досудового врегулювання даного спору, шляхом пред`явлення усної вимоги про добровільне погашення заборгованості – 02.08.2024 року, однак відповідач її проігнорував, грошові кошти не повернув, більше того змінив власний номер телефону. 11.09.2024 року адвокат позивача надіслав відповідачеві (за відомим місцем знаходження майна) письмові вимоги про повернення грошових коштів згідно боргової розписки від 19.04.2011 року та повідомив про звернення до суду у разі неповернення коштів (докази додаються). Але поштове відправлення Укрпошти за № 8801700029311 та за № 8801700029303 не було вручене Відповідачеві, так як відсутній адресат за вказаною адресою.

02.10.2024 року в газеті «Експрес об`ява» № 37-39 (5461) на стор. 7 було опубліковано оголошення Позивача наступного змісту: «19.04.2011 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Боржник) отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Кредитор), 49 970,00 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) євро та 24 555,00 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) дол. США, які зобов`язався повернути протягом 30 днів з дня вимоги, що підтверджується відповідною розпискою.

Станом на сьогодні грошові кошти не повернуті. ВИМАГАЮ: 1.Погасити вищенаведену заборгованість в семиденний термін; 2.Отримані грошові кошти повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від останньої отримаєте оригінал боргової розписки від 19.04.2011 року. Адреса кредитора: АДРЕСА_1 ».

Станом на сьогодні грошові кошти не повернуті, що стало причиною заявленого позову.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1,3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч.1 ст. 207 ЦК України слід зазначити, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд встановив, що ні позивач ні його представник у підготовче судове засідання 22.07.2025 року та судове засідання 04.11.2025 року не з`явилися, оригінал боргової розписки від 19.04.2021 року не надали суду.

Як вбачається з доданої позивачем до позовної заяви копії розписки від 19.04.2021 року, неможливо встановити факт укладення договору позики, не зазначено місце складення розписки, ідентифікуючі дані позивача та відповідача, як-то: дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер та серія паспорту, адреса реєстрації. Крім того, текст розписки складено російської мовою в присутності двох свідків без ідентифікуючих даних останніх.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту укладення договору позики між позивачем та відповідачем, що є підставою для відмову у позові повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 76-89, 141, 258-273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 14.01.2026 року.

Суддя А.В. Янченко