Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №369/22197/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/22197/25

Провадження № 3/369/2592/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12.01.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Куценко М.О., розглянувши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Права, передбачені ст. 268 КУпАП особі у судовому засіданні роз`яснені.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №497823 від 29.10.2025 – 29.10.2025 року по вулиці Гоголя біля будинку 50 в м. Боярка, Фастівського району, Київської області, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Hyundai Getz державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила п.2.9а ПДР України. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою приладу «Драгер», результат позитивний – 0.54% проміле, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання з`явилась, вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнала, заперечує обставини викладені в протоколі. Пояснила, що 29.10.2025 не керувала автомобілем Hyundai Getz державний номерний знак НОМЕР_2 . Зазначила, що транспортний засіб знаходився припаркований приблизно за 400 м від будинку де проживає ОСОБА_1 . Пояснює, що прийшла до автомобіля забрати свої речі, в цей час до неї підійшли працівники поліції та звернулись до ОСОБА_1 вказуючи, що вона керувала транспортним засобом. В подальшій розмові поліцейський запропонував їй пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки вбачав ознаки сп`яніння. ОСОБА_1 погодилась пройти вказаний огляд за допомогою приладу «Драгер», оскільки в такій ситуації опинилась вперше, не знала чи зобов`язана виконувати вимогу поліцейського пройти освідування навіть при тому, що алкогольні напої не вживала та транспортним засобом не керувала. Результати тестування показали позитивний результат 0.54 проміле, з чим ОСОБА_1 не погодилась та просила працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, поліцейські не відреагували на прохання останньої, натомість повідомили, що вона самостійно може пройти огляд в найближчий лікарні. Додає, що після події звернулась самостійно до медичної установи КНП Боярська лікарня інтенсивного лікування, яка була вказана працівниками поліції в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, однак в зазначеній медичній установі отримала відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, через відсутність у них ліцензії на проведення огляду водіїв на стан сп`яніння та отримала рекомендацію звернутись до КНП «Васильківської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування». Після приїзду до КНП «Васильківська БЛІЛ» також отримала відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, з роз`ясненнями медичних працівників про те, що такий огляд проводиться в присутності поліцейських та за наявності направлення, яке ОСОБА_1 не отримувала.

Відповідно до ст. 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи надані в судовому засіданні пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, встановлено наступне.

Пленум Верховного суду України в п. 24 своєї постанови № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертає увагу суду на те, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП. Щодо правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, в п. 27 постанови наведені роз`яснення, що правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли транспортний засіб під керуванням особи, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння почав рухатися.

Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність саме за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Тобто, об`єктивною стороною в даному правопорушенні є саме керування транспортним засобом.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 497823 від 29.10.2025 року ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння з порушенням вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

Разом з цим ОСОБА_1 заперечує, що керувала автомобілем в стані алкогольного сп`яніння.

В якості доказу до матеріалів справи працівниками поліції долучений диск з відеозаписом.

Відповідно до переглянутого відеозапису, відеофіксація відбувається біля патрульного автомобіля та розпочинається з пропозиції працівника поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» або в медичному закладі оскільки вбачає у останньої ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 проходить процедуру проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», проте не погоджується з його результатами та просить поліцейського провести повторний огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, на що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що вона може пройти огляд в лікарні самостійно протягом двох годин. Файл з відеозаписом обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення завершується складанням адміністративних матеріалів.

Аналіз відеозапису проведений судом, не дає обґрунтованих підстав для підтвердження викладених у протоколі обставин та ставить під сумнів факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Жодного належного доказу того, що ОСОБА_1 керувала в зазначений час автомобілем Hyundai Getz державний номерний знак НОМЕР_2 суду не надано.

Частиною третьою статті 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року затверджений «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», де згідно абзацу другого пункту 5 цієї Постанови передбачено, що підтвердженням стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Пунктом 6 цієї Постанови передбачено, що водій транспортного засобу, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після проходження тестування на алкоголь за допомогою приладу «Драгер» та отримання позитивного результату 0.54 проміле висловила з ним незгоду та просила працівників поліції про проведення повторного огляду в закладі охорони здоров`я. Працівники поліції на вказане прохання повідомили ОСОБА_1 (4 хв. 16 сек. відеофайлу) про те, що вона може пройти огляд в медичному закладі самостійно протягом двох годин.

Таким чином, працівниками поліції не було дотримано обов`язкового порядку проведення огляду, передбаченого ст. 266 КУпАП, Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд на стан сп`яніння, проведений з порушенням встановленого законом порядку, вважається недійсним.

Отже, результат огляду із застосуванням алкотестера «Драгер» за відсутності підтвердження в закладі охорони здоров`я та за наявності заявленої незгоди водія не може визнаватися належним і допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.

Аналіз відеозапису проведений судом, повністю підтверджує пояснення ОСОБА_1 надані в судовому засіданні.

Доказів, які б спростовували показання особи відносно якої складено протокол, матеріали справи не містять.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 283КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі "Лучанінова проти України", від 15.05.2018 року у справі "Надточій проти України", який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі N 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд доходить висновку, що працівником патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були недотримані вимоги КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

В конкретному випадку сторона обвинувачення не довела перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів складу адміністративного правопорушення, передбаченого 1 статті 130 КУпАП, в діянні ОСОБА_1 оскільки факт керування транспортним засобом, не доведено, відповідно до стандарту доведення "поза розумним сумнівом", а отже відсутня - об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відсутні об`єктивні докази про вчинення останнім інкримінованого правопорушення.

При цьому ст. 62 Конституції України закріплено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пункт 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі накладення адміністративного стягнення. Оскільки провадження по справі підлягає закриттю, то судовий збір з ОСОБА_1 не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 247, 268, 283, 284 КУпАП України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Михайло КУЦЕНКО